Мабуть, усі чули про недавню скандальну історію, коли поліція виявила в Києві незаконний "дитсадок" на десяток дітей без ліцензії та дозволів. Так, мовляв, батьки вирішили проблему нестачі місць у дитсадку - а що робити, в муніципальні ж садочки не проб′єшся. Це - правда, водночас не зовсім. Розповім на прикладі Києва.
Чи існує черга в муніципальні садочки? Так, але вона дуже зменшилася: з 14 тисяч дітей у 2014 році вона скоротилася до 1,8 тисячі у 2020-му.
Чому так сталося. По-перше, ми відкриваємо нові групи, нові заклади. За п'ять років у Києві створено 18 тисяч нових місць, із них майже 15 тисяч - у комунальних садках.
По-друге, падає народжуваність: за підсумками 2019 року, в столиці народилося на 1000 дітей менше, ніж 2018-го. А загалом, за останні три роки дітей у садочках поменшало на 4000, що рівнозначно 20 великим садкам.
По-третє, з'являються приватні садочки, які теж розвантажують муніципальні заклади, - наразі їх у Києві 160, з ліцензіями та всіма дозволами на надання дошкільної освіти. Ну а нелегальні "установи-садочки" ніким не обліковуються й, відповідно, не контролюються.
Чому ж черга залишається? Із кількох причин.
Причина перша. Ми стараємося, щоб у кожній групі було не більше 20 дітей, як і прописано нормативами. Останніми роками ці норми порушувалися. Та й зараз у Києві є садочки, де у вихователя на занятті можуть бути присутні близько 30 дітей. Чим менше дітей у групі, тим більше уваги вихователь може приділити кожному вихованцеві, а отже й надати якіснішу освітню послугу.
Вихователі задоволені таким підходом, а ось багато батьків, що стоять у черзі, - ні. Вони чекають вільного місця в омріяному садочку, і неважливо, якою в списку буде їхня дитина - двадцятою чи сороковою.
Причина друга. У місті з′являється дедалі більше новобудов, поблизу яких не передбачено будівництво нових дитсадків. Аби якось урегулювати ситуацію й зупинити будівництво житлових комплексів, що ростуть, мов гриби після дощу, без належної інфраструктури, в Києві розроблено проєкт Генерального плану забудови міста.
Причина третя. Ми відкриваємо нові садочки, а ось працювати там часто нікому. Буває, в новому садку не можемо відкрити частину груп, тому що не знайшли вихователя. Торік лише 10 випускників Київського педагогічного університету пішли працювати в дитсадки. Ця професія неприваблива і через зарплатню, і через низький соціальний статус. На вересень 2019 року в дитячих дошкільних закладах міста було майже 400 вакантних місць вихователів та приблизно стільки ж помічників вихователів ("нянь").
Що робити, як вирішити проблему дитячих дошкільних закладів? На перший погляд, відповідь очевидна (і саме цього вимагає громада) - будувати нові дитсадки. Але сумніваємося, що це єдиний вихід.
Бо отримали дуже цікаву статистику. Нам її дала Система електронного запису до дитсадків. Адже ця система не лише регулює чергу в садочки, а й дозволяє збирати статистику в реальному часі у розрізі садків/районів -показує наявність вільних місць, відвідування.
Завдяки даним системи стало чітко видно, що ситуація у районах і мікрорайонах міста різна: десь справді стоять черги батьків, а десь - ледь не половина місць у садочках незаповнена. Наприклад, у Новій Дарниці яблуку ніде впасти, а в садочках Старої Дарниці- є вільні місця.
Якщо переглянути статистику по районах столиці, побачимо дивні речі: наприклад, у садках Деснянського району вільних місць удесятеро більше, ніж маленьких киян, які туди хочуть потрапити; в Оболонському - втричі, у трьох районах (Дніпровському, Святошинському та Солом'янському) - вдвічі; в Подільському вільних місць більше необхідного в 1,5 разу; в Шевченківському більше на 8 місць (дані - станом на 20 січня, адже статистика - живий організм, який постійно змінюється).
Це звучить фантастично, та загалом на січень 2020-го року в садках Києва кількість вільних місць в 1,7 разу перевищувала потребу киян. І це "середня температура по палаті". А ось справжній дефіцит вільних місць у дитсадках зафіксовано програмою лише у трьох столичних районах.
