Коли краще віддати дитину до школи - у шестирічному чи семирічному віці? Вимоги законодавства - це одне, а здоров’я сина чи доньки - зовсім інше. Чи витримають вони навантаження, які готує їм система освіти? Перше вересня вже на порозі, але в багатьох родинах ще й досі тривають палкі дискусії - збирати школярика до школи чи хай краще рік іще вдома посидить.
В Україні, за даними Міністерства охорони здоров’я, зафіксована тенденція до зменшення здорової частки дитячого населення. Впродовж останнього десятиліття темп приросту поширюваності захворювань дітей віком до 14 років становить майже 32%. Дослідження науковців засвідчили: за період навчання з 1 по 9 клас поширеність хвороб органів травлення, а також зниження гостроти зору зростає у півтора разу, ендокринної системи - у 2,6 разу. Майже кожен випускник має вади опорного-рухового апарату, поширеність патології вже наблизилася до 90%.
Батьки занепокоєні - до школи діти йдуть здоровими, а закінчують її з цілим букетом хронічних хвороб. А що буде, коли вони починатимуть навчання з п’яти років, як велить закон про дошкільну освіту?
У пошуку відповідей на запитання, що найбільше турбують батьків, учителів та, власне, й медиків, я звернулася до Інституту гігієни та медичної екології імені О.Марзєєва НАМНУ, в лабораторіях якого вже багато років досліджують широкий спектр проблем, які стосуються наших дітей.
«Сьогодні до школи йде значно більший відсоток хворих дітей, ніж це було, скажімо, два десятиліття тому, - стверджує заступник директора інституту, член-кореспондент НАМНУ Надія ПОЛЬКА. - Матеріали досліджень, якими займаюся впродовж 30 років, свідчать, що багато дітей починають навчання, вже маючи хронічні хвороби і функціональні відхилення. За сприятливих умов вони адаптуються, бо межі адаптації дитячого організму набагато ширші, ніж у дорослих. Але для цього в освітніх закладах необхідно створити оптимальні умови - маю на увазі навчальні приміщення, меблі, належний режим навчання і харчування.
- Що найбільше загрожує здоров’ю дітей у школі? У дошкільному закладі?
- Наші дослідження показують, що в шестирічному віці далеко не всі діти функціонально готові до початку систематичного навчання, - багатьом із них важко витримати всі шкільні навантаження, зокрема висидіти 45-хвилинний урок, та ще й не один.
Наукові висновки базуються на багатолітніх дослідженнях, - вивчати це питання ми почали 25 років тому, ще за радянських часів. Окрім нашої лабораторії, цим займалися колеги з Росії, Білорусі, Грузії та Прибалтики. Протягом чотирьох років вчені спостерігали за великою когортою дітей, котрі йшли до школи у шести- та семирічному віці. Головна мета - визначити, якими мають бути оптимальні умови для навчання обох груп дітей.
До роботи залучали різних фахівців - педагогів, психологів, медиків та архітекторів, котрі проектують і споруджують школи. Матеріалів назбирали дуже багато - адже спостереження продовжили аж до 7-8 класу. Все це дозволило чітко виписати критерії, за якими можна було визначити - готова дитина до систематичного навчання у школі чи ні. Готовність має бути фізична, соціальна і психологічна.
Визначили також умови, які необхідно створити для того, аби процес навчання був успішним і не шкодив здоров’ю дітей. По-перше, програма повинна передбачати поступове входження в процес навчання - найкраще починати з 20 хвилин, поступово збільшуючи до 25-30 хвилин. Це дуже важливо у перший рік. По-друге, для шестиліток мало одного приміщення - має бути одна навчальна кімната, друга - спальня, де вони зможуть відпочити, та ігрова, щоб дитина могла змінити вид занять, погратися, зняти зайве напруження. Для цього віку обов’язкові фізкультхвилинки на уроках, а також денний сон.
І по-третє, першокласникам не задають домашніх завдань. В уроках мають бути елементи гри, щоб зацікавити малюків, викликати інтерес до предмета, до теми.
- Рекомендації вчених взяли до уваги чи поклали в шухляду й відзвітували, що комплексна комісія успішно завершила свою роботу?
