30 квітня ц.р. газета «Демократична Україна» надрукувала повідомлення: «Міністерство охорони здоров’я України оголошує конкурс на заміщення вакантної посади ректора Національного медичного університету...» Термін конкурсу, відповідно до Закону «Про вищу освіту», — один місяць. Годинник заведений, тобто вже в першій половині червня може бути новий ректор НМУ.
12 травня у відділі кадрів МОЗ України уточнили: поки що немає жодної заяви від жодного претендента. Чому? Ніхто не хоче бути ректором? Чи всі бажаючі чекають, як розвиватимуться події, які гравці з’являться на авансцені? Чи всім усе давно зрозуміло, і «демократичні» вибори будуть лише ширмою легітимності нового ректора для громадськості, а посвячені, які вже давно все знають, робитимуть здивовано-розумні обличчя: «Від цих професорів завжди можна очікувати що завгодно»?
Хто може посвятити в тонкощі розкручуваної інтриги «українського двору» і відкрити нам її сценарій? Напевно, лише одна людина здатна на таке одкровення — член-кореспондент АМН України, професор, доктор медичних наук, нейрохірург, народний депутат України, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Микола ПОЛІЩУК.
— Миколо Єфремовичу, оголошено конкурс на заміщення нібито вакантної посади ректора НМУ при живому та працюючому ректорі, академіку багатьох академій Євгенові Гончаруку. На ваш погляд, це законно?
— Євген Гончарук 19 років очолює Київський медичний інститут (нині Національний медичний університет) і має не лише багато нагород, почесних звань, а й досить поважний вік. Закон «Про вищу освіту» однозначно говорить: кожні п’ять років у звичайному вузі (сім років у Національному) необхідно обов’язково проводити вибори ректора на альтернативній основі. Є.Гончарук обирався перший і останній раз наприкінці 80-х, до того ж без альтернативи. Нині обов’язково мають бути проведені вибори нового ректора, тим паче, що контракт Міністерства охорони здоров’я з Євгеном Гнатовичем закінчується.
У Законі «Про вищу освіту» чітко позначені вимоги до ректорів вищих навчальних закладів: вік — не більш 65 років, стаж педагогічної роботи — не менше 10 років і т.п. Тому переконаний: оголошення конкурсу МОЗ не лише не суперечить закону, а, навпаки, свідчить, що керівництво галузі добре розуміє, які складні завдання стоять перед ним і як багато мають зробити вчені НМУ не тільки в плані підготовки лікарів, а й реформуванні охорони здоров’я, відповідно до постанови ВР України від 28 листопада 2002 року.
— Ви вважаєте недоцільним продовжити контракт з Є.Гончаруком — відомим ученим-гігієністом і надалі використовувати його величезний досвід? Вибори нового ректора обов’язкові?
— 2002 року був прийнятий Закон «Про вищу освіту», де все розписано про керівництво вузами й ті критерії, яким керівник має відповідати. А закони слід виконувати всім. Переконаний, що Євген Гончарук залишиться завідувачем кафедри, продовжить наукову працю і ще напише багато підручників, монографій, наукових праць, підготує багато талановитої молоді. А вибори проводити потрібно, у цьому немає нічого поганого, а тим паче протизаконного.
— Миколо Єфремовичу, а кого ви бачите новим ректором Національного медичного університету? Яким критеріям має відповідати претендент?
— Ці критерії чітко вказані в законі. Зрозуміло, що вони досить формалізовані, проте дозволяють підібрати гідну людину. Головне, щоб це був відомий в Україні, і не лише в Україні, учений, людина, яка добре знає не тільки вищу школу, а й багатотисячний колектив професорсько-викладацького складу і студентів НМУ. І при цьому розумна, ініціативна, прогресивна, порядна, принципова і тонка, як і належить справжньому професору. Пам’ятаєте професора Преображенського з безсмертного твору Булгакова «Собаче серце»? Ось такий ректор потрібний НМУ. Такі професори в НМУ є, і я переконаний, деякі з них подадуть документи на участь у конкурсі.
