Реформа шкільної освіти у США, ініційована адміністрацією Джорджа Буша, привела до не зовсім очікуваних результатів. За ідеєю, всі нововведення мали б посилити конкуренцію між приватними й державними школами. Плюс забезпечити дітей навіть із незаможних сімей можливістю навчатися в приватних школах у тих випадках, коли державні не можуть надати їм достатнього рівня підготовки. Критерієм такої достатності є стандартизований тест, уже багато років критикований як самими педагогами, так і учнями та їхніми батьками. Проте ті з державних шкіл, підопічним яких два роки поспіль цей тест пройти не вдається, мають бути закриті, а їхні учні — переведені в інші навчальні заклади, з кращими показниками. На ці потреби місцева влада має резервувати 20% федерального фінансування. Зазначені кошти мають бути використані на покриття витрат, пов’язаних із переведенням дітей із відстаючої школи до більш успішної. «Резервні» гроші можуть бути використані як на оплату транспортних витрат, якщо нова школа розміщена досить далеко, так і на послуги репетиторів чи навіть на навчання у приватній школі. Представники державного сектора освіти стверджують: необхідність резервувати ці 20% ще більше обмежує конкурентоспроможність державних навчальних закладів, які могли б використовувати ці кошти на ліквідацію прогалин в освітньому процесі. Приміром, на оплату послуг приватних наставників, які після основних уроків допомагають відстаючим учням.
До речі, результати такого «підтягування» досить суперечливі. З одного боку, тестування дев’яноста самих відстаючих учнів однієї зі шкіл Арканзасу до і після сорока годин такого наставництва продемонструвало їхній істотний прогрес. З іншого, давати знання дітям, які хочуть їх одержати й готові дисципліновано висиджувати весь урок та сумлінно виконувати отримані завдання, працівники приватних шкіл, можливо, справді можуть краще, ніж їхні «державні» колеги. А от змусити дітей, котрі взагалі не хочуть учитися, бодай відвідувати ці додаткові заняття — у приватних репетиторів виходить набагато гірше. Тому у США дедалі частіше можна почути, що «освітній капіталізм» у країні не прижився.
Утім, нині на «репетиторському» сегменті ринку, який оцінюється у більш як два мільярди доларів на рік, працює понад тисячу компаній.