Тернопільська академія народного господарства (ТАНГ) стала першим вузом країни, який видаватиме своїм випускникам дипломи двох зразків — українською та німецькою мовами. На замовлення Посольства Німеччини в Україні та відповідних організацій вуз готує фахівців для спільних україно-німецьких та німецько-українських підприємств.
Про міжнародну співпрацю провінційних вузів України, а також про становлення периферійних вищих шкіл розмірковує ректор ТАНГ Сергій ЮРІЙ.
Вузівська посада №1
Становлення вузу і його утвердження як вищої школи в першу чергу залежить від кадрового потенціалу. Пропрацювавши майже три десятиліття на всіх щаблях вузівської адміністративної ієрархії в одному з найпотужніших економічних вузів України, ректор Тернопільської академії народного господарства, професор Сергій Юрій дійшов висновку: найвища посада у вузі — професор кафедри, а не декан, директор, проректор чи ректор. Саме завкафедрами формують імідж вищої школи, є першопрохідцями на теренах пізнання та розвитку людства. Своїми ідеями вони повинні повести за собою однодумців, створити відповідну базу для «розмотування» наукового клубка, який у майбутньому дасть можливість покращити розвиток економіки регіону й держави. Пан Юрій зазначив, що серед таких керманичів — чимало заслужених діячів науки, професорів ТАНГ. Зокрема, Богдан Литвин, Степан Шкарабан, Олександр Дзюблюк, Михайло Пушкарь, Григорій Журавль, Ярослав Мех.
Разом із тим в академії впевнено формуються інші школи. Наприклад, школа менеджменту, яку започаткував доктор економічних наук, професор, нині вже покійний Володимир Вихрущ. Зараз цей напрям очолює доктор економічних наук, професор Алла Мельник. Варто згадати і про «тангівську» міжнародну школу економістів. Кураторами цього напряму є професор Євген Савельєв і доцент Олена Сохацька. Однак становлення цих шкіл, безперечно, ще потребує певного часу. Школу ж фінансово-грошового обігу й кредиту ТАНГу сьогодні представляє професорська еліта України — Ольга Кириленко та Олександр Дзюблюк.
Вам диплом український чи німецький?
Міжнародний аспект діяльності ТАНГ найяскравіше репрезентує Центр європейських студій. Він розміщений в одному із корпусів академії народного господарства, розташованому у центрі міста. У Центрі євростудій є спеціальні аудиторії, обладнані сучасною технікою, засобами зв’язку та всім необхідним для проведення тренінгів, навчальних занять, семінарів, «круглих столів». Можна там проводити й інтерактивні заняття, коли викладач перебуває в іншому місці чи навіть за кордоном, а студенти — у стінах тернопільського вузу.
— Сьогодні академія — єдиний вуз України, акредитований Дрезденським технічним університетом для видачі дипломів двох зразків, — розповідає Сергій Юрій. — Українські вищі школи, що мають акредитацію в іноземних державах, як правило, отримують український диплом та іноземний сертифікат. ТАНГ буде мати і наш, і їхній дипломи, тобто два рівноцінних документи про освіту.
Окрім того, Тернопільська академія зараз, мабуть, єдиний вуз в Україні, що випускає журнал європейської економіки, який виходить трьома мовами: українською, російською та англійською.
Водночас ТАНГ очолює науковий центр Академії наук України в області, плідно співпрацює з регіональним інститутом наукових досліджень НАН України м.Львова, з Національним університетом «Львівська політехніка», національним банком України. Це — обмін досвідом, знаннями, науковими розробками й новинками, захист кандидатських робіт та дисертацій. Адже утвердження провінційного вузу, на думку Сергія Ілліча, — без цього неможливе.
Співпраця з владою. Вигода — взаємна
Власна інфраструктура — також досягнення вузу. Важливо, що вищий навчальний заклад може задовольнити свої потреби у закордонній професурі. Іноземних фахівців необхідно забезпечити житлом. Власне, з цією метою поруч із центральним корпусом академії зводиться нове приміщення. Його перший поверх віддадуть у розпорядження професорсько-викладацького складу, який приїжджає до нас із-за кордону.
Становлення вузу в регіоні реалізується через зв’язок із регіональною владою, насамперед, першими керівниками міста й області. Тернопільська академія такі зв’язки підтримує. До речі, у маленьких містах співпраця між керівництвом вузу та владою дає вельми плідні результати. Скажімо, «тангівці» співпрацюють із бюджетними комісіями і дають їм конкретні пропозиції при підготовці проекту бюджету міста чи області. Це дає змогу вносити відповідні корективи у фінансові документи регіону, а відтак — поліпшувати фінансовий клімат міста й області. Тісні контакти з місцевою владою, відповідно, дають змогу студентам та працівникам академії відчувати зрушення й у сфері комунальних послуг, формують впевненість, що викладачі та студенти зможуть вчасно дістатися на роботу, не мерзнутимуть в аудиторіях.
