Про вступну кампанію до вищих навчальних закладів країни сказано досить багато. Але я не зустрічала розмірковувань експертів у сфері вищої освіти про те, як усе це відбувалося у військових вузах. Тим часом, це далеко не просте запитання, особливо у світлі нинішніх подій у нашій країні. Як відбирали цього року тих, хто завтра буде професійним захисником Вітчизни?
Про це DT.UA розповідає директор Департаменту військової освіти і науки Міністерства оборони України, генерал-майор Ігор ТОЛОК.
- Ігоре Вікторовичу, чим відрізнялася вступна кампанія-2014 від попередніх?
- Набір курсантів і слухачів ми проводили відповідно до державних Умов прийому до вищих навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти. Але значна частина наших абітурієнтів (а це військовослужбовці строкової і контрактної служби) під час загальної для всієї країни вступної кампанії перебувала в зоні АТО. У зв'язку з цим наша вступна кампанія відрізнялася від "цивільної".
По-перше, багато абітурієнтів просто не змогли вчасно прибути із зони АТО до місця складання вступних іспитів. Тому ми були змушені звернутися до Міністерства освіти з пропозицією провести другий, додатковий етап вступної кампанії - з 18 по 23 серпня. МОН підтримало ідею, і до військових вузів було прийнято на навчання ще близько 600 чоловік.
По-друге, військовослужбовці-контрактники могли вступати не за результатами незалежного тестування, а за результатами вступних іспитів. Адже скласти ЗНО в багатьох просто не було можливості. Ми не могли відпустити їх під час бойових дій.
По-третє, щоб ті, хто вже воював або навчався військової справи, мали більше можливостей вступити на навчання, для військовослужбовців-контрактників і випускників військових ліцеїв був організований набір за результатами окремого конкурсу.
Для них було виділено квоту цільового прийому: 10% місць для військовослужбовців та 15% для ліцеїстів. Це означає, наприклад, що коли ми набираємо на навчання 100 артилеристів, то з них 10 чоловік будуть військовослужбовцями та 15 - ліцеїстами. У разі, якщо комусь із зазначених категорій абітурієнтів не вдалося вступити за квотою, він міг взяти участь у загальному конкурсі.
По-четверте, поза конкурсом зараховували дітей загиблих або зниклих безвісти військовослужбовців. На таку пільгу вони мають право протягом трьох років після закінчення школи відповідно до недавно прийнятого Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
По-п'яте, близько ста офіцерів - учасників АТО були зараховані до Національного університету оборони ім. І.Черняховського без вступних іспитів. Для цього в Міністерстві оборони є відповідна нормативна база. Таким чином, ті, хто виявив себе під час бойових дій, отримали можливість кар'єрного зростання. Список цих абітурієнтів формувався на основі пропозицій командирів воюючих частин. Він був затверджений начальником Генерального штабу.
Узагалі, особливість набору цього року полягає в тому, що до військових вузів прийшли хлопці із зовсім іншою мотивацією. Вони вступили не для того, аби відсидітися і отримати диплом про вищу освіту, а для того, щоб стати офіцерами та зайняти своє місце в строю захисників України. І ми розуміємо, який вплив ці хлопці чинитимуть на навчальний процес у військових вузах. На тих курсантів, які вступили прямо зі школи. На викладачів. Ми розраховуємо на те, що, спілкуючись із курсантами, які мають бойовий досвід, викладацький склад буде змушений самовдосконалюватися та поглиблювати свої знання.
По-шосте, ми постаралися допомогти тим хлопцям, які перебувають у госпіталях, хто втратив руку чи ногу внаслідок поранення і не зможе повернутися до лав армії. З ініціативи міністра оборони України їм було надано можливість вступити на цивільні спеціальності: психологія, фінанси, автотранспортне господарство тощо. Разом із ректорами вузів, де є військові інститути, ми організували виїзні приймальні комісії, які приймали вступні іспити просто в госпіталях. У результаті студентами стали понад 60 чоловік із числа поранених.
Разом із міністром оборони ми їздили по госпіталях Київської області, вітали хлопців зі вступом. Були випадки, коли міністр вітав замість бійця його матір чи дружину, тому що тяжке поранення не дозволяло пораненому приймати гостей. У Львові це почесне завдання виконав начальник Академії сухопутних військ генерал-лейтенант Павло Ткачук, у Харкові - начальник Університету повітряних сил генерал-майор Андрій Алімпієв.
