Пандемія показала, наскільки важливо довіряти лікарям і бути впевненим, що у твоїй країні якісна медицина. Що, звернувшись до лікаря, не доведеться щоразу грати в лотерею - на невігласа ти натрапив чи на професіонала.
А починається якісна медицина з хорошої медичної освіти. Суспільство до цього дозріло, і вже навіть було зроблено певні кроки до реформ, - при міністерці Уляні Супрун ухвалили стратегію реформування медичної освіти.
Та тепер усе це загальмувало: більшість ідей залишаться на папері, а деякі - взагалі буде скасовано. Розповідаємо, що ми могли б мати і що від цього залишиться (і то не факт).
Загалом, у медичній освіті передбачалися три великі новації - для студентів, інтернів і лікарів.
Перша - для студентів: щоб отримати диплом лікаря, потрібно скласти не лише наш вітчизняний іспит КРОК, а й міжнародний іспит з основ медицини та екзамен на знання професійної англійської.
Нашому КРОКу закидають багато вад - і можливості для корупції, і якість завдань. Міжнародний же іспит укладає й перевіряє незалежна агенція.
В Україні хотіли впровадити іспит IFOM (International Foundations of Medicine), який організовує і перевіряє Національна рада медичних екзаменаторів США. Це одна з найавторитетніших у світі атестаційних агенцій. Банк запитань для цього іспиту укладають викладачі медичних університетів різних країн. IFOM застосовують у багатьох країнах світу, це своєрідне медичне ЗНО. І з його допомогою ми могли б не тільки перевірити знання наших майбутніх лікарів, а й порівняти їх із результатами інших країн.
Міжнародний іспит з основ медицини важливий не лише як фільтр на виході з медуніверситету (не дати диплом лікаря невігласові), а й як каталізатор змін у медичній освіті. Бо університетам ( якщо вони хочуть залишитися на плаву і дбають про свою репутацію) довелося б замислитися над тим, як готувати студентів до незалежного міжнародного екзамену. А це означає, що вони мусили б оновлювати програми, шукати й підтримувати хороших викладачів, а купівля іспитів і заліків просто втратила б сенс.
Звісно, такі зміни подобалися не всім. Пам'ятаєте студентські протести, підтримувані деякими викладачами? Дуже не подобався IFOM й іноземним студентам, більшість яких приїхали в Україну по легкі медичні дипломи, а не по якісні. А також фірмам-прокладкам, котрі заробляли на цих студентах.
Не дивно, що іспит IFOM команда Супрун обстоювала з боями. Здавалося б, відстояли. Та виявилося - ні. Супрун "пішли", а міжнародного іспиту в Україні не буде.
Саме зараз завершується громадське обговорення проєкту постанови Кабміну, підготовленої за часів Зоряни Скалецької, яка виключає міжнародний іспит із переліку іспитів для майбутніх лікарів. Чому? Офіційна причина - на ринку немає потужної міжнародної агенції, яка могла б узятися за таку справу. І це правда.
Чекайте, а як же американці? А вони нам відмовили. Чому? Як стверджують поінформовані джерела, організатори міжнародного іспиту послалися на те, що змінюють стратегічні плани і формат діяльності. Але, за словами тих-таки поінформованих джерел, була ще одна серйозна причина - Україна дискредитувала себе, коли торік проводила перший іспит IFOM. Тоді сталося витікання інформації, - недобросовісні студенти злили в мережу фотокопії тестових завдань, хоча фото- й відеозйомка під час тестування заборонена. За дотриманням правил мали стежити українські спостерігачі-проктори, але знайшлися серед них ті, хто знехтував своїм обов'язком.
Після цього противники міжнародного іспиту поширювали у соцмережах звернення до американців, додавши фото і відео злитих завдань. Звісно, це не добавило авторитету Україні. Представники американської агенції не були впевнені, що таке не повториться знову. Ця історія - наша ганьба, яскравий приклад того, наскільки українська система медичної освіти корумпована, коли вона готова такою ціною боротися з незалежним іспитом. Не кажучи вже про турботу про пацієнтів, яким потрібні хороші лікарі.
Але все ще можна було врятувати, якби Україна дала організаторам гарантії безпеки на майбутнє і продемонструвала політичну волю, якої, очевидно, не було. Бо, подейкують, перемовини з українським представником американської агенції вела не міністерка Скалецька, а її заступниця.
Отже, з міжнародним іспитом пролітаємо. Хто за це відповість?
З іспитом з професійної англійської ситуація не така безнадійна, але теж непроста.
Його теж не буде, проте цей іспит не викреслюють, а відтерміновують (сподіватимемося, не назавжди). Чому? Ви здивуєтеся, але… через іноземних студентів, які не знають англійської. Їх перед вступом, мовляв, ніхто не попереджав, що доведеться складати такий іспит, вони навчаються за освітніми програмами, згідно з якими іноземною мовою професійного спрямування є російська, українська і французька.
З одного боку, ніби логічно. Наскільки нам відомо, до МОЗ було багато звернень від студентів-іноземців і посольств. А з іншого - якої ж якості диплом ми даємо цим студентам, а заодно й українським? Адже англійська - міжнародна мова науки. Сучасні протоколи лікування, інформація про медичні препарати, наукові статті - все це здебільшого викладено англійською. Не володіти нею означає залишатися сліпими й глухими у професійному світі.
Друга новація в медичній освіті - зміни у проходженні інтернатури. Тут передбачалося кілька нововведень.
Спойлер: майже всі вони не будуть реалізовані найближчим часом, бо досі не підписане Положення про інтернатуру. А мало бути розроблене і прийняте до кінця 2019-го року.