- На основі цих досліджень був підготовлений і ухвалений документ, який називався «Державні норми і правила навчання, створення умов і режиму навчання дітей 6-річного віку».
- Державні норми тоді стосувалися СРСР. Після розпаду Союзу його закони втратили чинність, але рекомендації вчених, певно, й досі актуальні?
- Їх непросто було відстоювати, ми наштовхнулися на неабиякий опір освітян. Пригадую, коли міністром освіти був В.Кремень, проводився з’їзд учителів, на якому вирішили розпочати реформу з того, щоб шестиліток посадити за парти. Мені довелося просити слова, аби розповісти делегатам, які умови необхідно створити, скільки кімнат потрібно, чому так необхідно, щоб шестилітки мали денний сон. Дуже важливо було поспілкуватися з педагогами, аби вони усвідомили всю складність проблеми, адже в багатьох школах діти навчалися у півтори-дві зміни, не вистачало класів для уроків, що вже там казати про спальні та ігрові кімнати.
Міністр заявив: «Я був у школах, де навчаються шестилітки, і запитував їх: «Діти, ви хочете навчатися?» - «Хочемо». - «А ви хочете в школі спати?» - «Ні». І це зрозуміло, бо діти йдуть до школи, щоб учитися, а не відпочивати».
- Держчиновники вміють прикриватися «побажаннями трудящих», а тим паче дітей, замість того щоб створити для них справді гідні умови.
- Я відстоювала свою думку, бо переконана: міністерство зобов’язане передусім створити умови для навчання шестиліток, а вже потім приймати їх до першого класу. Це не аргумент, що діти вдень не хочуть спати. Йдеться про здоров’я дітей, - ця пауза в навчанні потрібна не для того, аби дитина виспалася у школі, а щоб відпочила психологічно, відновила свою працездатність і сили. Цьому, до речі, сприяє і триразове харчування, яке ми рекомендували у своїх висновках. На жаль, навіть одноразове харчування далеко не скрізь організоване належним чином.
Вчені нашого інституту працювали у багатьох містах і селах, а також розробили спеціальну анкету, яку розіслали в усі санепідемстанції, залучаючи санітарних лікарів до обстеження умов навчання у школах. Таким чином зібрали необхідні матеріали про 19,5 тисячі шкіл України. Аналіз показав, що лише чверть із них має умови для організації навчання дітей із шестилітнього віку. У третині шкіл навчання проводиться у дві зміни. 80% шкіл у селах, райцентрах, невеликих містечках не мають ні водопостачання, ні каналізації, туалети - на подвір’ї, що створює додаткові проблеми для найменших учнів.
Тільки у половині освітніх закладів організовано харчування дітей, однак лише одноразове, тричі на день ніхто першокласників не годує. На жаль.
- Чи варто після цього дивуватися, звідки у підлітків анемія, гастрити, виразки, ендокринні порушення?
- Дослідження виявило немало проблем, які потребують державницького підходу. Ми довели це до відома Міносвіти, виступали на парламентських слуханнях. Деякі питання вже вирішено - наприклад, покращилася ситуація із меблями: їх підбирають відповідно до росту школярів. Однак є проблема, що стала хронічною, - це забезпечення медичними кадрами, яких гостро бракує в освітніх закладах.
- А навіщо в наш час медсестра або лікар у школі? Чиновники переконані, що за потреби можна викликати швидку допомогу, яка приїде через 15 хвилин.
- А хто перевірятиме, відповідає парта зростові учня чи ні? Хто стежитиме за тим, аби дітей розсадили згідно з рекомендаціями офтальмологів? Усі учні повинні добре бачити і читати те, що написано на дошці, при цьому кожних три місяці їх потрібно пересаджувати, щоб змінювався кут зору. Це не чиясь забаганка, а правила профілактики короткозорості. За всім цим повинна стежити медсестра. Окрім того, вона має оглядати учнів перед уроками фізкультури, опитувати тих, хто прийшов після хвороби або після щеплення: як почувається, чи витримає навантаження на уроці, а може, ще зарано виконувати всі нормативи?!