Може, цього року ми не змогли повністю охопити всіх охочих, адже час був обмежений і ми просто фізично не встигали. Гадаю, що ми й надалі нарощуватимемо та розвиватимемо цю програму.
- Чи збільшилося цього року державне замовлення на військових фахівців?
- Так, практично удвічі. І план набору виконано майже на 98%. Щоб забезпечити його виконання, за клопотанням Міністерства оборони Міністерство освіти внесло зміни до Умов прийому до вищих навчальних закладів і знизило мінімальний прохідний бал сертифіката ЗНО з профільних предметів зі 140 до 130.
Хочу зазначити, що серед цивільної молоді кількість охочих вступити до військових вузів зросла на 13,7% порівняно з попереднім роком. Дівчат, які вирішили стати військовими, стало більше вдвічі.
- Чи виріс конкурс до військових навчальних закладів?
-Так. Міркуйте самі. Притім, що, на відміну від минулих років, із Криму, Луганської та Донецької областей з об'єктивних причин вступили одиниці, ми змогли виконати збільшене удвічі держзамовлення.
- Події в зоні АТО змусили фахівців із військової освіти переглянути підходи до професійної підготовки українських військових? Чи побачили ви недоліки?
- Перший недолік, який був нами виявлений, - це визначення потреби в обсягах підготовки фахівців. В останні два роки ми не проводили набору на низку спеціальностей, вважаючи, що цих фахівців можна буде набирати з числа випускників цивільних вузів. Йдеться, насамперед, про військових психологів, політологів, журналістів, фінансистів. Ми думали, що це не проблема: запросили невійськового психолога, а він і в атаку готовий разом із солдатами, і після бою з ними працювати, допомагати, підтримувати. Але так не сталося. Військовий психолог повинен володіти спеціальними знаннями. Оскільки нині військових психологів дуже не вистачає, нам довелося формувати групи фахівців із наших штатних викладачів військових вузів. Ці групи працюють зараз у госпіталях, у зоні АТО. Висновки ми зробили та вже цього року відновили набір на названі військові спеціальності.
Ми побачили також, що існує серйозна проблема з підготовкою військових медиків. Понад те, у медичних вузах були скасовані обов'язкові заняття з військової підготовки. Зараз і Мінздоров'я, і ми виступаємо зі спільною ініціативою відновити викладання цього предмета у вузах Міністерства охорони здоров'я.
Такий підхід дозволить розв'язати ще одну проблему. Досвідчений цивільний хірург на момент мобілізації стає рядовим. І замість того, щоб очолити хірургічне відділення у військовому шпиталі у зоні ведення бойових дій, він працює санітаром. Це потрібно змінити.
Ми розглядаємо також питання відновлення кафедр медицини катастроф і військової медицини у провідних вузах Мінздоров'я. Разом із фахівцями Міністерства охорони здоров'я визначаємося, скільки нам потрібно відновити кафедр та в яких містах.
Дотепер вважалося, що країні насамперед потрібні артилеристи, танкісти, льотчики. А деякі сучасні високотехологічні спеціальності відходили на другий план. Наприклад, нам не вистачає фахівців із захисту та обробки інформації. Ці напрями підготовки вважалися другорядними. Ми взагалі не готували фахівців із безпілотних літальних апаратів. А нині під час бойових дій виявилося, що ці спеціальності найбільш затребувані й такі напрями підготовки передусім потрібно розвивати. І ми працюємо над цим питанням. Уже в цьому навчальному році ми набрали курсантів на низку нових спеціальностей. Інші відкриємо пізніше.
- Як реагуєте на виявлені проблеми?
- Дуже оперативно. Триває постійний збір інформації про хід, результати бойових дій. Ці дані акумулюються в Генеральному штабі та у вигляді методичних рекомендацій доводяться до військових вузів. У наших наукових центрах створено групи вчених, які збирають і аналізують той досвід, який ми набуваємо під час проведення АТО. Командування, викладачі аналізують матеріали, що надходять, роблять висновки, і все це негайно впроваджується в навчальний процес. Вносяться відповідні зміни до планів, програм. Уся новозібрана інформація не пізніше ніж за тиждень кладеться на стіл викладачів і курсантів.
- Для цивільних вузів серйозною проблемою є відсутність сучасної матеріальної бази для навчального процесу. А військовим вузам вона знайома? Якщо ви відкриваєте високотехнологічні спеціальності, для цього має бути обладнання.
