Українські сім’ї, які через війну переїхали за кордон, уже можуть порівняти досвід навчання в локальних і українських школах. Діти, які долучилися до проєкту «Залишаємось з Україною» від ГО «Смарт освіта», вступили до навчальних закладів у Великій Британії, Іспанії та Нідерландах. Чи вдалося їм інтегруватися до шкільного життя, які плюси та мінуси вони бачать у навчальному процесі та чи вдається надолужувати знання з української програми й вивчати українську мову, літературу та історію — читайте в матеріалі.
Матеріально-технічне забезпечення
У країнах Європейського Союзу значну увагу приділяють обладнанню класів, а навчання почасти відбувається на спеціальних онлайн-платформах.
Про досвід навчання у Великій Британії розповідає Світлана Басова, мама учня 6-го класу: «Тут процес навчання диджиталізований. На уроках активно використовують ноутбуки замість підручників. Весь навчальний матеріал викладений і доступний на шкільній платформі — це короткі онлайн-лекції, фільми. Переглядаючи записи лекцій, мій син із нуля наздогнав свій клас із французької мови, підготувався до підсумкових робіт із фізики, біології та інформатики. Також усі класи обладнані інтерактивними дошками та сучасними комп’ютерами».
«Британська школа сучасна та добре обладнана. Особливо мені подобається вчитися грати на фортепіано, писати детективні історії на уроці англійської, працювати з мікроскопом. Ще мені подобається, що фізкультуру весь рік проводять надворі (у приміщенні лише грають у баскетбол чи займаються в разі сильного дощу). Трудове навчання мені подобалось і в Україні, але тут більше можливостей. Тут просто цікаво навчатися», — розповідає учень 6-го класу Олесь Скрипник.
Диференціація класів і навчання
В Україні залишаються популярними класи з поглибленим вивченням одного з предметів. Проте в багатьох європейських країнах, навпаки, може бути більше різних дисциплін, а деякі з них — об’єднані. Мама учениці 7-го класу Мілени Руслана Броновицька розповідає: «В Іспанії кількість предметів значно менша, ніж в українській школі. Мова й література об’єднані в один предмет, так само — географія й історія. На біології на першому курсі діти вивчають людину, будову організму тощо. Ще є такий предмет, як технології — щось на кшталт нашого трудового навчання. Однак клас не ділять на хлопчиків і дівчаток. Усі разом пиляють, майструють, клеять, ліплять».
В Іспанії, Нідерландах і Великій Британії дітей не ділять на хлопчиків і дівчаток на уроках із трудового навчання чи інших предметів, проте є поділ на сильніші й слабші групи чи класи.
«Дітей ділять на групи (математика, іноземні мови) згідно з їхніми здібностями та бажанням навчатися: є сильні, середні, слабкі групи. Ніхто не змушує й не «тягне». Хочу відзначити велику кількість практики. Незалежно від статі діти шиють на швейних машинках, грають на фортепіано (їх у музичному класі 15), готують страви, працюють на фрезерувальних станках, розвивають акторські навички, працюють у лабораторіях», — розповідає Світлана Басова про британські школи.
Оцінювання знань і система заохочень
У деяких європейських країнах розповсюджена система заохочень і покарань, може не бути оцінок за 10- чи 12-бальною шкалою. Так, Руслана Басова зазначає, що у Великій Британії знання учнів не оцінюють у нашому класичному розумінні: «Є «зараховано» і «в прогресі», також є річні тести (десь до середини липня). У мого сина, наприклад, виникають невеликі нюанси з мовою, хоча загалом англійська йде добре, а для іноземців є додаткові уроки. Проте знання термінології з предметів не таке, щоб стовідсотково розуміти умови задач або деякі запитання. На уроках іноземцям дозволяють користуватися перекладачем, на тестах — ні. Є система заохочень і покарань. Наприклад, найкращих учнів у їдальні пригощають морозивом. Після п’ятьох зауважень учень залишається в школі на додаткову годину для reflection».
В Іспанії ж учнів можуть залишити на наступний рік для повторення попереднього курсу, якщо ті не набрали необхідних прохідних балів наприкінці навчального року. А в Нідерландах суворо заборонено пропускати школу без поважних причин. За словами Юлії Зубенко, мами Артема, який навчається в 6-му класі, якщо дитина пропустить школу без поважних причин, на батьків накладають штраф. За кожен пропущений навчальний день — 100 євро. Школа інформує спеціальні органи, що контролюють ці порушення. У відпустку чи в гості до родичів сім’я може поїхати лише в період офіційних канікул.
Домашні завдання
У Великій Британії, Іспанії та Нідерландах для опрацювання вдома дають незначну кількість матеріалу. Наприклад, в Іспанії домашні завдання є, проте не щодня й небагато. А от у Нідерландах діти в школах практично не мають домашніх завдань. Та й інших відмінностей вистачає.