Саме медик повинен сказати вчителю, кому слід зменшити навантаження, кого звільнити в цей день тощо. На жаль, цього немає, а ми жахаємося, коли чуємо про трагічні випадки на уроках фізкультури. Ми надсилали листи в обидва міністерства - і освіти, і охорони здоров’я, наголошуючи на тому, що медична служба у школах має бути такою ж обов’язковою, як і психологічна, котру свого часу теж непросто було створити. Але ж упоралися, - тепер у кожній школі працює один або навіть два психологи. Вчені нашого інституту підготували положення про медичну службу в школі, визначили функціональні обов’язки медичної сестри. Одне слово, зібрали всі необхідні документи. І зберігаємо їх уже чотири роки, очікуючи, коли ж нарешті ця справа зрушить із мертвої точки.
- Вочевидь, у Міністерства освіти інші пріоритети. Там дуже пишаються рішенням провести в кожну школу Інтернет, а комп’ютерні заняття планують запровадити в дитячих садках. Як науковці оцінюють такі новації?
- Вже відбулися спільні наради фахівців Міносвіти та МОЗ, на яких обговорювали ці плани. Коли готувалося рішення, до нас ніхто не звертався, а тепер очікують, що ми підемо на послаблення наших вимог. У санітарних правилах, які стосуються дошкільних закладів, усе чітко прописано. Ми попередили МОНМС, що розглянемо всі пропозиції, але це не означає, що ми їх автоматично приймемо. Думаю, багато пунктів буде ухвалено, деякі - з певними обмеженнями, а частина - категорично відхилена. Я вже неодноразово пояснювала у міністерстві, що науковці обґрунтували вік для систематичного заняття дитини з комп’ютером, - 10 років. Чому? До 10 -11 років розвивається зір, формується рефракція. Монітор, який весь час мерехтить, примушує дитину напружувати зір. Ми переймаємося тим, що багато дітей носять окуляри вже у 9 класі, а якщо їх посадять за комп’ютери в дитячому садку, то це відбуватиметься у 5 класі або й раніше.
Ми вже 15 років проводимо глибокі фундаментальні дослідження, під час яких обстежували дітей, вивчали ситуацію в школах, а в інституті проводили експериментальні дослідження на тваринах. І педагогам, і батькам варто знати, що комп’ютер є джерелом 37 чинників, які так чи інакше впливають на здоров’я дітей.
Враховуючи результати досліджень, ми підготували вимоги до облаштування та роботи комп’ютерних класів. Скільки було скарг, коли ми виписали правило - на кожне комп’ютерне місце має припадати не менше 5 кв. м, а розташування столів - лише по периметру. У стандартному класі площею 60 кв. м. можна облаштувати не більше 12 робочих місць для учнів. Опір, звісно, був, але СЕС наполягали на своєму, в інших випадках просто не видавали дозволу на відкриття такого класу. Спочатку всі обурювалися, а потім звикли, виконують правила.
Щодо системи WI-FI, то ми тільки розпочали дослідження. Зараз неможливо сказати, які наслідки це матиме для дитячого здоров’я як тепер, так і в майбутньому.
У зарубіжній літературі теж іще немає чітких відповідей на ці питання. Однак відомо, що у Швеції, Великобританії, Японії та Канаді не дозволили це запровадити, мотивуючи тим, що вплив системи проявляється не відразу, а відтак неможливо передбачити шкідливі наслідки для дитячого організму».
На дослідження потрібні роки, однак рішення вже прийнято. Плани Міносвіти наполеонівські - майже 23 тисячі шкіл і понад 45 тисяч дошкільних закладів отримають комп’ютери, підключені до системи Wi-Fi. Ні для кого не секрет, що це не освітній, а бізнес-проект, який прагнуть запустити якнайшвидше.
Якби з таким фанатизмом Міністерство освіти не лише пробивало свій бізнес-проект, а й добивалося виконання норм законодавства в усьому, що стосується дітей, то їх перебування у школі було б справді цікавим, насиченим і безпечним для здоров’я.
