"Рада заборонила Сергію Ківалову, Михайлу Поплавському та Григорію Калетніку бути ректорами! Бо вони голосували за закони 16 січня". Так громадськості піднесли інформацію про проголосований Верховною Радою закон "Про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо встановлення обмежень при обранні на посаду (призначення виконувача обов'язків) керівника вищого навчального закладу". Відповідний законопроект під №2599-1 від 23.04.2015 р вніс депутат від БПП О.Співаковський. У авторах, крім нього, ціла група народних обранців: О.Порошенко, І.Мельничук, С.Хлань, А.Гордєєв, С.Каплін, К.Яриніч, А.Кузьменко, І.Спориш (від БПП), О.Марченко, С.Рудик, М.Головко, О.Осуховський (позафракційні), І.Луценко та В.Івченко ("Батьківщина"), Т.Кремінь ("Народний фронт").
Кому ж тепер, із легкої руки Верховної Ради, заборонено сідати у крісло ректора? Тим, хто потрапляє під дію закону "Про очищення влади". Хто вчинив корупційне правопорушення або отримав адміністративне стягнення, пов'язане з корупцією. Хто має непогашену судимість. Хто рішенням суду не має права обіймати певні посади. Хто визнаний судом недієздатним. Але найбільший суспільний резонанс викликала норма закону, яка забороняє обіймати посаду ректора тим, хто голосував за закони 16 січня. Таку правку вніс до законопроекту Юрій Луценко (БПП) під час його обговорення в парламенті. І її депутати підтримали.
Однак саме в цьому пункті закон вистрілив "у молоко". "До мене зараз норми закону застосувати не можна, оскільки я не є ректором вузу. Отож уся парламентська пара пішла, так би мовити, у свисток", - відреагував у своєму блозі на рішення ВР депутат Сергій Ківалов.
І Сергій Ківалов, і Григорій Калетнік не ректори, а президенти своїх університетів - НУ "Одеська юридична академія" та Вінницького національного аграрного університету (ВНАУ). Ректорами в цих вишах призначені інші, очевидно далеко не випадкові, люди.
В університеті у Сергія Ківалова ректорствує Володимир Завальнюк. У жовтні 2014 р. Міносвіти мусило тимчасово відсторонити його від виконання обов'язків за використання адмінресурсу під час виборів в інтересах президента академії Сергія Ківалова. Таке рішення було прийняте внаслідок численних скарг студентів. Тоді Ківалов заявив: "Я вважаю сам факт такого безпідставного адміністративного втручання прямим тиском на мене через створення проблем моїм соратникам".
В університеті культури і мистецтв (КНУКіМ) немає посади президента. Офіційно університетом "ім. Поплавського" керує в.о. ректора, проректор Ігор Бондар. При ньому на КНУКіМ успішно паразитує бізнес Михайла Поплавського - приватний виш КУК.
Єдиний, кого певною мірою може торкнутися новий закон, - президент ВНАУ Григорій Калетнік. Як повідомляють місцеві ЗМІ, він планує взяти участь у майбутніх виборах ректора. Але й програш не завадить екс-нардепові залишитися президентом.
Отож, без перебільшення, від прийнятого Верховною Радою закону струнка система управління вузами, пов'язаними з М.Поплавським, С.Ківаловим та Г.Калетніком, не зазнає ні потрясінь, ні очищення.
Але це не єдина вада закону. Науково-експертне управління Апарату ВР знайшло й інші. Деякі норми дублюють одна одну або вже чинні закони. Деякі не узгоджуються із законом, на який посилаються. Наприклад, закон "Про очищення влади" стосується органів державної влади та місцевого самоврядування. Але вищі навчальні заклади не є ні тим, ні іншим. Норма ж про те, що визнана недієздатною особа не може обіймати керівну посаду, "є загальним правилом, яке навряд чи слід повторювати в усіх законах".
