Хто тільки не критикував шкільну реформу, до якої вдалася нинішня американська адміністрація! Проте після оголошення результатів загальнонаціонального тестування кількість охочих висловитися щодо цього різко зменшилася. Особливо з приводу успіхів, продемонстрованих американськими дев’ятирічними дітьми: і з читання, і з математики вони продемонстрували найвищі результати за весь період тестування, що розпочався 1971 року. Понад те, вирівнялися показники білих і кольорових школярів, нерівність академічних успіхів яких довгі роки ставили під сумнів демократичність усієї американської системи освіти.
Наприклад, білі школярі поліпшили свої середні показники, порівняно з періодом 30-річної давності, на 10 пунктів, а порівняно із найбільш невдалим 1999 роком — на 50 відсотків. Американці африканського та іспанського походження — на 30 пунктів, порівняно з 1971 роком. З математики прогрес виявився трохи скромнішим, але теж досить переконливим.
Чого, на жаль, не можна сказати про інші вікові групи, в яких проходить тестування, — 13—17-річних. Чому саме реформа, що проводиться під гаслом «Жодна дитина не залишиться неохопленою!», виявилася настільки вузькоспрямованою, — не зовсім зрозуміло.