Бляклі палітурки і дешевий папір — такими запам’яталися багатьом учителям українські педагогічні журнали, що випускалися в часи СРСР. Нинішня періодика вражає європейським дизайном і якістю друку, паперу, а головне — змістом. Випускає її ще зовсім, можна сказати, «юне» видавництво «Педагогічна преса», яке відзначило цими днями своє перше п’ятиліття.
— Ще в ті роки, коли працював у школі, — розповідає директор видавництва Юрій Кузнєцов, — я завжди з величезним нетерпінням чекав виходу нового номера педагогічного журналу. А очоливши видавництво, вирішив створити для наших учителів елітарні журнали. Щоб, узявши їх у руки, вчитель відчував радість, свято і прагнення творчості.
— За радянських часів в Україні існувало видавництво «Освіта». Навіщо було створювати «Педагогічну пресу»?
— Поява нашого видавництва — своєрідний результат незалежності України. З утворенням самостійної держави почала формуватися національна концепція освіти, доктрина. З’явилися власні методичні розробки, програми, підручники. Тому у певний момент дуже гостро постало питання розвитку власної періодики. Видавництво «Освіта», хоч і випускало педагогічні журнали — «Рідна школа», «Дошкільне виховання», «Початкова школа», «Українська мова і література в школі», — більше спеціалізувалося на виданні підручників, посібників, монографій. Абсолютно інший технологічний процес — випуск періодики. Тим паче що тепер її потрібно значно більше, ніж колись.
Річ у тому, що і п’ять років тому, і сьогодні методичної літератури видається дуже мало, а ту, яка потрапляє на прилавки, далеко не кожен учитель може купити. Періодика ж практично всім доступна й оперативна. Сьогодні наші видання охоплюють майже всі предмети загальноосвітньої школи: «Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах», «Берегиня» (нові розвідки про українську матеріальну і духовну культуру), «Всесвітня література в середніх навчальних закладах», «Історія в школах України», «Географія та основи економіки в школі», «Біологія і хімія в школі», «Фізика та астрономія в школі», «Математика в школі», «Фізичне виховання в школі», «Трудова підготовка в закладах освіти», «Російська словесність у школах України». Крім того, випускаємо журнали «Дефектологія», «Професійно-технічна освіта», «Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України», періодику для вищої школи — «Вища освіта України» і «Гуманітарні науки», а також газети — «Освіта України» і «Сільська школа». Разом 16 тематичних журналів і дві газети. На їхніх шпальтах учителі навіть із найменших сільських шкіл можуть не лише дізнатися про новини світу науки й освіти, ознайомитися з наказами міністерства, а й висловити свою точку зору, поділитися власним педагогічним досвідом.
Взагалі, головна наша мета — корисність. Ми не прагнемо, як багато популярних видань, зробити сенсацію з кожного негативного факту, але й не ховаємо голову в пісок — якщо були вчительські страйки, то писали і про них. Щороку на світ з’являються два-три нові журнали. У проекті — журнал із проблем виховання.
При цьому ми не даємо, так би мовити, рецептів — тільки поживу для роздумів. Наші журнали дають можливість учителю поміркувати про свою практику, подивитися, як працюють інші, виступити самому. З нашою допомогою вчителі ознайомлюються не лише з новітніми методиками та розробками, а й, приміром, із сучасною прозою. А де ще з нею ознайомиться, скажімо, сільський учитель? Ми ж у журналі «Українська мова і література...» друкували «Привиди мертвого будинку» Валерія Шевчука, «Усе про секс» Володимира Дрозда, «Я любила Шевченка» Валентина Чемериса. Плюс у кожному номері — репродукції робіт сучасних митців, трохи про театр, сучасне кіно, літературні музеї. Одне слово, все для того, щоб учитель мав можливість викладати українську мову і літературу в контексті розвитку сучасної культури.
Досить сильний і редакторський колектив видань. У нас працюють такі відомі вчені, як віце-президент АПНУ академік Олександра Савченко, академік АПНУ Ольга Сухомлинська (очолює журнал «Шлях освіти») та багато інших.
— Деякі ваші журнали справді більше скидаються на книги з мистецтвознавства, ніж на методичну літературу. На які кошти ви їх видаєте? Маєте дотації з бюджету?
— Всі доходи — те, що ми отримуємо з продажу журналів і газет.
— Наскільки доступні ваші видання за ціною і тиражем?
— Намагаємося досягти оптимального співвідношення ціни та якості. Свого часу було розроблено програму економії, кілька разів знижували ціни. Сьогодні наші видання удвічі дешевші, ніж у конкурентів, і доступні практично кожному вчителю. Приміром, «Українська мова й література...» коштує за передплатою трохи більше 18 грн. (це на півроку), «Історія...» — 25 грн., «Біологія і хімія...» — 22 грн. Газети ще дешевші — 15—17 грн.
Доступні вони і за тиражем. Газета «Освіта України», разом із роздрібним продажем, розходиться 25-тисячним накладом, а за передплатою (21 тис. примірників) потрапляє в десятку найпопулярніших газет країни. Тиражі журналів менші — 4, 5, 8 тис. примірників. Поки що не всі школи можуть дозволити собі передплатити наші журнали, і вчителі інколи змушені копіювати потрібні статті в районному управлінні освіти. Однак тиражі рік у рік, хоч і дуже повільно, але зростають.