Очевидно, що ситуацію треба виправляти: або заповнювати вільні місця в садочках за рахунок дітей із сусідніх районів, або закривати їх в одних районах і передавати кошти на розвиток дошкільних закладів у інших.
Нова електронна система також дозволила відстежити, скільки реально дітей, зарахованих у дитсадок, ходить туди щодня. І це було ще одне відкриття.
Нагадаю, згідно з чинним законодавством, щоденне відвідування садка не є обов'язковим. Норму, що коли дитина не відвідує садочок більше двох місяців, вона може бути відрахована, в Україні скасували, - хоча вона залишилася чинною в багатьох пострадянських країнах.
За даними електронної системи, з вересня по грудень 2019 року щоденно відвідували садок у середньому близько 57% його вихованців. Тобто третина місць у дитсадках була незаповнена. Виходить, в середньому в місті щодня в садках стоять порожніми близько 30 тисяч ліжечок. І це тоді, коли за їхніми дверми родини з дітьми чекають своєї черги.
У трьох районах із найвищими показниками наповнюваності садків (Голосіївському, Дарницькому та Святошинському ) було виявлено 1380 дітей, котрі більше двох місяців не відвідували дошкільного закладу. Тоді як загалом у черзі стоять близько1800 киян!
Чому ці місця порожні? Ми почали з'ясовувати це, спілкуючись із родинами через їхні електронні кабінети, створені в Системі електронного запису до дитсадків. Виявилося, що половина сімей перестали водити дитину до садочка, бо просто змінили місце проживання.
Завдяки ревізії, яку ми провели, в садках трьох районів було відкрито 707 додаткових місць. Наголошую - без додаткових витрат бюджетних коштів.
Лише окремі мікрорайони, що активно забудовуються, потребують нових дитсадочків, оскільки наше звичайне людське бажання водити дитину в садочок у дворі хотілося б задовольнити для кожного.
А тепер про європейський досвід. Навряд чи нам сподобаються окремі європейські підходи до дошкільного виховання. А якщо ми їх сьогодні сліпо накладемо на економічні реалії нашого життя, то отримаємо соціальний вибух - як від батьків, так і від педагогів.
Щоб потрапити до садка у Швеції чи Великій Британії, батьки повинні надати довідку, що вони працюють. Окрім того, відвідувати муніципальні садки повний день (з 08.00 по 18.00) у Великій Британії можуть лише діти, батьки яких працюють, але мають низький рівень доходів.
У Польщі чинна така норма: безкоштовно в муніципальних садках діти перебувають до 13.00, після - за плату батьків.
У європейських комунальних садках норматив щодо кількості дітей у групі коливається від 25 дітей (Німеччина, Франція, Польща) до 40 (Велика Британія - ігрові групи). Та слід зазначити, в цих країнах є й інші нормативи, - з дітьми працюють одночасно два вихователі та няня. І вони мають далеко не на нашу зарплатню.
Найбільш приваблива норма наповнюваності груп у садках Фінляндії: до 1 року - до шести осіб, від 1 до 2 - до 12 дітей, від 3 - не більше 20 в групі.
Щодо кількості приміщень для однієї групи, окремих групових вуличних майданчиків, гарячого харчування, окремої кімнати зі стаціонарними ліжками та інших правил у Європі теж усе значно скромніше або жорсткіше.
Німеччина, Земля Вестфалія. Прийом гарячої їжі тільки один - обід. Спальні немає, після обіду дітей вкладають спати в тому ж приміщенні на матрацики, а не на ліжка. На подвір'ї всі гуляють разом, окремих зон для кожної групи не передбачено. Іспанія . До трьох років діти перебувають удома. У садках дворазове харчування та дві прогулянки. У Франції - якщо батьки дітей не працюють, то мають забирати їх додому на обід (на дві години). У Словаччині - якщо батьки вчасно не забрали дитину з садка, викликають поліцію. До державного садка - черги. Реєстрація відбувається в березні, і потрапити в садок посеред року досить важко.
Ми невпинно наближаємося до часу, коли черги в дитсадки буде подолано. Але для цього потрібна економічно обґрунтована виважена політика, без істерик і популізму. Потрібні системні, а не хаотичні рішення, і ми над ними працюємо. Викликів багато, тож маємо бути до них готовими. Важливо, щоб у гонитві за новими місцями для дошкільнят не загубилася якість освіти. Суспільну підтримку матиме та влада, яка почне з реформи заробітної плати вихователя і помічника вихователя.