Про багатоколірність нашого Всесвіту чув навіть найбільш далекий від тонкощів астрономічної науки обиватель. Хто з нас не знає про «білих карликів» і «червоних гігантів», а тим більше про «чорні діри». Однак астрономи вирішили у черговий раз розширити наше образне бачення дуже абстрактного у всіх інших відношеннях Всесвіту, запевнивши нас, що збоку він має виглядати ну суто зеленим.
Такого висновку дійшли двоє астрономів — Карл Глейзбрук та Іван Балдрі з університету імені Джона Гопкінса, котрі змішали на своїй палітрі усі кольори і відтінки двохсот тисяч галактик, якими їм вдалося помилуватися у видимій частині спектра. Для більшості тих, хто зібрався на чергову зустріч американського астрономічного товариства, зроблене вищезгаданими вченими повідомлення стало великою несподіванкою. Адже донедавна зелений колір в описовій астрономії майже зовсім був відсутній, навіть при описі зоряного сяйва. Однак, за твердженням Глейзбрука і Балдрі, такий ефект утворюється при накладенні спектрів величезного числа старих червоних зірок із молодими блакитними. Адже спектри взаємодіють із собою зовсім не так, як пігменти на папері, де для одержання зеленого кольору зазвичай використовують суміш синього та жовтого.
Далі — більше. Астрономи висловили ще смілівішу думку: за кольором нашого Всесвіту можна дуже точно визначити його вік. Поки він був молодим, то випромінював явну голубизну, позаяк у ньому переважали молоді блакитні зірки. У міру дорослішання питома частина остигаючих червоних зірок зростала, і Всесвіт до нинішнього часу набув забарвлення, яке можна охарактеризувати, як щось середнє між аквамариновим і бірюзовим. А ще через кілька мільярдів років Всесвіт вступить у свій фінальний, червоний період.