Процес об’єднання Європи, його поширення на Схід і на країни Балтії супроводжується формуванням спільного освітнього і наукового простору. Україна та Європейський Союз перебувають на межі переходу до якісно нового типу відносин. Наразі між ними ведуться переговори щодо підписання нової, посиленої угоди, яка замінить застарілу за формою та змістом і забезпечить політичне асоціювання та економічну інтеграцію України в ЄС. Угода передбачатиме посилення співпраці з економічних і зовнішньополітичних питань, у сфері юстиції та внутрішніх справ і матиме перелік заходів для створення зони вільної торгівлі.
Це в свою чергу створює нові можливості для науково-технологічної співпраці України з ЄС, має активізувати вітчизняну дослідницьку та інноваційну діяльність. Одним із інструментів такого партнерства є рамкові програми, які існують вже з 1984 року та дозволяють Європейському Союзу фінансувати і підтримувати міжнародні наукові проекти, сприяти академічній мобільності науковців, залучати ресурси для проведення досліджень з різних дисциплін тощо.
Одним із важливих політичних пріоритетів об’єднаної Європи є розвиток науково-дослідної та технологічної сфери задля нарощення економічного потенціалу, зміцнення конкурентоспроможності, створення нових робочих місць, покращення добробуту та якості життя громадян Співтовариства. Вже зараз Євросоюз впевнено обіймає провідні позиції у світі в питаннях розробки та впровадження багатьох новітніх технологій та високотехнологічних товарів і послуг. Він адекватно відповідає глобальним викликам у цій сфері, де з кожним роком посилюється конкуренція з Північною Америкою, Південно-Східною Азією, з новими економічними гігантами — Бразилією, Росією, Індією, Китаєм (БРІК країнами).
З 1 січня 2007 року набрала чинності Сьома рамкова програма Євросоюзу (РП7), основною метою якої є прискорення економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності об’єднаної Європи в знаннях, інноваціях, у використанні людського капіталу. Як і Шоста рамкова програма, вона призначена для розбудови Європейського дослідницького простору (European Research Area — ERA). Бюджет нової програми (до 2013 року) майже втричі перевищує попередню і становить 50, 5 млрд. євро, що свідчить про велику увагу, яка приділяється науці у Європейському Союзі. Крім того, додаткові 2,7 млрд. євро виділені Європейським Союзом для фінансування ядерних досліджень у рамках програми «Євроатом» РП7 з 2007 по 2011 роки. Механізми функціонування програми відкривають широкі можливості для міжнародної співпраці. При цьому відносини України з ЄС офіційно та цілком обґрунтовано проголошуються пріоритетними. Європейський Союз у ряді своїх офіційних документів, а також у двосторонніх угодах з Україною визнає нашу державу важливим суб’єктом міжнародних економічних відносин і своїм стратегічним партнером.
Тому Сьома рамкова програма могла б стати важливим механізмом інтеграції України до Європейського економічного простору, розвитку партнерства з Європейським Союзом, підвищення стандартів життя в країні. Досвід країн Центральної, Східної Європи та Балтії свідчить про те, що вони ефективно впоралися з євроінтеграційними завданнями, і як результат — зараз ці країни успішно вирішують питання щодо свого сталого розвитку.
Найкращий приклад ефективної участі у численних програмах ЄС подають країни, що належать до Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA/EEA — European Free Trade Association/European Economic Area). Членами цієї міждержавної організації є Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія. Не входячи до Євросоюзу за рішенням своїх референдумів і маючи середній рівень життя людей, вищий ніж в ЄС, у спільних проектах ці країни мають практично ті ж права, що й держави Об’єднаної Європи. 75% загального внеску країн EFTA/EEA, а це 1,5 мільярда євро на період 2007—2013
рр., спрямовується до бюджету Сьомої рамкової програми, 11,5% і 5,6% відповідно на програми «Навчання впродовж життя» і «Конкурентоспроможність та інновації».
Рада Європи прийняла регламент, що визначає правила участі у РП7 для компаній, дослідницьких інститутів та університетів з різних країн, а також умови розповсюдження наукових результатів. Не зважаючи на те, що РП7 — європейська програма, у ній активно заохочується участь організацій із неєвропейських країн та країн, що не є членами ЄС. Про це свідчить досвід виконання попередніх рамкових програм. Так, перше місце серед усіх країн, які не є членами ЄС (так звані ICPC — партнери), в Шостій рамковій програмі ЄС (РП6) посіла Росія: 402 наукові установи брали участь у проектах РП6 із загальним фінансуванням понад 45 млн євро. Україна посіла десяте місце у цій групі країн, виконавши 93 проекти загальним обсягом фінансування 6 млн. євро.
Для переходу на якісно новий рівень відносин з ЄС Україна передусім потребує радикальних внутрішніх реформ, спрямованих на завершення переходу до ринкової економіки та забезпечення сталого розвитку. Вона має взяти на себе також масштабні зобов’язання в рамках нової посиленої угоди та останніх ініціатив Польщі, Швеції, Франції щодо посиленого співробітництва з країнами Східної Європи. Це потребуватиме значних людських зусиль, додаткових фінансових ресурсів і пошуку належних інструментів.
Сьома рамкова програма може розглядатися як один із таких інструментів. Вона сприятиме адаптації країни до норм і стандартів ЄС, підвищуватиме мобільність українських експертів, дослідників та освітян на європейському просторі, прискорюватиме європейську інтеґрацію. Повноцінна участь у проектах Сьомої рамкової програми сприяла б залученню України до передових технологій, реалізації її наукового потенціалу, додатковому фінансуванню українських науково-дослідних організацій і установ, що беруть участь у спільних проектах.
