Один із найбільших недержавних вузів України — Міжнародний Соломонів університет — святкує цими днями перший, десятирічний, ювілей.
Як воно: бути серед першопроходців? Адже, згадаймо, з України початку 1990-х, від невпевненості та невизначеності, що тоді панували в країні, намагалися виїхати всі, хто міг, — українці, євреї, росіяни. Ми переживали колосальний «відплив мізків». І ось у такі непевні часи група розумних і практичних людей вирішує заснувати недержавний вуз. Чим був продиктований такий ризикований крок? З цього запитання почалася наша розмова з головою ради засновників Міжнародного Соломонового університету Романом ШАПШОВИЧЕМ.
— Я не згоден із вашим твердженням, що на початку 90-х з України намагалися виїхати всі, хто міг, — каже Роман Михайлович. — Приміром, я міг виїхати, але мені таке ніколи й на гадку не спадало. Як і всім тим, із ким ми починали організовувати Соломонів університет. Знову ж таки, ви той час називаєте часом невпевненості та нестабільності, для нас же він був часом сподівань на краще. І це краще ми спробували створити власними руками.
— А кому належить сама ідея створення університету?
— Докторові технічних наук Олександру Тетельбауму. Його ініціативу підтримала велика кількість людей, котрі хотіли взяти участь в організації вузу. У нас з’явилося багато однодумців із найрізноманітніших сфер діяльності — серед бізнесменів, серед журналістів, чиновників. Концепцію та стратегію університету формували відомі вчені, досвідчені педагоги, громадські діячі, зокрема Фелікс Алексєєв, Марк Альтшулер, Федір Бурчак, Фроїм Горовський, Юрій Долецький, Леонід Красний, Марк Епштейн, Олександр Розенфельд, Юрій Фурманов, Григорій Юсім, Григорій Яблонський.
— Що сьогодні, на ваш погляд, відрізняє Міжнародний Соломонів університет від інших вузів України?
— Наші студенти мають можливість навчатися в дуже невеличких групах. Тобто, по суті, практикуємо індивідуальну підготовку, що, безумовно, дає дуже хороший результат. Судіть самі: скажімо, буквально днями закінчилася Всеукраїнська олімпіада студентських робіт із соціології. У десятці перших — шестеро наших вихованців.
Кожен факультет університету очолює відомий учений, один із лідерів у своїй галузі. Всі вони — люди творчі, відтак активно залучають студентів до наукового пошуку. Це, природно, сприяє розвитку юнаків та дівчат, розширенню їхнього кругозору й ефективнішому засвоєнню нових знань.
У формуванні особистості все відіграє роль — і заняття спортом, і студентський театр, і спілкування з викладачем. Окрім того, що в Соломоновому університеті працює близько ста вчених, професорів і доцентів, ми запрошуємо до співпраці провідних фахівців із тієї чи іншої галузі. Приміром, тележурналістику нашим студентам викладає Ольга Герасим’юк.
— У вищої школи України безліч «больових точок» — корупція, невідповідність рівня надаваних освітніх послуг вимогам ринку і, як наслідок, масове безробіття серед випускників. Чи зіштовхуються з цими проблемами викладачі та студенти Соломонового університету?
— Корупції в нас немає, та й бути не може, наші студенти вносять легальну плату за навчання. Не скажу, що ніколи не було спроб «купити» іспит чи залік, але їх зарубували в корені. У нас немає й інших лих — того ж таки пияцтва, наркоманії. За десять років — жодної бійки між студентами. Наш вуз — як велика дружна родина. І при тому завважте: у Міжнародному Соломоновому університеті навчаються діти різних національностей.
— А як щодо затребуваності випускників Соломонового університету на ринку праці?
— Коли наші перші студенти перейшли на четвертий курс, ми вирішили за рік до випуску створити службу для їхнього подальшого працевлаштування. Поцікавилися, скільком випускникам знадобляться її послуги. З’ясувалося, практично всі вже знайшли собі роботу самостійно. Так триває й донині. Ні, не подумайте, що університет повністю усунувся від працевлаштування своїх вихованців. Потенційні роботодавці входять до складу екзаменаційних комісій, присутні на захисті дипломів, і згодом випускникам, які сподобалися, пропонують роботу.
— На сайті Міжнародного Соломонового університету прочитала, що ваш вуз має сталі зв’язки з провідними українськими та зарубіжними громадськими організаціями й фондами. У чому полягає це співробітництво?
— Скажу прямо — хороша освіта коштує дорого. І якби ми брали зі студентів повну собівартість наших освітніх послуг, боюся, залишилися б без вихованців. На жаль, рівень доходів середнього класу, на який зорієнтовано наш університет, не дозволяє багато платити за навчання. Тому ми користуємося дотаціями від різноманітних організацій, які допомагають розвиткові освіти.
— В ювілей не обійтися без традиційного запитання про плани на майбутнє. Вже є начерки, з чим збираєтеся підійти, ну, якщо не до 20-річчя, то принаймні до 15-річчя?
— По-перше, постійно збільшуватимемо кількість спеціалізацій, тобто адекватно реагуватимемо на потреби ринку праці. Приміром, на факультеті комп’ютерних наук нинішнього року вводиться спеціалізація «електронна комерція». В усьому світі йде бурхлива Інтернет-торгівля контрактами, акціями, валютами. Україна поки що від цього далека, але поволі рухається у бік загальносвітових тенденцій. І коли на ринку виникне потреба у відповідних фахівцях, ми їх саме й видамо. Цього року, зокрема, вводимо телемедицину, європейське право, ландшафтну архітектуру та фітодизайн.
Зараз на історико-філософському факультеті працює єдиний в Україні департамент юдаїки. Спільно з Києво-Могилянською академією, Київським національним університетом ім. Т.Шевченка, Центральною науковою бібліотекою ім. В.Вернадського, Єрусалимським університетом та низкою інших вузів плануємо створити Центр єврейської освіти. Таким чином, і ті, хто викладає юдаїку, і ті, хто хоче вивчати її, отримають таку можливість і завдяки вищезгаданому центру.
Нині ми беремо курс на перепідготовку фахівців. Попит на такі освітні послуги зростатиме — події у світі свідчать саме про це. Нашим першим кроком у зазначеному напрямі стане перепідготовка фармацевтів. Саме зараз укладаємо відповідний договір із фармацевтичною фірмою «Дарниця» та Київською медичною академією післядипломної освіти.
Ну й, оскільки економічна ситуація в країні поліпшується, зможемо активніше займатися науковою діяльністю, фундаментальними дослідженнями.
— Але це, так би мовити, вищий пілотаж, який вимагає не лише бажання, а й великого наукового потенціалу, «мізків»...
— Будуть гроші — «мізки» знайдуться.