Не секрет, що є в Україні суперпрестижні навчальні заклади, куди вступити, попри досить високу плату за навчання, украй складно. Серед вузівської еліти — Харківський національний автомобільно-дорожній університет (ХНАДУ). Колишній ХАДІ, відомий у межах пострадянського простору від Сахаліну до Львова, а за рубежем — від Європи до Латинської Америки, пройшовши нелегкий шлях, зумів не лише зберегти високий престиж в Україні, а й хорошу репутацію серед зарубіжних партнерів. Інженери-автомобілісти, будівельники доріг, мостів і аеродромів, підготовлені в Харкові (за 72 роки свого існування вуз випустив майже 50 тисяч інженерів), сьогодні очолюють великі компанії, заводи, департаменти, міністерства.
У Харківського автомобільно-дорожнього — три закордонні філії в Європі й Азії. У них викладають колишні студенти, аспіранти та докторанти ХАДІ, нині — професори, досвідчені інженери, менеджери. Змінюються часи, змінюються способи здобуття освіти. Якщо раніше студенти-іноземці приїжджали до Харкова, то нині викладачі-українці читають лекції за рубежем. Попит на диплом Харківського автомобільно-дорожнього, як і раніше, високий. Як же зробити технічний вуз престижним? Формула успіху ХНАДУ така.
Правило перше: абітурієнт має здолати високу планку вимог на вступних іспитах. Усі десять індивідуальних задач з математики, які пропонують пошукачам місця в студентській аудиторії ХНАДУ, розв’язують не більш як 20% абітурієнтів. Як правило, це випускники підготовчого відділення університету, ліцею при університеті, медалісти, учасники олімпіад. Приміром, нинішнього літа таких абітурієнтів було близько двохсот.
Розповідає проректор ХНАДУ Сергій Ходирєв:
— Прийом на навчання першокурсників проходив за п’ятнадцятьма фахами. У дев’яти регіонах України університет провів виїзні олімпіади. У них узяли участь 1240 чоловік, що, по суті, дорівнює кількості абітурієнтів річного набору. За підсумками олімпіад укладено 243 повноплатні договори. Частину абітурієнтів зараховано на навчання без вступних іспитів.
Проте вже з першого курсу постає проблема — не всі студенти можуть успішно опановувати програму. Сьогодні в більшості шкіл відсутнє викладання дисциплін, необхідних майбутньому інженеру, приміром, узагалі немає креслення. А в технічних вузах базовими для першого курсу є саме інженерна й комп’ютерна графіка, нарисна геометрія, а першокурсники до них не готові. У школах погіршилося викладання фізики, можливо, через те, що у вузах немає вступних екзаменів із цього предмета. Тому для з’ясування рівня знань першокурсників, кафедри вищої математики, фізики, нарисної геометрії ХНАДУ нинішнього року проводили «нульові» контрольні роботи в усіх групах.
Хороший рівень підготовки майбутніх студентів забезпечує міжрегіональний ліцей ХНАДУ, організований обласним управлінням освіти. Спочатку в нього приймали дітей із сіл Харківської області, сьогодні — практично із усіх областей України. Хлопці та дівчата зі шкільної лави занурюються в студентські будні, роблять перші кроки в науку, знайомляться з вузівськими лабораторіями. Розклад занять у них особливий. Домашні завдання виконують у ліцеї, у класі обов’язково присутній консультант. Комп’ютери, бібліотека — під рукою. Тільки користуйся, навчайся навчатися!.. І ліцеїсти не відмовляються від свого шансу. Рівень знань випускників такий, що їх цілком можна було б зараховувати, як мінімум, на другий курс університету. Але, на жаль, за законом ми не маємо такого права.
Випускні іспити в ліцеї є вступними до вузу. Є й інші критерії відбору: якщо ліцеїст одержав дуже хорошу оцінку, його зараховують на бюджетне відділення, середній бал — на повноплатне, але саме на той фах, який він обере. Адже в ХНАДУ є такі спеціальності, куди потрапити вкрай складно.
Друге «золоте» правило автодорожнього університету: якщо абітурієнту висока планка вступних іспитів виявилася не під силу, але він потрапив у гурт студентів-контрактників, то до кінця першого курсу ніяких прогалин у знаннях бути не повинно. Для відстаючих із 1 вересня організовують додаткові заняття (звісно, це платна послуга). Ми дійшли висновку: прогалини в шкільних знаннях, хочеш чи не хочеш, а треба заповнювати саме у вузі. Інакше не зберегти престиж диплома. Як із бюджетників, так і з «повноплатників» сформували групи студентів для додаткових занять. Хто може оплатити навчання — оплачує, хто ні — однаково навчається, аби до кінця першого семестру вийти на необхідний рівень.