Сьома рамкова програма втілює нову політику щодо розвитку європейського університетського середовища, в якому активно розвивається модель європейського трикутника знань, заснована на фундаментальних та прикладних дослідженнях, які органічно пов’язані з інноваційним розвитком та навчанням. Ця модель є основною при створенні мережі дослідницьких університетів в Європі та Європейського інституту технологій (за зразком Массачусетського інституту технологій у США). Залучення українських вищих навчальних закладів до європейських університетських грантів РП7 змогло б прискорити створення в Україні власної мережі дослідницьких університетів та переглянути цілий ряд застарілих принципів вищої школи.
Європейська комісія (ЄК) виявляє готовність до якісного розширення співпраці з нашою державою. Вона пропонує Україні в найближчій перспективі вийти на рівень партнерства у сфері науки і технологій та укласти меморандум про асоційовану участь нашої держави у Сьомій рамковій програмі ЄС. Асоційований статус надав би Україні можливість стати повноправним членом Європейського наукового простору, отримати рівні з країнами—членами ЄС права, обов’язки та умови діяльності.
Водночас, перебуваючи поза статусом асоційованої країни, Україна не зможе координувати проекти, а також матиме обмежений доступ до важливих заходів і програм, таких як «Безпека», «Ідеї», «Внутрішні програми співдружності ім. Марії Кюрі» тощо. Українські експерти не зможуть залучатися до формування рамкових програм, не будуть брати участь у роботі програмних комітетів рамкової програми та Комітету з науки та технологій країн—членів ЄС (CREST), в Об’єднаному дослідницькому центрі (JRC), у групах радників або інших експертних групах.
Майже всі країни на шляху до повного членства в ЄС спочатку проходили етап асоційованого членства у рамкових програмах. З перших місяців діяльності Сьомої рамкової програми спостерігався значний прогрес у переговорах з майбутніми асоційованими країнами. Меморандуми взаємопорозуміння (MoU) щодо надання статусу асоційованих країн в РП7 було підписано з: Албанією (17.12.07), Хорватією (13.06.07), Македонією (13.06.07), Сербією (13.06.07), Туреччиною (01.06.07), Чорногорією (25.01.08). Подали заяви Боснія, Герцеговина, Росія та Молдова.
Політична та стратегічна важливість отримання асоційованого статусу України у Сьомій рамковій програмі ЄС безсумнівна. Після приєднання до Болонського процесу, вступу до СОТ, цей крок був би наступним і логічним на євроінтеграційному шляху нашої країни. З огляду на повноправне членство України в ЄС, як на стратегічну мету держави, її асоціювання до Сьомої рамкової програми забезпечить грунтовні підстави для досягнення цієї мети. Такий амбіційний план зміцнення співпраці в галузі науки та технологій міг би знайти своє втілення в Угоді про асоціювання, яка порівняно з теперішньою Угодою про науково-технічне співробітництво з ЄС від 04.07.2002 р., може розглядатися як якісно новий крок як у напрямі науково-технічної співпраці, так і сприяння розвитку всебічних відносин між Україною та ЄС.
На жаль, наша держава не робить практичних кроків в цьому напрямі, хоча на минулорічному засіданні Комітету з питань співпраці Україна — ЄС, що відбулося в листопаді 2007 року в Брюсселі, українська сторона підтримала пропозицію стати асоційованою країною. Нове керівництво Міністерства освіти та науки України підтримало цю ініціативу. На цьогорічному святкуванні Дня науки ним був проголошений початок процесу отримання асоціативного статусу в Сьомій рамковій програмі.
Але офіційного звернення до Європейської комісії з метою початку переговорів від України ще не надходило. Відповідно до умов Генерального директорату з досліджень, для формалізації намірів щодо приєднання України до Сьомої рамкової програми ЄС, українській стороні необхідно надіслати офіційного листа (за підписом міністра освіти і науки України) на адресу комісара ЄК з питань науки та досліджень Янеша Поточніка. Таке формальне звернення дозволить розпочати переговори з Європейською комісією щодо фінансових умов участі, механізмів майбутньої взаємодії, формату залучення України до управління програмою тощо. Водночас ЄК розпочне внутрішні процедури, необхідні для підготовки приєднання України до програми. Беручи за основу бюджет Сьомої рамкової програми, внесок України до бюджету РП7 з 2007 до 2013 р. складав би 322 млн. 184 тис. євро. Але Україна може розраховувати на знижку — від 80% до 50%, яку ЄК надає як нинішнім, так і майбутнім країнам «розширення». Можливість та розмір цієї знижки буде визначено під час переговорів, після надання офіційного запиту щодо отримання асоційованого статусу, та з урахуванням всіх економічних і політичних аспектів (ВВП, рівень зростання економіки, рішення Європейського парламенту та країн—членів ЄС тощо).
Максимальна знижка могла б становити у середньому 66% за семирічний період, зменшивши внесок України майже втричі. Враховуючи те, що, за найкращих обставин, Україна зможе стати асоційованою тільки починаючи з 2010 року, цей внесок буде ще нижчим (приблизно 94 млн. 264 тис. євро). Ця сума набагато менша ніж річні державні витрати на науку (державний бюджет на наукову та науково-технічну діяльність на 2008 рік складає 3 млрд. 605 млн. 800 тис. грн., або 480 млн. євро).
Але перспектива отримання Україною асоційованого статусу в РП7 не повинна обмежуватися лише фінансовими аспектами. Більш важливими є політичні міркування. Цей крок буде розглядатися як новий етап на шляху розвитку партнерських відносин України з Євросоюзом, створення умов для органічної інтеграції України у загальносвітові економічні відносини.