Хіба хтось проти гарячого харчування? Всі «за», але діти чомусь не хочуть їсти те, що їм пропонують у їдальні. У класі повинно бути не більше 25 учнів, а насправді? Моя рідна школа розміщена у старій будівлі з високою стелею та товстими стінами, де навіть у спекотні дні тримається нормальна температура. Але ж є немало освітніх закладів, у яких учні то мліють від задухи, то мерзнуть від холодів, не мають де помити руки, перевдягтися на фізкультуру, хоча на папері турбота держави про здоров’я дітей і записана в графу пріоритетів.
Як знайти вихід із такої ситуації? Насамперед - почати з себе: батьки повинні шукати необхідну інформацію, враховувати рекомендації фахівців, заздалегідь готувати дитину до школи і стежити, аби там було створено нормальні умови для навчання. Вчені радять перед початком навчального року пройти з дитиною медичний огляд. А останні дні літа використати не лише для відвідин шкільних ярмарків, а й для того, щоб підлікувати хронічні захворювання - приміром, той-таки тонзиліт або гастрит, перевірити зір, за потреби підібрати окуляри тощо.
«З лікарями необхідно проконсультуватися ще й для того, аби визначити, до якої групи ходитиме ваша дитина на уроках фізкультури, - радить Світлана ГОЗАК, завідувач лабораторії гігієни навчальної діяльності дітей Інституту гігієни та медичної екології ім. О.Марзєєва. - Це стосується учнів не лише молодших, а й старших класів. Саме лікар, на основі обстеження стану здоров’я, визначить, до якої групи направити школяра - основної, підготовчої чи спеціальної. Останнім часом це дуже гостра проблема: маючи слабке здоров’я, не всі учні витримують навантаження на уроках фізкультури, добре відомо, до чого це призводить. Ми розробили нову концепцію уроків фізкультури в школі, підготували рекомендації, котрі необхідно довести до вчителів, щоб вони орієнтувалися, кому і які навантаження давати.
- Як можуть батьки визначити, готові фізично їхня донька або син до школи чи ні? Приміром, у Франції існує чіткий критерій - до першого класу дитину можна вести, якщо в неї вже випали шість (!) молочних зубів.
- Це справді свідчення того, що організм зміцнів і готовий легко витримати шкільні навантаження. Однак в Україні вважається, що дитину можна вести до школи, якщо в неї випав один молочний зуб і на його місці росте постійний. Це саме й відбувається у шести-семирічному віці. Окрім того, батьки мусять переконатися, що за останній календарний рік їхній син чи донька підросли на п’ять і більше сантиметрів. Медичний критерій готовності - якщо дитина протягом року хворіла на ГРВІ не більше трьох разів. Це свідчить про її хороший імунітет, про готовність організму дати відсіч тим вірусам та інфекціям, якими діти «обмінюються» на уроках у закритому приміщенні. Для першокласника важлива якість вимовляння літер: якщо не справляється з однією–двома, не страшно, якщо ж їх більше, то слід проконсультуватися з фахівцями.
- Коли батьки, а частіше бабусі-дідусі, забирають своїх школярів додому, вони зазвичай несуть їхні рюкзаки. І ноша ця нелегка. А якою вона має бути, аби не страждав дитячий хребет?
- Окрім того, що рюкзак повинен бути легким, із широкими лямками та ортопедичною спинкою, він ще й має бути неважким. Батьки повинні контролювати, щоб рюкзак важив не більше 10% ваги тіла учня.
Останнім часом загострилися проблеми, пов’язані з осанкою учнів та плоскостопістю. На жаль, дуже помолоділи остеохондрози, грижі міжхребцевих дисків, остеопорози і т.д., які діагностують уже в юному віці. Згідно із записами у медичних картках, у 30% школярів виявлено плоскостопість, але насправді цей показник сягає 90%.
Рецепти здоров’я школярів нескладні, однак потребують системності і наполегливості. В молодших класах обов’язкові фізкультхвилинки під час навчання та на перервах, на уроках фізкультури слід дбати не про високі результати здачі нормативів, а проводити спеціальні заняття, які формують м’язовий корсет, захищають хребет від сколіозу, розминають м’язи стопи, ніг, спини, покращують кровообіг та осанку. Добре, коли до цього долучаються батьки і займаються з дітьми після занять та у вихідні. Все це позитивно впливає на самопочуття школярів і, відповідно, на успіхи у навчанні».