Про масштабний експеримент у вітчизняній освіті висловилося вже чимало чиновників від науки, ректорів вищих навчальних закладів та журналістів. Проте думка самих абітурієнтів, а також їхніх батьків, найчастіше залишалася «за кадром».
Нинішнього літа син моїх добрих знайомих вступав відразу в три вузи країни на кілька спеціальностей, пов’язаних з економікою, фінансами і кредитом. Над деякими спостереженнями самого випускника, а також його батьків, варто, щонайменше, замислитися.
Сама ідея зарахування у вузи за результатами тестування, з огляду на часом наскрізь корумповану систему вступу до вищих навчальних закладів країни впродовж багатьох років, безумовно, у цілому заслуговує тільки схвалення. «Зняти капусту» (за словами деяких викладачів) із батьків абітурієнтів стало дуже важко, а інколи й просто неможливо.
Проте, з одного боку, чинне законодавство, принаймні поточного року, залишило достатньо лазівок для тих, хто розглядає роботу у вищих навчальних закладах як один із варіантів підприємництва. З іншого — навіть нинішнього року, навіть там, де не брали участі бізнесмени від науки, не факт, що на найбільш престижні факультети прорвалася найрозумніша і найдостойніша молодь.
Людський чинник
І все-таки в різних містах, у різних аудиторіях до випускників, які проходили тестування, ставилися по-різному. Одних школярів могли «попросити» на вихід через забутий у кишені мобільник, інші (принаймні так розповідають самі колишні учні) могли з успіхом користуватися як мобільниками, так і всілякими довідниками, в окремих випадках процвітало і майже повальне «списування», внаслідок чого багато учнів отримували підозріло однакові, найчастіше — високі оцінки.
Можливо, частково саме тому вступники до НаУКМА (де на внутрішньому тестуванні абітурієнтам, у порядку експерименту, запропонували тести, практично тотожні тим, які були проведені у школах) продемонстрували результати, що просто шокують. Наприклад, з математики — лише близько 20% (!) абітурієнтів підтвердили отримані на шкільному тестуванні оцінки. Колишні школярі, які мають сертифікати із завидними 195—198 балами за результатами загального тестування, у «Могилянці» нахапали «одиниць» і «двійок» з тих самих тестів, які вони так «блискуче» склали навесні.
Іншою причиною такого дивного результату, очевидно, слід вважати те, що самі загальношкільні тести в окремих випадках припускали можливість простого заучування й тренування впродовж кількох місяців умілими репетиторами, внаслідок чого «квітневі» знання випарувалися з випускників уже в травні.
Не всім вузам країни потрібні такі студенти.
Слід гадати, багато таких «зубрил» разом з армією «124-бальних» пільговиків прорвалися на найпрестижніші спеціальності і в такий спосіб «вибили» звідти багатьох справді талановитих абітурієнтів. Жодним чином не хочеться скривдити пільговиків, усі вони потребують допомоги. Однак держава повинна допомагати їм по-іншому. Є дуже багато способів, не обмежуючи прав «найрозумніших і найсильніших», допомогти пільговикам реалізуватися в житті. І один із них (чиновники можуть узяти як безплатне ноу-хау від автора) — можливе ліцензування додатково кількох місць
понад держзамовлення спеціально для пільгових категорій. У такому разі щедрість держави оплачуватиметься самою державою, а не тими дітьми, котрі «пролетіли» цього року саме через популістську політику стосовно пільговиків.
Суб’єктивізм у школі, суб’єктивізм у вузі
Один із очевидних прорахунків авторів загальношкільних тестів полягає в тому, що до складу тесту з української мови та літератури входить твір, за який також нараховуються бали. Бали за твір не можуть бути об’єктивні, адже в кожному окремому випадку роботу перевіряють і нараховують бали різні люди. Один викладач може бути «добрим і м’яким», а інший — «жорстким і принциповим».
Так, син моїх колег досі впевнений, що оцінку з української йому відчутно зрізав саме твір. Річ у тому, що, навчаючись у школі, хлопець
мав загалом відмінні оцінки як з української мови, так і з літератури. Підвело його, цілком імовірно, те, що тести складали навесні, коли в засобах масової інформації досить аргументовано звучала критика на адресу чиновників, які допустили безпрецедентну інфляцію, що на той час буквально накрила країну. Школяр ризикнув відзначити ці моменти у творі під час тестування. Очевидно, такі критичні зауваження не сподобалися перевіряльникам. Зрештою, незважаючи на практично всі правильні відповіді з української (відповіді були розміщені на сайті, тому була можливість звіритися), саме низька оцінка з твору зрізала хлопцю загальний бал із тестування.