Передбачалося також, що розподіл студентів на інтернатуру стане прозорим і справедливим, з нього зникнуть корупційні схеми. У країні мав бути створений загальний рейтинг студентів залежно від їхніх успіхів у навчанні. А далі все мало відбуватися, як під час ЗНО і вступної кампанії: кожен майбутній інтерн визначає кілька пріоритетів - де хотів би проходити інтернатуру й за якою спеціальністю. І що вище інтерн у рейтингу, то більше в нього шансів потрапити в омріяну клініку за вподобаною спеціальністю. Таким чином, у талановитого студента з маленького містечка і в студента з Києва були б однакові можливості потрапити на інтернатуру до престижної добре обладнаної лікарні в столиці (і навіть приватної).
Це було вигідно й клінікам, - вони могли полювати на вмотивованих успішних студентів. Медзакладам також дозволили укладати договори з університетами на співпрацю. Це стимулювало б виші краще готувати студентів, аби зацікавити авторитетних "мисливців на голови" і підвищити свій престиж серед абітурієнтів, для яких такі перспективи важливі.
Ще одна новація, яку хотіли впровадити в інтернатурі, пов'язана з фінансуванням. Раніше контрактники не брали участі в розподілі на інтернатуру, вони просто обирали заклад і платили лікарням, та ще й безоплатно працювали там. А ось ті, хто навчався за кошти бюджету, отримували зарплату. Кожна клініка платила її на власний розсуд, і не в усіх було достатньо ресурсів.
Тепер усе мало змінитися: неважливо, за чиї кошти ти навчався (державні чи свої), головне - як. Усі студенти в одному казані - однакова зарплата від держави, однаковий справедливий розподіл місць. Планувалося, що кожна клініка отримуватиме від держави кошти на зарплату всім інтернам, і це мало стати стимулом їх брати. Передбачалося, що буде організовано менторські курси. Реформу інтернатури підтримував україно-швейцарський проєкт "Розвиток медичної освіти".
Нове положення про інтернатуру мало зробити ці ідеї реальністю, однак воно досі не підписане. Отже, ні електронного розподілу, ні інших цукерок не буде. Єдине, що ще можна врятувати, - фінансування заробітної плати лікарів-інтернів, які навчаються за державний кошт.
На це нововведення з держбюджету мали виділити близько 202 млн грн, але після секвестру їх залишилося 99 млн. Та й ці кошти буде неможливо використати, не прийнявши порядку використання. Його досі немає, але теоретично це ще можна встигнути зробити нинішнього року. Сподіваємося, новий очільник МОЗ це зробить.
Третя новація - безперервний професійний розвиток лікарів.
Ще з радянських часів існує система підвищення кваліфікації лікарів в інститутах післядипломної освіти. Та ці інституції часто відстають від життя. Тому лікарям, які хотіли розвиватися, доводилося проходити там курси, а потім самостійно шукати і за власний кошт відвідувати сучасні тренінги та конференції, інколи - за кордоном.
Тож було вирішено дати медикам свободу вибору: вони можуть проходити підвищення кваліфікації там, де захочуть. Хочуть в інститутах післядипломної освіти, - держава дасть на це кошти інститутам. Хочуть на тренінгах, онлайн-курсах, стажуваннях - отримають на свою банківську картку кошти. Це, звісно, не космічна сума - близько двох тисяч гривень на лікаря, але з них можна заплатити організаційний внесок за участь чи придбати квиток на потяг.
За всі пройдені курси лікарі отримають певну кількість балів. Для того щоб атестуватися, потрібно набрати певну суму. До речі, і сама процедура атестації стала менш забюрократизованою й сучаснішою.
Усі ці ідеї були закріплені в постанові уряду 2018 року, і на них у держбюджеті-2020 було передбачено 141 млн грн. Та після секвестрування бюджету їх немає. Хоча, за нашою інформацією, наразі ведуться перемовини, як ці кошти повернути. Та якщо навіть якісь гроші знайдуться, потрібно ухвалити порядок їх використання. Як нам стало відомо, цей документ був підготовлений ще в грудні, але й досі не дійшов до Кабміну.
Будемо чекати, які рішення у сфері медичної освіти прийме нове керівництво МОЗ, яку постанову проголосує Кабмін. Наскільки нам відомо, у Мінздоров'ї є люди, котрі розуміють усю глибину проблем. Але прийняти рішення буде непросто, тому що, за нашою інформацією, серед ректорів медичних вишів і інститутів післядипломної освіти багато тих, хто не підтримує реформи. Це ніколи не було секретом, але стало чітко видно на нещодавній селекторній нараді ректорів з міністром.
Та навіть якщо МОЗ наважиться підтримати нововведення, багато з них вже не врятувати. Принаймні, найближчим часом. Ми знову змарнували можливість щось змінити і далі будемо миритися з тим, що в нашій країні страшно хворіти, що дипломований лікар не відрізняє нирку від наднирника й ніколи не чув про сучасні протоколи лікування.
Пандемія могла б навчити тих, хто приймає рішення, що не від усіх хвороб можна втекти за кордон. Зараз ми всі в одному човні і сподіватися можемо тільки на наших лікарів. Нікого не врятують ні дорогі ліки, ні заховані у приватних гаражах апарати ШВЛ. Бо без лікаря все це не працює. Очевидно, його професійний розвиток у нашій країні - не пріоритет. І це більш промовисто, ніж червоні стрічки з вузликами на знак підтримки лікарів та флешмоби.
Усі статті Оксани Онищенко читайте тут.