- Якщо я скажу, що в нас усе гаразд із навчально-матеріальною базою, - це буде неправдою. У державному бюджеті на
2014 рік на військову освіту передбачено близько 900 млн грн. Для того щоб виконати навчальні плани та програми, цих грошей нам вистачить. Але в обріз. Хотілося б, звичайно, мати більше коштів на практичну підготовку. А що ж до самої навчально-матеріальної бази - зрозуміло, якщо у військах нині використовуються зразки техніки 70–80-х років, у військових вузах - те саме. Тут, на жаль, проблема є. Але зараз, з проведенням АТО, ми повернулися до питання забезпечення вузів новітніми зразками озброєння та техніки. Гадаю, найближчим часом будуть позитивні зміни. Особливо з огляду на той факт, що оборонпром тепер почне працювати тільки на збройні сили. Принаймні, ми на це сподіваємося.
- Випускники цивільних вузів часто ремствують на те, що, навіть отримавши диплом про освіту, не готові до роботи за спеціальністю. Для ваших випускників така проблема актуальна?
- У цивільних вузах відірваність випускників від реальності - факт. Я вважаю, що в Міноборони цієї проблеми практично немає. Буває, що потрібно допідготувати офіцера з певного вузького питання. Але загалом офіцер-випускник (лейтенант) здатний виконувати завдання, покладені на нього відповідно до первинної посади. Міноборони і Генштаб впливають на навчальний процес у військових вузах. Тому що в нас у вузах не просто навчання, а все-таки армійська служба.
Ми постаралися зробити так, щоб усі наші навчальні заклади брали тією чи іншою мірою участь або в АТО, або в заходах щодо підготовки до участі в АТО.
Наші курсанти проходили практику та стажування в частинах, які відмобілізовувалися та готувалися до направлення в зону АТО, ремонтували пошкоджену техніку. Багато викладачів брали участь безпосередньо в АТО. Це вплинуло на них. Одна річ вивчати все за підручником, а інша - усе помацати руками, усвідомити, зрозуміти, що ти маєш дати курсантові для того, щоб підготувати з нього офіцера.
Багато наших наукових співробітників узяли участь в АТО. Зі своїми розробками вони їздили в зону бойових дій. Деякі ідеї вже реально застосовували в бойових умовах. Воєнні дії стали тим струсом, який зблизив військову науку та освіту з практикою.
- Чи співпрацюєте ви з інституціями та вищими військовими навчальними закладами інших країн?
- Звичайно. Ми другий рік беремо участь у програмі НАТО "Удосконалення військової освіти в Україні". Учасниками її є провідні військові університети країн НАТО - Польщі, Словаччини, Великобританії. Координатором програми є Польський національний університет оборони.
У нас триває обмін викладачами, слухачами та курсантами, проводяться конференції, симпозіуми, семінари. Причому не декларативно, а на дуже серйозному рівні. Таких заходів проводиться понад тридцять на рік. Знайомлячись з нашими військовими вузами, іноземці в принципі позитивно відгукуються про нашу систему підготовки в них. Вони допомагають удосконалити наші навчальні програми з ряду дисциплін.
- Чи є якісь дослідження з якості нашої військової освіти?
- Є, звичайно. Наприклад, у нас є обов'язковий захід - "відгуки на випускників". Через рік після того, як лейтенант приходить у війська, командир військової частини зобов'язаний надіслати до вузу відгук або звіт на цього випускника. І цей захід у нас серйозно контролюється, аналізується, розглядається аж до колегії Міністерства оборони. Це стає предметом обговорення на вчених радах вузів. У разі потреби вносяться зміни до планів і програм підготовки. Над цією проблемою працюють у військових вузах і наукові колективи.
- Наскільки це об'єктивна інформація для висновків? Не сподобався командирові молодий лейтенант - він написав поганий відгук на непокірного підлеглого.
- Це зрозуміло, але ж є статистика. Вона каже про певну вибірку, погрішності тощо. Десь прикрасили, десь погіршили, але загалом картина зрозуміла. Крім того, командири зацікавлені подавати об'єктивну інформацію. Адже в наступному році до них прибуде черговий випускник, і коли десь щось недопрацьоване, командиру знову доведеться з цим мучитися. Тому вважаю, що це об'єктивна інформація.
А взагалі найбільша перевірка якості військової освіти - це дії наших військ у зоні АТО. На жаль, коли дивишся наші телеканали і читаєш пресу, створюється таке враження, що дії збройних сил розглядаються і відображаються недостатньо об'єктивно. Основну увагу приділяють добровольчим батальйонам. Нам трохи прикро.
