«Єдино правильні підходи» до вирішення проблем у тій чи іншій сфері діяльності, як відголос із колишнього закритого радянського суспільства, ще подекуди даються взнаки і досі. Такі підходи час од часу намагаються нав’язати окремі державні мужі або чиновники. Чи є шанс звільнитися від сформованих упродовж десятиліть стереотипів мислення, які не можуть не заважати передусім розвитку молодого демократичного суспільства в нашій державі?
Твердження, що продукт національної ваги можливо створити тільки в столичних умовах, — один із таких стереотипів застарілого мислення пересічних громадян, яким вдало користуються столичні бізнесмени у конкурентній боротьбі із успішним бізнесом нестоличних регіонів. І все ж, поступові демократичні перетворення сприяють усвідомленню нових реалій, свідченням яких є, зокрема, високоякісні продовольчі та промислові товари, вироблені в різних обласних регіонах.
А що ж відбувається зі створенням продукту особливого ґатунку — інтелектуального, яким є, зокрема, національний підручник?
У Києві зосереджено багато потужних освітніх установ та наукових закладів, які розробляють освітянську політику, стратегії її розвитку і забезпечення. Національний підручник як один із засобів впровадження державного стандарту освіти у практику навчання, має орієнтуватися на вимоги сьогодення. Але ж хто створює інтелектуальні продукти національної значимості? З однією такою людиною мені випала нагода зустрітись і познайомитися ближче. А було це не в столиці, а в одному з обласних центрів України — місті Тернополі.
Тема розмови була цікава і, безперечно, актуальна: чи можна створити підручник загальнонаціонального значення і належної якості не в столичних умовах? І ось про що я довідався...
Ще на початку 90-х років — у період становлення нашої молодої держави, вчителі гуманітарних дисциплін потерпали від невідповідності між новітніми перетвореннями в нашому суспільстві і застарілими підходами в навчанні, змістом шкільних підручників. Великий внесок у створення національних українських підручників зробив доктор педагогічних наук, професор Інституту педагогіки АПН України В.Плахотник, створивши серію підручників з англійської мови для загальноосвітніх навчальних закладів, за якими вчилися і вчаться вже не одне десятиріччя українські школярі. Але поза увагою залишилися школи з поглибленим вивченням англійської мови, які потребували якісно інших підходів як до змісту, так і до наповнення навчального забезпечення. Поява закладів нового типу – гімназій, ліцеїв, коледжів гуманітарного профілю – також передбачала поглиблене вивчення іноземної мови.
Наприкінці 90-х років до справи підручникотворення з власної ініціативи долучилася людина, яка мала багато новаторських ідей та непересічних поглядів на викладання, – на той час учитель однієї з тернопільських шкіл із поглибленим вивченням англійської мови Оксана Дмитрівна Карп’юк.
Перші підручники, створені нею, були адресовані учням старших класів саме таких шкіл. Шквал листів із подяками, проханнями, порадами, похвалами, пропозиціями став неабияким поштовхом до подальшої її діяльності як автора підручників. Колосальна працездатність, наполегливість, постійна самоосвіта і самовдосконалення, почуття відповідальності за справу характеризують пані Оксану як неординарну особистість. Ці риси допомогли авторці створити цілу серію підручників для шкіл із поглибленим вивченням англійської мови — з 5-го по 11-й клас. Усі вони пройшли відповідну науково-педагогічну експертизу і отримали гриф Міністерства освіти і науки України, увійшовши до списку основних підручників, рекомендованих до використання в середніх навчальних закладах України.
Оксана Дмитрівна Карп’юк стала однією з перших в Україні, хто врахував вимогу часу — вивчати іноземну мову як засіб спілкування. Цей підхід сприяв переходу від граматико-перекладного методу до комунікативно орієнтованого навчання. Нові реалії вимагали виховувати в учнів толерантне ставлення до культури країни, мову якої вони вивчають. Ще в 1998—1999 роках О.Карп’юк зуміла відчути потребу українського суспільства в такому підході до викладання іноземної мови у школі і втілити його у підручниках, узагальнивши свій педагогічний досвід та досвід своїх колег.
Погодьтеся: запорукою успішної діяльності в будь-якій галузі є особиста ініціатива, ознайомлення з науковими напрацюваннями та досвідом зарубіжних колег, здатність переосмислювати попередні здобутки, в даному разі педагогічної науки і вчительської практики, відповідно до нових вимог. З огляду на це важливо враховувати і практику успішних зарубіжних напрацювань у методиці викладання іноземних мов, оскільки вони є продуктом демократичних суспільств з їхніми реаліями та вимогами – тобто, частково, з тим, до чого наша молода держава прагне і йде. На цьому шляху О.Карп’юк допомогло стажування за програмою уряду США International Visitor (курс «Навчання іноземних мов у школах»), а також участь у навчальному колоквіумі авторів національних підручників з іноземних мов, проведеного МОН України за підтримки Посольства США в Україні. Доктор наук і міжнародний експерт Ен Кетс, фахівець із розробки навчальних видань з іноземних мов (США), ознайомила українських авторів з науковими напрацюваннями зарубіжних методистів та підручникотворців, результатом чого стала розробка критеріїв оцінювання сучасних підручників з іноземних мов. Нові знання, отримані шляхом інтерактивного навчання, поїздок, колективних дискусій та студіювання наукових праць зарубіжних методистів сприяли формуванню інноваційного погляду пані Оксани як автора на проблему підручникотворення. Результатом стало створення серії національних підручників за новою, 12-річною системою освіти для початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також співавторство у розробці національної програми з іноземних мов для середніх навчальних закладів України. Свій погляд на викладання англійської мови та авторську методику вона виклала в посібнику «Особливості комунікативно орієнтованого навчання англійської мови», виданому у 2005 році (видавництво «Навчальна книга»).