— Думаю, для вас це не новина — чимало розмов як у НМУ, так і в Києві про те, що Гончарука, м’яко кажучи, достроково звільняють із посади, щоб звільнити місце для колишнього міністра охорони здоров’я, а нині радника Президента Віталія Москаленка. Найцікавіше — В.Москаленко на посаді міністра охорони здоров’я протягом трьох років нічого новаторського і конструктивного в систему охорони здоров’я не приніс. Наприкінці 2002 року Верховна Рада визнала роботу Міністерства охорони здоров’я України та його міністра незадовільною. Чи не дивно, що незабаром після звільнення його з посади міністра Президент України призначає його на посаду радника Президента з питань реформування системи охорони здоров’я?..
— Пробувши на посаді міністра охорони здоров’я майже три роки, він дуже «успішно» вирішив ряд питань. Став професором, а потім і доктором медичних наук, членом-кореспондентом АМН України, не маючи ні вагомих наукових праць, ні наукової школи з учнями — нічого, крім адміністративного ресурсу. Звичайно, якщо всупереч Закону «Про вищу освіту» його призначити виконуючим обов’язки ректора НМУ і доручити провести вибори, він постарається вкотре «вміло» використовувати адміністративний ресурс і нав’язати свою кандидатуру колективу НМУ. Всім зрозуміло, що без такого незаконного кроку в Москаленка шанси стати ректором на загальних підставах, на мій погляд, дорівнюють майже нулю. Думаю, що Віталій Федорович розуміє, яка робота і відповідальність стоять перед головним медичним вузом України. Не здійснивши реформ в охороні здоров’я, не здійснить він їх і у вищій освіті. А час не терпить.
— Ви так переконані, що Москаленко не пройде? Адже 2002 року його «обрали» членкором АМН, причому чимало голосуючих так і не зрозуміли, як він зумів отримати достатню кількість голосів.
— Про Академію медичних наук і вибори в неї розмова особлива. Я був здивований безпринципною позицією як керівництва АМН України, так і її членів. Обирати в академію необхідно вчених із школою, а не чиновників. Про це необхідно прийняти закон. Я такий закон підготував і подав на обговорення ВР України. А ось що стосується виборів ректора НМУ, то я переконаний: комісія Верхової Ради, нове керівництво МОЗ України, та й сам колектив університету зуміють провести справді чесні, демократичні вибори на альтернативній основі. У цьому зацікавлений і профільний комітет ВР України, і Мінздоров’я.
Крім того, я читав оголошення в газеті й добре знаю Закон «Про вищу освіту», в якому чітко записано: претендент повинний мати стаж наукової праці не менше десяти років. У Москаленка ж цього стажу немає. Проте свої чотири роки роботи проректором і за сумісництвом доцентом Харківського інституту вдосконалення лікарів і наступні роки роботи державним службовцем він використовує як достатній науково-педагогічний стаж не для пенсії, а для роботи ректором. Тобто формально він може брати участь у конкурсі, а по виборах — це справа його совісті та справа зборів трудового колективу НМУ. Думаю, йому буде не лише важко, а просто неможливо уявити таку програму розвитку НМУ, яку б колектив відомих професорів сприйняв і повірив у неї. Думаю, що в Москаленка немає жодних шансів.
— Миколо Єфремовичу, знаючи, в якій державі й у який час ми живемо, чи зможуть вибори нового ректора НМУ пройти спокійно і з дотриманням букви закону?
— Спробую намалювати найнеприємніший, найнезаконніший, найтрагічніший і в той самий час типовий для сьогоднішньої України сценарій розвитку подій у НМУ, що не йде у мене з голови. Десь 15—20 травня раптом у нинішнього ректора НМУ з’явиться нездоланне бажання звільнити своє крісло за «власним бажанням». На його місце відразу, наказом Мінздоров’я, призначать виконуючим обов’язки ректора НМУ В.Москаленка. Це буде знаковий хід установи на Банковій, де нині Москаленко служить: там хочуть бачити новим ректором саме його. Потім дадуть Москаленку 20—25 днів до виборів, щоб він «нахилив» колектив НМУ, провів відповідну «організаторську» роботу, «почистив» списки виборців, створив «чесну» лічильну комісію, і потім «успішно», «демократично», таємно, але поіменно, із усіма наслідками, що випливають звідси для нескорених, провів вибори себе в ректори. Найжахливіше, що цей мій сценарій дуже реалістичний. Хоча, чесно кажучи, дуже хочеться вірити, що вибори ректора НМУ пройдуть чесно, порядно, гласно і головне — законно. Адже уявити негативні наслідки того сценарію, який я намалював, для колективу НМУ та й всієї України просто неможливо.