Традиційно наприкінці року міжнародні рейтинги оновлюють свої списки, спираючись на найактуальніші досягнення університетів. За цими показниками укладаються рейтинги на наступний рік.
Конкуренція між університетами була завжди, адже знання та наукові відкриття не мають кордонів. Проте поширення рейтингів істотно посилило конкуренцію. Українські університети теж прагнуть посісти поважне місце у світі, тож розмови про рейтинг вітчизняних закладів вищої освіти (ЗВО) не вщухають серед освітян, студентів і політиків.
Трьома найвпливовішими рейтингами у світі залишаються Шанхайський академічний рейтинг, Світовий університетський рейтинг від Times Higher Education, а також Рейтинг університетів світу від QS. Українські університети представлені 2021 року в останніх двох рейтингах.
Відсутність українських ЗВО в Шанхайському рейтингу зумовлена станом вітчизняної науки. Цей рейтинг залишається єдиним, котрий оцінює університети виключно за їхніми науковими досягненнями. Критерії оцінки включають кількість лауреатів Нобелівської премії та міжнародних галузевих наукових премій, цитування наукових публікацій працівників університету, а також входження наукових працівників до світового рейтингу науковців, яких найбільше читають.
На жаль, незалежна Україна здебільшого не може похизуватися науковими досягненнями, які були б конкурентними на міжнародній арені. Жоден із вітчизняних науковців у нинішньому столітті не отримав Нобелівської премії. Причин цього чимало, у тому числі недостатнє фінансування науки та застаріла інфраструктура, що унеможливлює проведення експериментальних досліджень. Лише двічі український університет був представлений у рейтингу науковців, яких найбільше читають. У 2018-му та 2020 роках професор Ігор Бондаренко з Дніпровської медичної академії був включений до цього престижного списку.
Звісно, українці — не менш талановиті науковці, ніж їхні іноземні колеги, проте більшість досягає успіху за кордоном завдяки кращим умовам праці. Зокрема нинішнього року українка Поліна Лішко отримала престижну стипендію МакАртуровської фундації. Науковці називають цю нагороду стипендією для геніїв, адже вона справді неймовірно конкурентна. Доктор Лішко проводить свої дослідження в галузі репродуктивної фізіології в Університеті Каліфорнії в Берклі (США).
Проте нові рейтинги принесли й добрі новини для української вищої освіти, адже рекордна кількість університетів — дев’ять закладів вищої освіти — потрапила в рейтинг Times Higher Education . Оскільки жоден з українських ЗВО ще навіть п’ять років тому не входив до цього рейтингу, цьогорічний результат вражає.
Рейтинги Times Higher Education та QS мають різноманітніші критерії оцінки університетів, що й дозволило українським ЗВО потрапити до цих списків. Шість українських університетів увійшли до обох рейтингів, у тому числі:
- Харківський національний університет ім. В.Каразіна,
- Київський національний університет ім. Т.Шевченка,
- Сумський державний університет,
- Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»,
- Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. І.Сікорського»,
- Національний університет «Львівська політехніка».
Ще три українських ЗВО включені до рейтингу Times Higher Education:
- Харківський національний університет радіоелектроніки,
- Львівський національний університет ім. І.Франка,
- Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича.
Критерії рейтингів Times Higher Education та QS теж різняться, що пояснює різницю в їхніх списках. QS найбільше покладається на експертні оцінки академічної репутації ЗВО (40% загального рейтингу) та оцінку роботодавців (10%). Позиції українських ЗВО тут трохи змінилися порівняно з попередніми роками. Каразінський університет поліпшив свої позиції, піднявшись із 481-го рядка, що його університет займав у рейтингу 2020 року, на 477-ме місце у 2021-му. Проте поки що ЗВО не сягнув свого найкращого результату, адже у 2016-му він був на 386-й сходинці. Трохи покращився рейтинг і Харківського політехнічного інституту, який тепер займає місце у групі 651–700, тоді як торік вони досягли тільки групи 701–750. Нинішнього року в цій групі опинився Сумський державний університет, теж підвищивши свій торішній результат. Львівська політехніка, порівняно з попереднім роком, опустилася в рейтингу найбільше. Втративши місце в групі ЗВО 751–800, вона опинилася в групі 801–1000. Так само втратили позиції й Київський національний університет ім. Тараса Шевченка та НТУУ «Київський політехнічний інститут».
Тим часом рейтинг Times Higher Education більше уваги приділяє дослідженням і цитуванню наукових праць (60% рейтингу сумарно), а також трансферу технологій і прибутку, який університети отримують у результаті співпраці з бізнесом (2,5%). За цими критеріями українські університети впродовж останніх трьох років поліпшують свої результати. Цитованість праць українських науковців зростає найшвидше, що може бути зумовлене значною увагою до розбудови наукового потенціалу вітчизняних ЗВО. Попередні керівники Міністерства освіти і науки приділили чимало уваги створенню умов для доступу українських науковців до світових наукометричних баз, а також підвищилися й вимоги до публікацій науковців. Саме публікації в журналах, які індексуються в базах Scopus та Web of Science, беруться до уваги під час складання рейтингів. Дві наукометричні бази об'єднують журнали, які сумлінно ставляться до відбору якісних наукових доробків, що забезпечує довіру до результатів досліджень, які в них опубліковані.
Окрім світових рейтингів, Times Higher Education та QS випускають рейтинги ЗВО за освітніми напрямами та регіонами. Київський національний університет посів місце у групі 151–200 у рейтингу QS в галузі сучасних мов. Також українські університети отримали високі позиції в рейтингу Times Higher Education за напрямом «Комп'ютерні науки». Зокрема Львівська політехніка потрапила у групу 201–250, а Харківський національний університет радіоелектроніки посів місце в групі 301–400.
У регіональному рейтингу QS, який оцінює університети Східної Європи та Центральної Азії, українські ЗВО поступаються університетам сусідніх держав. Найвищу позицію посів Київський національний університет, опинившись на 33-й сходинці. Його випередили не лише університети країн-членів ЄС, а й навіть Білоруський державний університет. Половину місць у топовій десятці цього рейтингу отримали російські університети. У глобальних рейтингах позиції російських університетів теж трохи кращі за українські, але тільки Московський державний університет увійшов до топ-100 університетів світу, зайнявши 74-ту сходинку в рейтингу QS. Лідируючі позиції у світових рейтингах займають університети США, за якими йдуть Велика Британія та Китай.
Розквіт рейтингів закладів вищої освіти відбувається як в Україні, так і за кордоном. Проте ранжування університетів у списку «найкращих» є спрощеним відображення складного і дуже конкурентного середовища у вищій освіті, адже жоден рейтинг не охоплює всього спектру їх діяльності. Рейтинги залишаються найбільш корисними для порівняння наукового потенціалу ЗВО. Вони дозволяють науковцям, адміністраціям та державним службовцям побачити результати дослідницької діяльності в міжнародній перспективі. Інформація щодо наукових досягнень буде корисною і майбутнім вступникам на докторські програми, які планують працювати на ниві дослідницької діяльності.
Досить часто рейтингами намагаються скористатися абітурієнти і їхні батьки, аби вирішити, куди вступати, що не завжди піде на користь. Абітурієнтам, зацікавленим у бакалаврських та магістерських програмах, варто звертати більше уваги на оцінку якості навчання в університеті, адже надмірна увага до наукових досліджень може зіграти лихий жарт із якістю освіти студентів. У цьому випадку результати Шанхайського рейтингу не будуть актуальними. У рейтингу Times Higher Education корисною виявиться оцінка викладацької спроможності, а у QS варто більше уваги звертати на оцінки від роботодавців.