Не зупиняючись у фаховому та особистісному розвиткові, пані Оксана практично щороку стає переможцем всеукраїнських конкурсів підручників, а відтак — автором національних підручників для основної школи загальноосвітніх навчальних закладів. На думку членів комісії під головуванням доктора філологічних наук Георгія Крючкова, Оксана Дмитрівна є одним з авторів, яким «вдалося створити не просто підручники для традиційного вивчення іноземних мов, а запропонувати новий, комплексний шлях до майбутніх контактів зі своїми ровесниками з інших країн, до спілкування в межах Об’єднаної Європи та світу, до самореалізації учня як особистості, підготовки його до вибору майбутньої професії».
Новаторським продуктом, до якого причетна О.Карп’юк, є перший український електронний навчально-методичний комплект з англійської мови для середньої школи, створений у рамках проекту розробки електронних навчальних засобів з іноземних мов для школи під керівництвом В.Редька, кандидата педагогічних наук, завідувача лабораторії методики викладання іноземних мов Інституту педагогіки АПН України. Відрадно і знаково, що демократичні процеси, які сприяють гнучкості мислення, відкритості до нового, альтернативності поглядів у всіх сферах життя нашої країни, дали змогу досвідченому практикові поєднати наукову думку і творчий талант. Таке поєднання неминуче втілюється в реально якісний і вагомий результат, яким стало створення сучасного, якісного і дієвого навчально-методичного забезпечення.
Про високий фаховий рівень О.Карп’юк свідчать публікації у спеціалізованих періодичних виданнях з іноземних мов. Нещодавно за успішну науково-педагогічну роботу вона була нагороджена почесною грамотою Міністерства освіти і науки України.
— Сьогодні на українському книжковому ринку достатньо закордонної навчальної літератури з іноземних мов, зокрема з англійської. Чи доцільно створювати вітчизняний підручник з іноземної мови? — запитую в автора.
— Звісно, багато навчальних видань, що розробляються фахівцями, зокрема у Великій Британії, пропонують цікаве, різнопланове навчальне забезпечення. І все ж таки ці видання не можуть на сто відсотків враховувати наш Державний стандарт освіти. Але найголовніше полягає в тому, що на уроці вчитель повинен зініціювати учня висловлюватися іноземною мовою, мотивувати до спілкування, а це, на моє глибоке переконання, можливо робити, спираючись тільки на реалії, які оточують учня в нашій країні. І ще одне, що не менш важливо, а, навпаки, набуває більшої гостроти — це проблема самоідентифікації українця у світовій спільноті. Наприклад, я як автор підручників для 5-6 класів за новою 12-річною програмою, показуючи соціальний характер англійської мови, наголошую на важливості вміння співпрацювати і спілкуватись із представниками інших країн. Водночас пропоную зразки і завдання, які б навчали учня репрезентувати Україну, її культуру, історію, звичаї своїм зарубіжним ровесникам, вести соціокультурні діалоги, відчуваючи себе рівноправним партнером у світовому співтоваристві.
Оскільки іноземна мова — не просто шкільний предмет, а засіб спілкування, слід ураховувати, що будь-яке спілкування починається з аудіювання, тобто сприйняття усного мовлення співрозмовника. Як же можна навчатися спілкуванню на уроках іноземної мови, не розвиваючи мовленнєвий слух учня? Для цього замало голосу вчителя. Необхідно забезпечити підручник з іноземної мови обов’язковим аудіокомпонентом як невіддільною частиною навчального забезпечення предмета «іноземна мова». Мінімально необхідним набором навчального забезпечення для сучасного навчання учнів іноземної мови є підручник, аудіокомпонент, робочий зошит і, звичайно ж, посібник для вчителя. На думку пані Оксани, навчально-методичне забезпечення предмета «іноземна мова» має бути представлене не просто підручником (поняття «самодостатній підручник» з погляду комунікативно орієнтованого навчання давно застаріло!), а навчально-методичним комплектом.
Тому й не дивно, що для учнів 5–6 класів авторка розробила навчально-методичні комплекти з усіма необхідними складниками. Реалізовувати ці проекти їй допомагали тернопільські видавництва «Астон» та «Лібра Терра». Як бачимо, забезпеченням сучасних потреб українських шкіл поряд із британськими видавництвами наразі опікуються поодинокі національні видавництва. Серед них – згадані тернопільські. Створюючи сучасний інтелектуальний продукт, вони вирішують проблему національного масштабу. Зауважимо – за межами столиці.