Наступного разу юнаку довелося зіштовхнутися з яскраво вираженою тенденційністю під час вступу до одного з найпрестижніших столичних університетів, який ще за радянських часів вважався вузом в основному для дітей партійної номенклатури.
Іспит із англійської складався з письмової та усної частин. Письмову абітурієнт (у минулому переможець численних обласних та міжрегіональних олімпіад, володар великої кількості похвальних грамот за перші та призові місця з англійської) склав практично на «відмінно», а на усному іспиті його відверто «зрізали», неодноразово перериваючи твердженнями про те, що не розкриває теми. Зрештою — змушені були відзначити його блискучу «розмовну англійську», поставивши, проте, невисокий бал. Саме пресинг на усному іспиті з англійської в одному з найпрестижніших вузів країни не дозволив хлопцю пройти «на бюджет» і він був лише рекомендований до вступу за контрактом.
Син моїх знайомих також подавав документи й на один із найкращих факультетів іншого вищого навчального закладу столиці, де зарахування проводилося тільки на підставі шкільних тестів.
В усі три вузи хлопець вступив. Проте, коли довелося вибирати, в якому з них навчатися, не задумуючись вибрав НаУКМА.
Важливо зазначити, що людський чинник приймальна комісія цього вузу виключила цілком.
По-перше, на відміну від шкільних тестів і усних іспитів з англійської мови в деякі вузи, на внутрішніх тестах у НаУКМА були тільки письмові завдання.
По-друге, результати тестів було оголошено не через кілька місяців, як у випадку із загальношкільними, і не через кілька днів, як у випадку з іспитами з англійської у вузах, а буквально через кілька годин після закінчення тестування.
По-третє, оголошували результати не «совковим» способом вивішування списків на стінах біля приймальних комісій через кілька днів після проведення іспитів. Практично на очах абітурієнтів, батьків та численних журналістів, які зібралися у величезному культурно-освітньому центрі «Могилянки», у традиціях найкращих навчальних закладів світу, на екрані монітора, по суті проходили сканування й перевірку абітурієнтські роботи. Ще до оголошення офіційних результатів абітурієнти могли побачити на екрані монітора, як комп’ютер нараховував їм бали за тестування.
Таким чином, перша всеукраїнська «тестова кампанія» показала таке:
1. Порівняно з дідівськими правилами вступу, нинішня система, безумовно, антикорупційна, надпрогресивна і затребувана.
2. І все ж, якщо чиновники від науки хочуть бути справді послідовними, у наступних тестуваннях їм доведеться врахувати негативний досвід уже проведених. Зокрема якомога швидше вивести зі складу тестових завдань твір — як зразок суб’єктивного (залежно від настрою перевіряльника, а інколи — і від його політичних поглядів) у кожному конкретному випадку методу оцінки здібностей школярів.
3. Якщо ми справді хочемо мати європейські стандарти в освіті, почати слід із європейського ставлення до майбутніх студентів та їхніх батьків, тобто з того, щоб рекомендувати вузам зводити до мінімуму необхідність очікування в чергах під час здачі документів до вузу.
4. Зовсім не завадило б підсилити інспекторський склад незалежних спостерігачів, щоб виключити випадки списування, а також використання всіх можливих підручних засобів під час складання тестів. Хоча повністю цей чинник (на відміну від «Могилянки») не буде виключений ніколи.
5. Непогано б виділити з бюджету кошти на створення обмежених додаткових місць саме для пільгових категорій — щоб не були уражені права інших вступників, або ж узагалі звести до мінімуму привілеї під час вступу.
6. Система нарахування балів під час шкільного тестування має бути більш прозорою й зрозумілою, кожен школяр повинен точно знати, що за правильну відповідь на конкретне запитання йому буде нараховано конкретну кількість балів.
7. Необхідно заборонити будь-які усні іспити, зокрема й з англійської мови. Водночас чиновники «від науки» не повинні перешкоджати проведенню додаткового внутрішнього тестування у вузах, за умови дотримання принципу повної прозорості та невтручання людини у процес підбиття підсумків.
Нашій країні треба ще дуже багато й довго працювати над тим, аби стати справді передовою європейською країною, без процвітання корупції, совкових підходів до освіти, без низькопоклонства перед іншими країнами та ще без багато чого іншого, що роками нашаровувалося в економічному й політичному житті країни. А здатність критично підходити до власних помилок завжди була уособленням надії на майбутній позитив. Саме тому, попри загальну позитивну оцінку результатів зовнішнього незалежного тестування, багато що треба відшліфувати й виправити, аби наступного року в найкращі вузи країни вступили тільки найрозумніші і найдостойніші.