Математична розминка на уроці... фізкультури
Віднедавна кожен урок у 9-х і 10-х класах деяких шкіл Північної Кароліни, чи це історія, географія або фізкультура, розпочинається з математичної розминки. Протягом кількох хвилин учні напружено вираховують тривалість царювання російських монархів, відсоткове співвідношення міського та сільського населення Японії, середню довжину кроку під час бігу на різні дистанції. І все це не для кращого знання кожного конкретного предмета, а щоб успішно пройти тест з математики. Причому в хороших результатах цього тестування вчителі інколи зацікавлені навіть більше, ніж самі учні. Адже коли загальношкільні показники з математики перевищать визначений місцевою владою поріг, кожен учитель, у тому числі й викладач фізкультури, отримає додатковий бонус на півтори тисячі доларів на рік. Втім, матеріальне стимулювання передбачене також і для учнів. Приміром, ті з них, чиї результати тестування значно переважають середні по штату, отримують спеціальні ідентифікаційні карти з золотими, срібними чи білими знаками відмінності, які дають їм право на отримання знижки в деяких найкрутіших магазинах чи на безкоштовні додаткові порції в піцеріях системи Ci Ci’s Pizza.
Цей експеримент, запланований у Північній Кароліні ще три роки тому, схоже, допоможе знайти оптимальний компроміс між вимогою громадськості поставити заробітну плату вчителів у залежність від успішності учнів і прагненням представників профспілок усунути фінансову дискримінацію вчителів шкіл у бідних районах, де показники успішності значно нижчі за середні. Звичайно, потрапити вперше до списку «успішних» шкіл буде легше саме школам, розміщеним у престижних районах. Проте для того, щоб зберегти право на бонус наступного року, школа має продемонструвати хоча б мінімальний прогрес, порівняно з результатами тестування. І тут уже залежність результатів від педагогічної майстерності вчителів і від старанності учнів простежуватиметься чіткіше.
Учителі Північної Кароліни з великим зацікавленням сприйняли цей експеримент. Щоправда, найменший ентузіазм при цьому проявили саме викладачі математики, яким довелося занадто багато зусиль докласти, аби навчити інших учителів вираховувати відсоткові співвідношення.
Домашні завдання та родинні цінності
Батьки школярів штату Нью-Джерсі урочисто святкують свою перемогу: їм у законодавчому порядку вдалося домогтися впровадження обмежень на домашні завдання. Тепер школярам у будні дні не зможуть задавати завдань, виконання яких потребує більше 30 хвилин загалом у початковій школі і двох годин — у випускних класах. А на вихідні задавати завдання учителі взагалі не мають права.
Національна асоціація вчителів Америки настійно рекомендує іншим штатам наслідувати приклад, а старожили згадують щасливі 30-ті роки, коли в таких містах, як Нью-Йорк і Чикаго, домашні завдання школярам узагалі були заборонені. Більше того, тоді асоці-ація американських педіатрів прирівняла домашні завдання до експлуатації дитячої праці і зажадала їх офі-ційної заборони.
Проте після запуску 1957 року радянського супутника в Штатах дедалі частіше лунали побоювання з приводу можливого інтелектуального відставання американської молоді, які було підсумовано у відомій доповіді «Нація під загрозою». Відтоді саме на домашні завдання шкільні вчителі стали покладати особливі надії у своєму прагненні компенсувати вади національної системи освіти. Проте з закінченням «холодної війни» нав’язлива ідея «наздогнати і перегнати» перестала тиснути на психіку народів з обох боків Атлантичного океану, і родинні цінності стали поступово брати гору над загальнодержавними пріоритетами.
Саме тоді і з’явилася книга Джона Буела «Кінець домашнім завданням, або Як домашні завдання руйнують сім’ї, перевантажують дітей і знижують освіченість». Адже практика свідчить, що впоратися зі своїми домашніми завданнями діти до приходу своїх батьків із роботи не встигають. Ось і доводиться їхнім татам та мамам витрачати решту своїх сил на допомогу в написанні есе чи демонструвати своє повне невігластво щодо ненависних з дитинства інтегралів. «Ми дуже багато хочемо від своїх дітей, — каже пан Буел, — а наші взаємини з ними й так досить напружені. Навіщо ж потрібні додаткові стреси?»
Добірку за матеріалами International Herald Tribune підготував Євген СТАШЕВСЬКИЙ