Донедавна офіційна статистика рішуче заперечувала факт поширення ВІЛ-інфекції в Китаї. Проте з кінця минулого року політика керівництва країни в цьому плані різко змінилася, і тепер у китайській пресі з’явилися повідомлення про те, що кількість ВІЛ-позитивних у Китаї може перевищувати мільйон чоловік. Правда, китайське Мінздоров’я «помітило» значно меншу кількість інфікованих — не більше 20 тисяч. Проте заходи проти поширення «чуми ХХ століття» вирішено вжити воістину драконівські.
Зокрема в місті Ченду, столиці провінції Сіхуань, ухвалено перше в країні «антиСНІДівське» законодавство. Відповідно до нього поліція має право проводити примусове тестування представників усіх груп ризику — наркоманів, повій і гомосексуалістів протягом п’яти днів після арешту. Примусовому тестуванню підлягають також усі, хто провів понад рік за кордоном. ВІЛ-позитивних китайців позбавлено права на одруження. Вагітним жінкам, у котрих буде виявлено ВІЛ, доведеться зробити аборт, якщо вони не зможуть довести наявність у них коштів для оплати всього курсу лікування, що внеможливить передачу вірусу плодові. ВІЛ-позитивним китайцям заборонено працювати в дитячих садках, школах, лікарнях.
Проект такого законодавства викликав у Китаї бурхливі акції протесту серед тих, хто вважає, що встановити контроль над хворими — це ще не означає взяти під контроль саме захворювання. Той факт, що Китай витрачає на боротьбу зі СНІДом одну тридцяту від суми, виділеної на ці ж цілі урядом Таїланду, ще не означає, що з ВІЛ-інфікованими можна поводитися, як із безсловесними тваринами. Сказати, що на всі ці акції протесту ніхто не звернув уваги, не можна. В остаточному варіанті закону знято заборону для ВІЛ-інфікованих відвідувати громадські басейни. Луо Зен, 45-річний натхненник нового законодавства, навіть не приховує, що його мета — ізолювати хворих на СНІД від решти суспільства. «Не треба говорити мені про права людини, — прямо заявив він зарубіжним журналістам. — У Китаї занадто багато людей, і ми зовсім не такі заможні, як ви».