«Діти неспішно вивчають предмети за програмою, без поглиблених знань. Вони мають час на спорт і різні гуртки після школи (футбол, плавання, теніс тощо). У школах поширене вивчення одночасно декількох мов — може бути до трьох іноземних. Наприклад: французька, англійська, іспанська, японська, німецька. Навчальний рік триває до середини липня. Хоча протягом навчального року канікул більше, ніж в Україні. Діти йдуть до початкової школи в чотири-п’ять років. Коли їм виповнюється 12 років, вони переходять до старшої школи/коледжу. У старшій школі нумерація класів починається спочатку, наприклад, сину 12 років, і в школі (коледжі) це — перший курс. Діти не носять до школи купу підручників і зошитів, літературу видають переважно в школі під кожен урок. В рюкзак діти кладуть пенал, декілька зошитів і ланч-бокс», — пояснює Юлія Зубенко.
У Великій Британії діти отримують домашні завдання на вихідні. Олесь Скрипник, учасник проєкту «Залишаємось з Україною» від ГО «Смарт освіта», виконує їх усі на шкільному онлайн-ресурсі. Крім того, завдання нескладні та є багато практики, наприклад, переглянути виставу й описати сцени, які найбільше сподобалися. Дітям дають більше часу на дозвілля, заняття спортом і різноманітні хобі.
Втім, відгуки дітей іноді різняться з оцінкою освіти батьками. Так, Артем Зубенко, учень 6-го класу, зазначає: «Поки не подобається ходити до голландської школи, нецікаво. Оскільки не допускають до всіх уроків (бо ще вивчаю мову), перерва між уроками часто може тривати до двох — двох із половиною годин. А це той цінний час, який можна було б витратити на онлайн-уроки в українській школі».
Робота вчителя
Про викладацький склад шкіл опитані сім’ї відгукуються позитивно. Наприклад, кожна дитина почувається захищеною від булінгу. За потреби учні можуть звертатися до вчителів і спостерігачів у школах зі скаргами.
«Напевно, мені та Мілені в іспанській школі найбільше подобається ставлення вчителів до дітей. Це суцільна повага до особистості. Наведу приклад. У Валенсії, де ми проживаємо, у школі є обов’язковим вивчення валенсійської мови. Однак українців звільнили від цього. Щоб не витрачати час на цих уроках (бо присутність на уроці обов’язкова), Мілена виконує домашні завдання з німецької мови — і якось вона задрімала. Замість того, щоб розбудити дитину й зробити зауваження, вчителька попросила інших дітей говорити тихіше й не заважати Мілені спати», — ділиться історією Руслана Броновицька.
Та й самій Мілені найбільше подобається в школі повага до дітей, а також те, що теми, які тут вивчають на різних предметах, не відірвані від життя. Якщо на географії розповідають про землетруси, то приділяють цьому особливу увагу, бо в Іспанії — сейсмічна зона, й діти мають знати, що робити у випадках, коли відчули поштовх. В Іспанії Мілена вперше проявила себе як сольна виконавиця, переспівавши відомий український хіт «Враже». А ще вже рік дівчина створює патріотичні браслети, аби донатити на ЗСУ.
У Великій Британії, за словами Світлани Басової, в школах працюють здебільшого молоді енергійні вчителі, які перебувають «на одній хвилі з дітьми», стосунки побудовані на довірі та взаємоповазі.
Загалом навчатися тут цікаво. Дисципліна й безпека на високому рівні. В коридорах, їдальні, в шкільному дворі багато дорослих — спостерігачів, які стежать за виконанням правил, аби ніхто не бився й не ображав інших», — додає Олесь Скрипник про Британію.
Український досвід
Батьки, які переїхали з дітьми за кордон, зазначають, що найбільша перевага української школи — сильна й вимоглива освіта.
«За моїми спостереженнями, українські діти більше знають світ, ніж їхні однолітки за кордоном. Це стосується безлічі сфер — економіка, політика, наука, технології, географія тощо», — зазначила Юлія Зубенко, яка зараз живе з сином у Нідерландах.
Мама шестикласника Олеся Скрипника Світлана Басова зазначає, що їм із сином значно допоміг проєкт «Залишаємось з Україною», який став рятувальним колом у океані труднощів самоосвіти: «Нам так сподобався, що не хотілося, аби він закінчувався. Це був для нас із сином перший досвід: організуватися, розпланувати, йти за цим планом. Син із задоволенням йшов на уроки, виконував домашні завдання й проєкти, був мотивований. Декілька разів уроки заставали нас у дорозі. Олесь пригадував і підключався в аеропорту, в машині. У нас високі підсумкові оцінки з предметів, які викладали в межах проєкту: українська мова — 11 балів, українська література — 12 балів, історія України — 11 балів».
Наразі триває набір на 2023–2024 навчальний рік проєкту «Залишаємось з Україною» — для учнів 5–11 класів.
Текст підготовано за підтримки TheirWorld. Відповідно, російською - Текст подготовлен при поддержке за TheirWorld.