Планету Уран відкрив музикант Вільям Гершель, а перший закон термодинаміки сформулював пивовар Джеймс Прескотт Джоуль. Бенджамін Франклін, який дивиться на нас зі стодоларової купюри, теж не був вченим, але позначки «+» та «-» на батарейці беруть початок від його дослідів. Пізніше нащадки зарахували цих аматорів науки до видатних вчених, проте наука не була основним видом їхньої діяльності.
Чи є наука настільки закритою та складною системою, якою її часто сприймають люди? І чи вона дійсно призначена лише для обраних або все ж таки у кожного з нас є шанс зробити свій внесок у розвиток загальнолюдського знання? Звісно, такий шанс є. Таке цікаве явище, як громадянська наука, або citizen science, впевнено увійшло в наше життя.
З чого бере початок citizen science?
Практика залучення непрофесійних науковців до проведення досліджень, які згодом «вибухали» науковими концепціями та теоріями, зовсім не нова. Власне, з давніх-давен спостереження були основним джерелом для отримання знань і базисом для подальших відкриттів. І накопичувати такі знання міг будь-хто. Наприклад, 1869 року німецький ботанік Фердинанд фон Мюллер через оголошення в газеті знайшов любителів-колекціонерів, які допомагали йому каталогізувати зібрані за десять років рослини Австралії. Французькі винороби XIV століття записували дані про температуру і вологість, на які й зараз посилаються деякі сучасні дослідження змін клімату. Член Американської спілки орнітологів Веллс Кук наприкінці 1800-х розробив програму вивчення закономірності міграції птахів. Завдяки їй мережа волонтерів ще у ті часи збирала інформацію про особливості перелітних птахів, їхню чисельність, — зараз ці дані використовують для історичного аналізу.
Розвиток технологій, Інтернету зробив громадянську науку ще більш масовим і популярним явищем — багато людей, які цікавилися наукою, отримали шанс на волонтерських засадах брати участь у дослідженнях з екології, біології, медицини, астрономії, статистики тощо. Як волонтери вони допомагають збирати та аналізувати величезні масиви даних, з якими не зміг би впоратися ні один вчений, ні ціла група. І часто це сприяє масштабуванню дослідження, робить його більш ґрунтовним.
Наука потребує якомога більше учасників. Тому співпраця вчених і звичайних, але вмотивованих громадян має величезне значення у розв’язанні глобальних проблем.
Чи має Україна власний досвід громадянської науки?
Більшість великих досліджень, у яких беруть участь звичайні громадяни, проходять у Європі, США, Австралії. Проте Україна теж не стоїть осторонь світових тенденцій. Ось приклади платформ, з допомогою яких будь-хто може зробити свій внесок в науку.
Національна мережа інформації з біорізноманіття — місце для ідентифікації та збору спостережень за живими організмами.
Birdwatching Ukraine — спільнота, де однодумці обговорюють і ведуть облік спостережень за птахами у дикій природі (як аматори, так і професійні орнітологи).
Інтерактивна карта забруднення повітря SaveEcoBot — користувачі можуть встановлювати спеціальні сенсори в своєму населеному пункті та передавати дані на загальну карту. Цю систему розробила наша громадська організація SaveDnipro.
Згадана вище система SaveEcoBot під час повномасштабного вторгнення активно розвиває ще один напрям — моніторинг радіаційного фону. Цей проєкт, крім наукової складової, містить ще й безпекову. Показники з понад 500 пунктів радіаційного контролю відображаються на карті радіаційного фону SaveEcoBot, що є найбільшим агрегатором відкритих даних про радіаційний фон в Україні.
Цінність такої агрегації полягає у тому, що раніше всі ці дані були розпорошені і відображалися на різних відомчих ресурсах чи сайтах незалежних систем моніторингу або ж були зовсім недоступні для широкої громадськості. Тож побачити картину в цілому було неможливо. Але тепер усі дані доступні на одному ресурсі як для громадян, так і для органів влади (система передає дані на офіційний ресурс Міндовкілля «Екозагроза», а також до Державної інспекції ядерного регулювання України, Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки, Ради національної безпеки і оборони України та державних установ країн-партнерів). І все це систематизували не професійні вчені, а представники громадянської науки.
Крім агрегації даних, ГО SaveDnipro, яка є розробником системи SaveEcoBot, розвиває власну мережу автоматизованих станцій моніторингу. Коли росіяни закрили доступ до даних про рівень радіації на Запорізькій АЕС, SaveDnipro встановив станції моніторингу uRADMonitor на різних напрямках від ЗАЕС. Обладнання для цього надали партнери — інші міжнародні комерційні та громадські організації, які займаються радіаційною безпекою. Зокрема це всесвітньо відома Greenpeace і Safecast, заснована після аварії на Фукусімі 2011 року.
Саме від Safecast та Blues Inc. у травні 2024 року було отримано станції моніторингу Radnote, які є невразливими до перебоїв електропостачання (оснащені сонячною батареєю з акумулятором і батареєю резервного живлення). Такі автономні станції можна встановити фактично будь-де, що посилить моніторинг на певних напрямках. Зауважимо, що в разі серйозного радіаційного інциденту можуть виникнути перебої в електропостачанні, і тоді саме станції Radnote будуть єдиним публічним джерелом інформації 24/7. Під час вимкнення світла у Києві в липні 2024 року вже траплялися ситуації, коли Radnote залишалися єдиними публічними автоматизованими станціями, які продовжували працювати в столиці.
Станом на кінець липня в Україні вже працюють 25 автономних станцій моніторингу Radnote від Safecast та Blues Inc., а планується встановити понад сто. Тож ми бачимо, як у ситуації ядерного шантажу Росії громадянська наука бере на себе важливу роль додаткового інформування суспільства і органів влади про ризики радіаційного забруднення.
Такий передовий досвід України активно вивчають західні партнери. Великий інтерес до проєкту проявили Федеральне відомство з радіаційного захисту Німеччини (BfS) і Національний інститут радіаційного захисту Чеської Республіки (SURO). Водночас сприйняття громадянської науки в Україні перебуває в зародковому стані: науковій спільноті і громадським вченим треба вчитися взаємодіяти.
Можливо, ви будете здивовані, але цей проєкт із радіаційного моніторингу досі реалізується pro bono, тобто на волонтерських засадах представниками організації. І це при тому, що 2023 року сайт SaveEcoBot відвідали 1,9 мільйона унікальних користувачів, а інформація з системи раз по раз вгамовує паніку після чергових провокацій росіян, як от після пожежі на градирні ЗАЕС 11 серпня 2024 року.