Дивно, що на ці ляпи не звернув уваги профільний парламентський комітет. І підтримав законопроект (на сайті ВР є відповідний документ за підписом О.Співаковського, першого заступника голови комітету). Дивно, бо всі висновки експертного управління прописані чітко. З інформаційного повідомлення на сайті комітету випливає, що того дня, коли приймалося рішення, в засіданні брали участь чотири його члени: О.Співаковський, Т.Кремінь, В.Литвин і О.Скрипник. Як саме, з якими аргументами голосував кожен із чотирьох - невідомо. Бо ні протоколу, ні стенограми, ні аудіозапису засідання на офіційній веб-сторінці комітету немає.
Слід зазначити, що це вже не перша спроба вплинути на кадровий склад керівництва вишів (що справді важливо для реформування вищої освіти). На початку квітня депутат О.Співаковський і майже той самий авторський колектив (О.Порошенко, І.Мельничук, Ю.Македон, С.Хлань, А.Гордєєв, В.Романюк, О.Марченко, С.Рудик, І.Луценко, М.Головко, С.Каплін, К.Яриніч, А.Кузьменко, Т.Кремінь, В.Пацкан, О.Осуховський, В.Івченко) вносили інший законопроект - №2505-1 - про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо недопущення до зайняття посад виконуючого обов'язки та обрання на посади керівників вищих навчальних закладів окремих категорій осіб". Цю законодавчу ініціативу розкритикували переважно за пропозицію не дозволяти займати посаду ректора людям, котрі голосували за закони 16 січня.
Головне науково-експертне управління ВР не підтримало той законопроект. Його експерти у своєму висновку відзначили "ознаки неконституційності" деяких положень і роз'яснили: "Відповідно до ч.2 статті 80 Конституції України, "народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп", що є елементом депутатської недоторканності. Згідно з правовою позицією Конституційного суду України, депутатська недоторканність як елемент статусу народного депутата України "є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх повноважень". Вказали експерти й на те, що не може закон про вибори ректора посилатися на "Закон про очищення влади", оскільки університет - це не орган влади. Парламентський комітет тоді повернув документ на доопрацювання "з урахуванням пропозицій Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України".
Але минув час, і до парламенту внесли трохи змінений, доопрацьований документ, зареєструвавши його як новий проект №2599-1. Саме він і став законом. А норму, пов'язану із забороною бути ректором для тих, хто голосував за закони 16 січня, в нього повернули прямо в залі парламенту, особливо не обговорюючи. За - 226 голосів. Їх дали депутати коаліції.
Однак, крім норми про голосування 16 січня, в ухваленому законі є ще один цікавий нюанс. Якщо першим законопроектом (№2505-1) автори просто пропонували заборонити корупціонерам бути ректорами, то в другому (№2599-1) йшлося вже про те, аби таке обмеження діяло лише впродовж року після набрання чинності рішенням суду. Саме цю норму і було прийнято. У поданні законопроекту сказано, що його мета - "уникнути можливості доступу до високої посади керівника вищого навчального закладу осіб, які не мають належних управлінських здібностей, бездоганної репутації, високих особистих якостей і професійних досягнень". Отже, через рік у корупціонера з'являться високі особисті якості? Чи це знову влучення "в молоко" ?
Упевнена - більшість депутатів, поставивши своє ім'я під цим законопроектом, голосуючи за нього, щиро хотіли змін в освіті. Але, щоб із чимось боротися, щоб щось реформувати, треба, як мінімум, досконало розібратися в питанні. Самим "Ура! На абордаж!" реформи не робляться.
Очевидно, у даному разі треба було не тільки добре вивчити ситуацію у вишах, а й закони. А також подумати про правові, цивілізовані механізми реалізації благородних цілей. Такі, щоб жоден суд не засумнівався в їхній конституційності. І жоден депутат, котрий зганьбився голосуванням 16 січня, не тицьнув у них носом зі словами: "А самі хіба кращі?"
Поки що президент не підписав проголосований закон. "А тим часом справжні депутати будуть вимушені терміново використовувати можливі юридичні законотворчі механізми для приведення частини нових положень Закону України "Про вищу освіту" у відповідність до Основного закону України (їх два: писати конституційне подання до КСУ або вносити нові зміни)", - обіцяє Сергій Ківалов. Непрофесіоналізм убиває найблагороднішу ідею. Не кажучи вже про репутацію її "батьків". Добре б, аби наші реформатори нарешті це зрозуміли.