Я регулярно спілкуюся зі своїми друзями, колегами, які нині перебувають у зоні АТО. Вони героїчно воюють. Сьогодні я довідався, що мій однокурсник по військовому училищу, командир полку спеціального призначення лежить у госпіталі з важкою черепно-мозковою травмою. Не опритомнює вже кілька днів.
Прикро, коли пишуть, що генеральські діти не беруть участі в АТО. Тому що я знаю генералів, чиї діти там. Син мого друга-генерала нещодавно отримав достроково майора та орден Богдана Хмельницького. Він розвідник. Син одного із заступників міністра оборони перебуває в зоні АТО. Ніхто не ховається.
Ось ми з вами розмовляємо на території Генерального штабу. У ньому працює багато людей. Ви їх бачите зараз? Ні. Тому що вони постійно працюють. Одні їдуть у зону АТО, інші звідти повертаються. Зрозуміло, що тут не так небезпечно, як там. Але тут теж не сидять, не сплять. Ми робимо все, що можемо.
- Чи плануєте ви підсилити профорієнтаційну роботу, залучити більше талановитої патріотичної молоді?
- Звичайно, плануємо. У нас навіть є стаття витрат на організацію цієї роботи. Вузи проводять унікальну роботу з проведення професійної орієнтації. Починаючи з сайтів навчальних закладів і закінчуючи тим, що ми створюємо групи з викладачів, які об'їжджають військкомати, військові частини, проводять роботу в школах. Курсанти, їдучи додому у відпустку, отримують завдання зайти до своєї школи, розповісти випускникам про свою майбутню професію, про свій навчальний заклад.
Цього року вступна кампанія проходила одночасно з мобілізацією, військкомати були перевантажені. Тому для цивільної молоді перший етап кампанії (до 20 червня) викликав складності. Військкомати просто фізично не могли проводити і мобілізацію, і відбір хлопців. Наступного року ми все це виправимо.
Хочу зазначити, що нинішнього року нам вдалося налагодити чудове співробітництво з Міносвіти. У принципі, і раніше Міністерство оборони плідно працювало з Міністерством освіти з питань підготовки військових фахівців. Нині, як ніколи, МОН оперативно відпрацьовує та допомагає реалізовувати ініціативи і пропозиції Міністерства оборони. Рішення приймаються оперативно. Відчувається, що ми живемо і працюємо як один механізм.
Підбиваючи підсумок, хотів би сказати, що в нас є всі умови та бажання поліпшити відбір до військових навчальних закладів та підняти престиж професії військового. І ми будемо наполегливо це робити.
Коментар фахівця
Микола Іванович Нещадим,
генерал-лейтенант у відставці, екс-заступник міністра оборони (2005–2008 рр.),
екс-начальник Головного управління військової освіти (1997–2001 рр.):
- Сумніваюся в тому, що нововведення цієї вступної кампанії сприяли підвищенню якості військової підготовки. Збільшене державне замовлення виконано на 98%, отже конкурсу, який допоміг би відібрати краще підготовлених абітурієнтів, фактично не було. Продовження терміну вступної кампанії сприяло тому, що військові ВНЗ підібрали тих, хто не вступив до престижних цивільних вишів. Крім того, була знижена планка вимог до вступників - зменшено мінімальний прохідний бал сертифіката ЗНО з профільних предметів та введено додаткові пільги при вступі. З точки зору соціальної політики це добре. А з точки зору якості освіти – ні.
Система військової освіти має реагувати на те, що відбувається зараз у зоні бойових дій. Треба звернути увагу на підготовку фахівців з основних спеціальностей - тих, хто безпосередньо веде бойові дії в умовах нової, гібридної війни: офіцерів-артилеристів, танкістів, десантників. Вдосконалювати їхню тактичну, оперативну і стратегічну підготовку. Системно досліджувати якість освіти.
Сьогодні у країні є піднесення патріотичного духу молоді. Тому потрібно не просто агітувати її вступати до військових вишів, а й підтримувати, направляти у правильне русло. Планувати спільні заходи МОН і Міноборони (на кшталт пластових таборів, ігор "Зірниця" тощо). Потрібно підготувати нові якісні підручники з основ початкової військової підготовки для старшокласників. Ті, що є, написані давно і в зовсім інших умовах. Армія потребує нових підходів, уваги суспільства, влади. Досі належної уваги до неї не було. Потрібно переломити цю ситуацію.