Ось як аналізує ситуацію Євген Босенко, п’ятикурсник, голова студентської ради самоврядування ХНАДУ:
— У принципі, додаткові заняття — хороша допомога студентам. У нашому університеті протягом трьох-чотирьох років проводять «нульові» контрольні серед першокурсників, з допомогою яких визначають основні «проблеми» в знаннях учорашніх абітурієнтів. З урахуванням цих недоліків розробляється система їхньої ліквідації, — приміром, ті самі додаткові платні консультації. Студент також може вивчати низку дисциплін, не передбачених програмою перших курсів, якщо цих предметів не було в школі, може вибрати другу іноземну мову. Але випадків, коли викладачі навмисне ставлять занижені оцінки, аби потім змусити платити за додаткові заняття, за весь час, що я працюю головою ради самоврядування, не було.
Потрібно ширше розвивати студентське самоврядування у вузах, і студенти зможуть самі про себе піклуватися. Їхній голос повинен мати вагу, і не лише в справі організації навчального процесу, а й відпочинку. У нас самоврядування існує вже четвертий рік. У кожному гуртожитку є студрада, у кожній групі — рада групи, яка допомагає відстаючим. Займаємося ми й організацією різноманітних студентських заходів, свят, а головне — соціальним захистом студентів.
Мінімальна стипендія звичайних студентів, не відмінників, 42 гривні. На такі гроші хіба що тиждень можна якось протриматися. Достаток хлопців і дівчат, котрі приходять навчатися, — середній і трохи нижчий. Нинішнього року понад 50 відсотків — з інших міст. Їм, котрі мешкають у гуртожитку, потрібно приблизно 200 гривень на місяць. Але є й такі, кому хочеться більше. Заробити можна в самому університеті — влітку в будівельному загоні, ми ремонтуємо гуртожитки. Звісно, цього не вистачить на весь навчальний рік, але крім того можна спробувати знайти вечірню роботу, попрацювати у вихідні чи у вільний час — на різних посадах у студмістечку, адміністративно-господарській частині, друкарні, студентському клубі.
І тут ми підійшли до правила третього, цього разу — традиційного для ХНАДУ, якого всі неухильно дотримуються з перших днів існування вузу. Студент, за бажанням, може стати колегою наукових працівників і викладачів. Тобто, він може брати участь у розробці різноманітних наукових тем із бюджетним і госпрозрахунковим фінансуванням. І, відповідно, заробляти розумовою працею, заодно збагачуючись новими знаннями, здобуваючи навики практичної роботи. Приміром, лабораторію швидкісних автомобілів організовано ще в 50-ті роки, починаючи з 1961-го, при ній працює студентське проектно-конструкторське бюро. Силами студентів створено майже 30 моделей автомобілів. Більшість із них унікальні за своєю конструкцією. На них було встановлено понад 40 рекордів швидкості, 16 із яких перевищують світові досягнення. Нині колектив лабораторії створює спортивний автомобіль для шосейно-кільцевих гонок, у проекті — кріоавтомобіль. Є ще одна унікальна можливість для студентів заробляти гроші (і досить пристойні) в університеті, виступаючи на всеукраїнських олімпіадах і конкурсах. Переможцям ректор вручає премії від 500 до 1200 гривень.
Як правило, ті, хто дотримуються цієї вузівської традиції, згодом залишаються в аспірантурі, на викладацькій і науковій роботі. Це «золота» молодь ХНАДУ, для котрої головним критерієм життєвого успіху є успішна кар’єра вченого. І хоча в наш час соціальної невлаштованості наукових працівників над ними можуть пожартувати однокурсники: «Горе від розуму!» — до аспірантури ХНАДУ, як і колись, потрапити можуть далеко не всі бажаючі — черга років на два. Ефективність навчання в аспірантурі — 67%, отже, кожен сьомий аспірант вчасно захищає кандидатську дисертацію. За цим показником університет вийшов на перше місце серед вузів України.
