Коли людство винайшло кінематограф, багато скептиків казали, що театр помре як мистецтво. Але сьогодні люди відвідують і театри, і кінотеатри.
З появою електронних книжок зникнення пророчили вже друкарням та паперовим книжкам. Однак ми, як і раніше, бачимо на полицях магазинів тисячі друкованих видань, журналів і газет. Одні й ті самі люди можуть сьогодні читати книжку з телефону, а завтра купити паперовий томик і радо шелестіти його сторінками, роблячи позначки олівцем.
Електронні видання потіснили друковані, але не знищили їх повністю. Так відбувається з багатьма явищами: нове витісняє старе, проте на кожен формат знайдеться свій поціновувач, і в людей є вибір.
Така ж сама картина і з онлайн-освітою. Спочатку, коли механізми ще не були достатньо відпрацьовані, до неї ставилися насторожено, онлайн навчалися одиниці. Та й під самим дистанційним навчанням малася на увазі мінімальна участь викладача: курс записувався, студенти його проходили, складали іспити, потім отримували оцінки.
І тут на допомогу прийшла криза. Під час кризи взагалі відбувається багато цікавого, бо часто саме вона стимулює загальний прогрес.
Буквально за кілька тижнів весь світ поголовно мав перелаштуватися на новий формат навчання. Університети, школи, неформальні курси упродовж стислого часу впровадили практики, до яких за інших обставин доростали б роками. І тепер уже під онлайн-освітою стали розуміти цілком два різних формати. Автономні записані лекції (курси) нікуди не поділися, проте додалися ще й живі заняття в реальному часі, тільки через відеозв'язок. Це зовсім інший рівень якості й залучення учасників у процес.
Цілком природно, що не для всіх перехід в онлайн відбувся гладко, але кожен тренд потребує часу, щоб прижитися, знайти достатній відгук у суспільстві та свою аудиторію. Відтак пік кризи минув, студенти й школярі стали повертатися в аудиторії, а ефективні практики залишилися і ввійшли у звичку більшості. Краще приживається та завжди залишає свій слід.
Онлайн-освіта не зможе повністю замінити очну. Однак вона може її доповнити і звершити те, що не підвладне очній системі.
Глобальні соціальні ліфти
Якщо ще в середині минулого століття освіта була доступна далеко не кожному і тільки окремі представники «не еліт» пробивалися нагору, то тепер навчатися можна в найкращих спеціалістів із будь-якого куточка світу.
Навіть якщо дитина живе далеко від мегаполіса, в не дуже благополучному, з соціальної точки зору, регіоні, освіта стає для неї єдиною можливістю вибратися з несприятливого середовища. При цьому, щоб отримати базові знання, достатні для вступу в коледж (а коли пощастить, то й в університет), вистачить базового комп'ютера та Інтернету.
На перше місце виходять самодисципліна, посидючість і бажання змінити своє життя.
Діти й підлітки стануть вимогливішими до якості освіти
Потрапити на живі лекції від викладачів провідних світових університетів стало набагато простіше. Водночас до відсутності державного диплома в нашому суспільстві почали ставитися спокійніше. Серед університетів конкуренція між окремими викладачами і факультетами витісняє конкуренцію «корочок».
Студенти чітко бачать різницю в якості викладання й роблять висновки.
Чи будуть вони нудьгувати на понурих лекціях, коли вже бачили, як проводять заняття у МІТ і навіть можуть приєднатися до будь-якої бакалаврської програми від європейського вишу?
Зокрема, коли говоримо про нашу країну, щойно в суспільстві остаточно перестануть гнатися за «корочкою», українським університетам буде взагалі несолодко. Їм доведеться викручуватися, пропонуючи студентам конкурентні продукти. З іншого боку — хорошим викладачам відкриються нові можливості: якщо вони зацікавлять студентів із інших країн, ті захочуть навчатися в них. Кордони поступово стираються, а відстані скорочуються.
Відкрита освіта буде розвивати мультикультурність
На онлайн-курси записуються студенти з різних країн, а потім спільно виконують групові проєкти. При цьому вони вимушені співпрацювати, домовлятися та досягати спільних результатів, заодно поважаючи чужі межі й чужу власність. Освіченою молоддю вже важче буде маніпулювати, нав'язувати їй одну картинку, коли вона бачитиме цілу панораму. Їй також складніше буде нав'язати шаблони «свій—чужий».
Одне слово, онлайн-освіту можна хвалити, можна критикувати. Але тренд уже з'явився, розвинувся і тепер щільно влився в наше життя.
Комусь підходить цей формат, комусь потрібні живі заняття. Зрозуміло одне: онлайн став доповненням до звичного традиційного навчання, і хто зможе взяти з нього максимум — виграє.
Усі статті Едуарда Рубіна читайте за посиланням