Останнім часом на вулицях великих міст з’явилося помітно більше соціальної реклами. Безперечно, це один із проявів кризи, через яку великі гравці обмежили свої витрати на піар, звільнивши рекламні площі. Водночас жевріє надія, що соціальна реклама нарешті відіграє свою роль — приверне увагу людей до проблем, які давно наболіли і заважають у щоденному житті. І що головне — із цими негараздами ми можемо впоратися самотужки, без сторонньої допомоги. Неможливо без усмішки пройти повз малюка, який тримає в руках позеленілий батон ковбаси і повчає батька: «Якщо зелену ковбасу не повертати, тату, її ще й моїм дітям будуть продавати!» Цьому хлопчині взагалі не пощастило з родиною — якби малий не пильнував, мама, напевно, нагодувала б його несвіжою рибою: «Мамо, не догледиш зараз якості — таке саме їстимеш у старості!»
Премудростям життя цього вундеркінда «навчив» спільний проект ПРООН і Євросоюзу «Спільнота споживачів та громадські об’єднання», який уже кілька років поспіль намагається навчити наших співгромадян активно обстоювати право на якісні товари та послуги так, як це робиться у світі.
— Українські споживачі дуже пасивні, згідно із соціологічними дослідженнями, лише п’ять-сім відсотків із них готові захищати свої права, решта просто обурюється або обговорює проблему вдома, з колегами та друзями, — пояснює Марія Савченко, експерт з моніторингу та інформації. — Іноді люди навіть не замислюються над тим, що звичайнісінький чек може стати надійною зброєю проти неякісного товару. Тож спочатку ми прагнули нагадати їм про це, потім на білбордах з’явилися нові заклики: «Поверни собі гроші, якщо не можеш повернути якість». Соціальна реклама, на наш погляд, повинна переконати людей, що захищати свої права — не просто нормальний, а єдино правильний крок. Роки повального дефіциту привчили наших покупців до того, що вони купують, не читаючи інформації на упаковці, часто не звертаючи жодної уваги на термін придатності.
У країнах Європи давно зрозуміли, що харчові добавки у багатьох випадках можуть становити загрозу для здоров’я, особливо дитячого, тому так багато уваги приділяється маркуванню — споживач повинен знати, що входить до складу продуктів, і робити усвідомлений вибір.
Хоча деякі добавки ще вважаються дозволеними, однак незабаром вони потраплять до списку заборонених, оскільки дослідження британських учених свідчать про їхній шкідливий вплив на самопочуття. Це, зокрема, стосується Е124, так званого понсо — штучного фарбника, який викликає алергію та знервованість дітей. Щоб батьки звертали на це увагу, ми на білбордах розмістили популярну карамельку на паличці з лаконічним написом — «ЦукЕ124рка?». Щоправда, реакція виявилася доволі несподіваною, — зазначила М.Савченко.
Про те, як відреагували виробники ласощів на соціальну рекламу, ми розповідали в «ДТ» («На цукерці фантик горить?..», №1, 2009 р.) Незрозуміло, чому кондитерська фірма «Рокс» впізнала зображену цукерку як свою — адже карамельки всього світу, коли вони без фантиків, схожі між собою мов близнюки. Однак керівництво фірми вирішило захищати свій імідж, а відтак розіслало гнівні листи не лише в українські міністерства і відомства, а й звернулося до постійного представника системи ООН в Україні пана Френсіса О’Доннелла та комісара Європейської комісії з питань споживачів пані Меглени Куневи, стверджуючи, що білборди зашкодили веденню бізнесу — через них знизився продаж карамелі.
Сьогодні нарешті вже можна поставити крапку в цій історії.
Представництво Європейської комісії в Україні надіслало офіційного листа керівництву фабрики «Меркурій», в якому, зокрема, вказано, що «дані білборди розміщувалися в рамках соціальної рекламної кампанії і були виконані відповідно до українського законодавства в цій сфері. Особлива увага соціальної кампанії, здійсненої в рамках проекту «Спільнота споживачів та громадські об’єднання», приділяється підвищенню обізнаності споживачів щодо інформації про продукти. Тому будь-яка схожість з карамеллю «Рокс» чи іншими подібними продуктами, доступними на ринку України, є лише випадковістю. Дана соціальна кампанія не переслідує жодних комерційних цілей і носить характер соціальної значимості».
В європейських країнах виробники вже давно засвоїли просту істину — імідж зміцнюється передусім за рахунок якості продукції. У нас же вони іноді діють, як та унтер-офіцерська вдова, котра сама себе відшмагала. Хочеться сподіватися, що нові ідеї соціальної реклами своєю креативністю зачеплять за живе не лише споживачів, а й виробників товарів. Однак, гадаємо, у них вистачить здорового глузду і почуття гумору, аби реагувати адекватно, адже неякісна ковбаса, риба чи цукерка може потрапити на будь-чий стіл, і ними може «поласувати» будь-чия дитина.
Певно, ви також звертали увагу на білборди, на яких зображено знайому всім вуличну їжу — гамбургери, чебуреки, хот-доги, шаурму. Картинки різні, а напис однаковий: «Швидка їжа. Швидка допомога». За словами Марії Савченко, цю рекламу створювали молоді фахівці, ідеї яких відразу ж поцілили «в десятку».
— Ця соціальна акція проходить у рамках всесвітньої кампанії протидії недобросовісній рекламі нездорової їжі для молодого покоління, яку ініціювала Всесвітня конфедерація споживчих організацій Consumers International. Чому звернули увагу саме на вуличну їжу? Це потенційно небезпечний продукт, оскільки готується і реалізується в антисанітарних умовах. Багато людей через скорочення сімейного бюджету змушені відмовитися від обідів у кафе, вони роблять «перекус» на ходу, просто на вулиці. Лякає те, що фаст-фуд перетворюється на систему харчування українців, дедалі частіше замінює раціональне харчування. Людей слід попередити про небезпеку, яку криє в собі така вулична їжа.
Кияни, мабуть, іще не забули про скандал, коли після вживання шаурми, яка продавалася неподалік станції метро, до лікарні потрапили не лише півтора десятка покупців, а й господар кіоска. (До речі, горе-бізнесмен не мав жодного дозвільного документа, тож ніхто не перевіряв якість його продукції.) Звісно, цей випадок не поодинокий. Молоді художники стилізували шаурму під крапельницю, яка стоїть біля лікарняного ліжка. На мій погляд, вийшло переконливо. Хот-дог із сосискою та майонезом, що його рука художника поклала прямо на кружку Есмарха, сподіваюся, багатьох втримає від ризику. Непокоїть лише одне — раптом продавці хот-догів упізнають свою продукцію і теж почнуть скаржитися?..