До речі, для зручності викладачів та студентів Тернопільська академія цього року купує два мікроавтобуси «мерседес», оскільки корпуси ТАНГ розташовані далеко один від одного по тернопільським міркам на дорогу інколи доводиться витрачати майже годину часу. Вартість проїзду в таких мікроавтобусах для студентів буде на 50 відсотків нижчою від вартості проїзду у громадському транспорті.
Більшість абітурієнтів Тернопільської академії — із сільської місцевості, і спочатку їм важкувато засвоювати програми економічного вузу, але вже починаючи з третього курсу їх успішність стає вищою. Дається взнаки недостатній рівень підготовки молоді у сільській місцевості. Отже, регіональний вуз має потурбуватися про диференційованість вартісних послуг, які надає навчальний заклад для сільської молоді. Це — і розмір плати за навчання, і можливість взяти на себе витрати дітей із малозабезпечених родин. Скажімо, нині у ТАНГ навчаються 84 студенти — круглі сироти. Академія повністю бере на свої плечі турботи про те, щоб ці діти жили і вчилися у нормальних умовах, а по закінченні займається їхнім працевлаштуванням.
Як зауважив Сергій Ілліч, нині п’ять професорів академії входять в економічну раду при облраді. Це дає змогу академії сказати своє вагоме слово і в регіональній науці. Скажімо, нещодавно на засіданні ради оголосили подяку професору ТАНГ Богдану Гладичу за його пропозиції щодо збереження матеріальних ресурсів, особливо у сільському господарстві. Це конкретний вклад науковців академії у регіональну політику й піднесення економіки.
Будемо дружити академіями
Регіональним вузам притаманне і те, що вони конкурують із комерційними або приватними вищими школами. Науковці мегаполісів не вельми тісно контактують між собою, рідко спілкуються, там не всі знають, що викладач може працювати у кількох вузах, а у Тернополі це всім відомо. У питанні підробітку викладачів вищої школи в інших навчальних закладах, треба вибрати золоту середину, переконаний С.Юрій. Заборонити — легше всього.
Але чому б відомому професору, який має добру школу, не поділитися своїми знаннями зі студентами інших закладів, якщо це не на шкоду основному місцю роботи, вважає пан Юрій. Адже державні вузи нині все-таки мають певні переваги над приватними. Це і пенсійне забезпечення, і відповідна гарантія оплати праці тощо. У багатьох приватних вузах такого ще немає.
На думку Сергія Ілліча, назріла необхідність при обласних управліннях освіти й науки створити відповідну раду, де можна було б спілкуватися і приймати рішення стосовно приватних вузів і державних вищих шкіл. Наприклад, нині у Тернопільської академії народного господарства не вистачає потужностей для видавничої діяльності, а у Тернопільській медичній академії імені І.Горбачевського це питання добре поставлено. То чому б вузам не допомагати один одному? Аби така робота була організованою і гарантованою, вочевидь потрібно докласти певних зусиль обласному управлінню освіти і науки.
Насамперед — узгодженість інтересів
У великих містах процес становлення вищої школи проходить легше, ніж на периферії. «Про це можемо судити з кількості поданих заяв у філії ТАНГу, — зазначає Сергій Ілліч. — Скажімо, до наших філіалів-інститутів подано до тисячі заяв у Вінниці, Івано-Франківську, Києві, а у периферійних містечках значно менше. Ймовірно, однією з причин такого стану справ є те, що ціни на контрактну форму навчання у столичних вузах і навчальних закладах обласних центрів не йдуть ні в яке порівняння з цінами у провінційних філіалах».
Популярність економічних та юридичних спеціальностей — данина часу. Якщо подивитися на наповнюваність класів у школах, помітною є демографічна криза — з кожним роком зменшується кількість учнів. Відтак керівникам вузів потрібно дивитися на п’ять-десять років уперед. У майбутньому треба зуміти укомплектувати вищі школи і забезпечити безболісний відтік молоді з вузів.
Узгодженість інтересів ринку попиту й пропозицій повинні поєднуватися на рівні ректоратів і вчених рад вузів. Наприклад, нині престижні спеціальності у ТАНГу — міжнародні відносини й оподаткування. А соціологія праці, бухгалтерський облік й економіка сільського господарства не мають великого попиту. Але, незважаючи на моду, треба дивитись уперед, підготовка фахівців інших спеціальностей також повинна проводитися.
Сергій Юрій вважає, що дивитися вперед мають саме ректори вузів, вони повинні вміти випереджати події, враховувати форс-мажорні обставини. Саме прагнення щось зробити, змінити ситуацію на краще і вселяє віру та впевненість у завтрашній день академії.