Останні два роки у ХНАДУ спостерігається значне зростання наукових госпдоговірних досліджень. Нинішнього навчального року їхня кількість зросла на 50%. Активізувалася міжнародна наукова співпраця між нашою кафедрою фізики й університетом Північного Техасу, США. Створено спільний проект «Розробка оптимального процесу рідкого азоту для кріогенного транспортного способу», який фінансує міжнародний науковий фонд CRDF. Стратегічна мета національного університету — міжнародна акредитація та здобуття статусу міжнародного вищого навчального закладу.
Добре й відмінно навчатися, брати участь у наукових розробках університету — просто вигідно. Бути відмінником вигідно вдвічі. По-перше — висока стипендія, по-друге — хороші перспективи на майбутнє працевлаштування. Загалом, це четверте правило ХНАДУ: і студентам, і викладачам вигідно, аби в університеті було якнайбільше відмінників. Це правило встановив у ХНАДУ його нинішній ректор Анатолій Туренко:
— Я сам навчався лише на «відмінно», був іменним стипендіатом, — розповідає А.Туренко. — Над кандидатською дисертацією почав працювати ще на перших курсах. Вважаю, мені вельми пощастило, коли потрапив до професора Андрія Гредескула, котрий очолював кафедру автомобілів. Пізніше, працюючи деканом автомобільного факультету та проректором, із гіркотою помічав: у ХАДІ, та й в інших вузах, падає престиж відмінників, поступово викладачі починають орієнтувати групу на «середнього» студента. Отож, посередність перетворюється на норму, а інтелектуали й ерудити з третього-четвертого курсів «з’їжджають» на рівень посередніх.
Тому, щойно мене обрали ректором, однією з перших, спільних із профспілковою організацією, програм ректорату став проект «Відмінник». Він включав великий комплекс найрізноманітніших методів заохочення студентів. Ми надсилали до шкіл вдячні листи за підготовку відмінників, організовували дні відмінників, запрошуючи їхніх батьків, улюблених вчителів і директорів шкіл із усієї країни в гості до нашого університету. Ці свята вже стали традицією.
Якщо десять років тому в ХАДІ було 53 студенти-відмінники, то нині із понад 4 тисяч студентів денної форми навчання найкращих — 777! Уявляєте, 20 відсотків студентів вузу навчаються на «відмінно»! Для них — навчання за індивідуальною схемою, додаткова стипендія, безплатне харчування, персональний комп’ютер, безплатне користування Інтернетом, власна адреса електронної пошти, позачергове обслуговування в бібліотеці, безплатне проживання в студентському гуртожитку, гарантоване працевлаштування на роботу. А для відмінників-повноплатників є й така система заохочення: склав одну сесію на «відмінно» — на 5 відсотків зменшується плата, ще одну — додаткова знижка на 5 відсотків. За п’ять років студент-відмінник, котрий займається на контрактній основі, може в такий спосіб на 40 відсотків зменшити плату за навчання.
Проте загальновідомо: без сучасної матеріально-технічної бази, без навчальної літератури хороших спеціалістів не підготуєш. Це також непорушне правило ХНАДУ: університет завжди мав солідну навчальну базу — полігон дорожньо-будівельної техніки, понад 20 сучасних наукових лабораторій, 35 комп’ютерних класів. У ХНАДУ розроблено й широко застосовуються новітні комп’ютерні освітні технології. Від статичних малюнків, схем, креслень викладачі перейшли до об’ємної та мультимедійної подачі матеріалу. Встановити комп’ютер з електронним проектором (їх в університеті вісім) можна в будь-який час і в будь-якій аудиторії.
У ХНАДУ створено внутрішній безплатний самоосвітній портал, куди студенти можуть увійти, отримати й розмістити інформацію, переписати її як в аудиторії, так і в кімнаті гуртожитку. Загалом в університеті є майже 900 ПК. Але якщо комп’ютером сьогодні нікого не здивуєш, то з навчальною літературою й поповненням бібліотек у багатьох проблеми. Друкарські послуги дуже дорогі, видавничі також не дешеві. Як поповнити вузівську бібліотеку новою літературою, як залучити авторів до написання нових підручників? Цю складну для більшості вітчизняних вузів проблему також розв’язав, причому вольовим зусиллям керівника, ректор Анатолій Туренко: «Не платитимемо гроші міським друкарням, створимо свою». І почав збирати кошти для придбання дорогого поліграфічного устаткування. Результат: нині в університеті одна з найкращих в Україні вузівських друкарень. Видавництво випускає більш як 150 найменувань навчальної літератури на рік.
