Від початку навчання в школі до його закінчення кількість дітей із хронічними недугами зростає у два з половиною рази. У підсумку практично здоровими можна вважати лише 5—8% українських юнаків та дівчат. Зрозуміло, що один із винуватців такого стану справ — школа. Постійні стреси, перевантаження, «липові» уроки фізкультури, де одна дитина лізе по канату, а тридцятеро її однокласників сидять на лавці, спостерігаючи за цим «захоплюючим» дійством, — перераховувати чинники шкільного походження, що не сприяють поліпшенню здоров’я, можна ще дуже довго.
Взагалі-то, пусковим механізмом трансформацій, мета яких — докорінно поліпшити ситуацію, має стати Державний стандарт для базової і середньої школи в галузі «Здоров’я та фізична культура». Втім, не варто тішитися щодо нього надмірними ілюзіями: сам собою факт прийняття Держстандарту не в змозі змінити звичного ритму життєдіяльності середніх загальноосвітніх закладів нашої країни. Це — стратегічний документ, і для того, щоб виписані в ньому постулати почали втілюватися в життя, необхідно створити й упровадити, зокрема, нові програми та навчальні плани. Водночас, мабуть, ніхто не заперечуватиме: для того, щоб машина оновленої української школи запрацювала злагоджено і без збоїв, вона має бути принаймні грамотно, по-сучасному спроектована.
Докладно розповідати про тематичні лінії напрямів «Основи здоров’я та безпеки життя» і «Основи військової, медичної підготовки та безпеки»; про те, чого розробники проекту документа очікують від галузі «Здоров’я та фізична культура»; які, на їхню думку, «здоровотворні» знання й уміння мають давати нашим дітям базова і старша школи, немає сенсу — усі охочі могли ознайомитися з ними в газеті «Освіта України», №1—2 від 14 січня 2003 р. Тим паче що, схоже, цей варіант проекту буде істотно підкориговано. На цьому наполягали чи не всі експерти, які виступили на нещодавньому «круглому столі» в МОН України, де обговорювалася «оздоровча» галузь Держстандарту.
Так, проректор Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Віра Морозова переконана: стандарт для старшої школи практично не передбачає запобігання виникненню шкідливих звичок у підлітків. Голова науково-методичної комісії з безпеки життєдіяльності науково-методичної ради МОН України Василь Заплатинський звернув увагу на те, що в проекті документа бракує важливого розділу «Безпека вдома», ані слова немає про техніку безпеки при користуванні ПК. Завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання і спорту Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова Валерій Ареф’єв зазначив: стандарт містить чимало формулювань, написаних без урахування спортивної термінології. Це провокує плутанину й різночитання. Крім того, на думку Валерія Георгійовича, у проекті документа бракує послідовності між «фізкультурними» завданнями початкової, основної та старшої школи. А координатор програм ЮНІСЕФ в Україні Віктор Карпенко виявив: у пропонованому стандарті для старшої школи немає жодної згадки про засоби запобігання зараженню ВІЛ/СНІДом, безпечну статеву поведінку.
Говорили експерти й про те, що наших дітей просто нікому вчити, як поводитися на мітингах, під час екологічних катаклізмів і т.п. Оскільки вітчизняним педагогам правил поведінки в екстремальних ситуаціях ніхто й ніде не викладає. А методисти з різних областей країни, що збиралися в Києві за декілька днів до вищезгаданого «круглого столу», висловилися ще жорсткіше: у цілому проект Держстандарту поки що не відповідає сучасним вимогам, зовсім незрозуміло, що буде закладено в програми. Натомість розробники проекту з генеральною лінією, схоже, визначилися цілком і повністю. Адже, на їхню думку, одним із головних результатів фізвиховання наших школярів має стати засвоєння усіма без винятку дітьми «основних відомостей з історії», а потім «основних етапів історії розвитку» українського футболу. Система освіти поза політикою? Кажіть і ви...