Якби не табличка на дверях, то Яремчанську середню школу №2 можна було б сплутати з краєзнавчим музеєм. Школу справедливо вважають народною: споруджували її, що називається, всією громадою. Сам будинок, щоправда, будувала влада, а ось над «начинкою» трудилися і вчителі, і діти, і їхні батьки. Результат вражає: скрізь художні розписи й інсталяції. Але головне — у школі живуть дух і культура гуцульського народу, а діти виховуються в гармонії з природою.
Перший поверх присвячений духовному вихованню. У коридорі виділено місце для невеличкої каплички. У школі проводяться уроки християнської етики, відзначаються релігійні свята.
Третій поверх відведено під народознавство. На стінах тематичні малюнки на побутову тематику, у класах і кабінетах — вироби. А в центрі коридору — справжнісінька українська хата. Перестрибнувши через невисокий перелаз, потрапляєш на подвір’я — із колодязем-журавлем і лелекою в гнізді на його верхівці. Далі — в натуральну величину ганок, сіни та світлиця. Обстановка в ній також анітрохи не бутафорська: оригінальні вишивки, викладена кахлями піч, колиска для немовляти тощо.
А «найпрактичніший» — другий поверх, виділений під екологічне виховання. Це відразу видно з пейзажів та «портретів» братів наших менших на стінах, а також із табличок на дверях: «Кабінет допрофесійної підготовки агента туристичного бізнесу», «Екологічний туристично-інформаційний центр». Причина такого серйозного ставлення до екології цілком зрозуміла: поступово Українські Карпати перетворюються на один великий міжнародний туристичний центр. Причому головне в ньому — не так сучасна інфраструктура (сліди її досить активного будівництва помітні всюди), як реліктова природа.
— Бережливого ставлення до природи в нас навчають із перших класів, — розповів випускник 11-го класу Олег. — Навіть найменші беруть участь в очищенні лісів, річок та джерел. А старшокласники за бажання можуть спеціалізуватися на організації готельного чи туристичного бізнесу. На таких уроках нас навчають грамотно використовувати природні багатства, так господарювати й вести бізнес, щоб не зашкодити природі. Це ціла наука! Навчаємося ми за програмою місцевого училища, куди потім можна вступити відразу на другий курс. У принципі, навіть випускник школи цілком здатен організувати власну справу — були б можливості. Адже ми ознайомлені й з основами економіки, багато з нас уміють водити автомобіль.
— Ти також відкриватимеш свою справу?
— Звісно, тільки спочатку потрібно здобути освіту. Готуюся вступати на юридичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
— І де плануєш застосовувати знання?
— Тут, у своєму рідному місті.