Сьогодні завдання кожного вузу — забезпечити гідне життя як студентам, так і викладачам. Турбота про соціальне забезпечення педагогів та їхніх вихованців в університеті також є одним із його «золотих» правил. Ось що говорить із цього приводу Василь Мощенок, голова профспілкової організації ХНАДУ:
— Свого часу наш університет став ініціатором запровадження студентських пільг на проїзд у метро. Вдалося реалізувати міську програму допомоги студентам-сиротам. Нинішнього року на перший курс ХНАДУ їх зараховано двадцять п’ять, а загалом у вузи Харкова — 240. Розв’язано в університеті і проблему харчування. Раніше їдальні Харкова належали тресту студентських їдалень. Ми провели в своєму вузі експеримент. Розробили нову методику оцінки ефективності роботи студентської їдальні. Раніше вона оцінювалася за кількістю посадкових місць. Нині рахуємо, скільки в їдальні на місяць з’їдають обідів, ділимо цю цифру на контингент викладачів та студентів і бачимо, чи купують продукцію, чи ні. Серед студентських їдалень відвідування в нас— найвище в місті.
Термінових реформ вимагають сьогодні й інші соціальні питання, приміром, принципи оплати лікарняних листів. Так, аналізуючи лікарняні листи, ми ось що з’ясували. Система оплати лікарняних листів високооплачуваним категоріям працівників дозволяє отримувати більше, а малозабезпеченим — менше. Приміром, занедужають доцент і лаборант однієї кафедри, їм ставлять однаковий діагноз, лікують тими однаковими медикаментами, але за лікарняним листом доцент одержує більше, бо в нього вищий оклад. Отримують уже після того, як пролікувалися. Ми провели серед працівників опитування, що для них краще: оплата лікарняного листа після лікування чи перед його початком? Усі учасники опитування відповіли — оплата конкретного лікування. Після цього було запропоновано таку схему: страховий внесок, людина занедужала, лікарня виписує рахунок, і ми перераховуємо кошти на її лікування. Таким чином, необхідно оплачувати лікування, а не видавати працівникові середній заробіток. Це дозволить не лише лікувати працівників, а й підтримувати систему охорони здоров’я шляхом прямого фінансування. Стосовно студентів, на стипендію котрих не нараховуються страхові внески, а також непрацюючих пенсіонерів, то їх можна залишити на бюджеті. ХНАДУ з задоволенням узявся б випробувати цю схему в рамках експерименту разом із Харківською обласною студентською лікарнею. І результати, гадаю, не забаряться.
Оригінально розв’язується в ХНАДУ й житлова проблему. Старий напівзруйнований гуртожиток переобладнали на квартири для викладачів і працівників. Сьогодні цей будинок у Харкові має найвищу «щільність» кандидатів і докторів наук. Дбають в університеті і про побут студентів. Останніми роками його гуртожитки посідають у місті перші місця за результатами міжвузівських конкурсів. У них немає супердорогого устаткування, зате є кімнати дозвілля, філія поліклініки, безплатний стоматологічний кабінет, кафе, їдальня, спортзали, кімнати для занять, комп’ютерні класи з виходом в Інтернет.
Ще одне, мабуть, останнє правило ХНАДУ: завжди пам’ятати про чужі біди й допомагати іншим, хоч як би складно це було. Одним із перших колектив університету відгукнувся на заклик допомогти постраждалим від повені в Закарпатті, перерахувавши для них досить велику грошову суму. Зовсім недавно ХНАДУ підтримав і Всеукраїнську благодійну акцію «Милосердя»: придбав одяг і взуття для дітей-сиріт підшефної школи-інтернату.
Успіх колективу — завжди успіх його керівника. І приємно, коли цей успіх оцінюють по заслугах. Свідчення того — Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом», якою нагороджено ректора університету, професора, доктора технічних наук Анатолія Туренка в листопаді 2002 року.
…Життя в університеті йде своїм звичаєм. Незабаром зимова сесія, підбиття підсумків року в галузі навчальних і наукових досягнень. Попереду напружена робота з відкриття нових філій ХНАДУ за кордоном. Профспілковий комітет готується до проведення дня відмінника. Велика група іноземців приїхала навчатися на підготовчому факультеті. Словом, турбот не бракує... Непорушними залишаються лише ті принципи, які шанують у колективі та які забезпечують його злагоджену роботу, його престиж, його популярність.