— Що робитимете після закінчення вузу? — з таким запитанням автор звернувся до студентів у фойє одного херсонського вузу. Ось типові відповіді:
— Працювати за фахом — малоймовірно. Спробую влаштуватися у будь-яку фірму, аби гроші платили.
— Не знаю... Можливо, вийду заміж...
Щороку близько 8000 дипломованих спеціалістів видають «на-гора» 38 навчальних закладів Херсонщини всіх рівнів і форм власності. Чверть століття тому вузи й технікуми області випускали їх приблизно стільки ж. Різниця в тім, що перед випускниками тих років не стояла проблема працевлаштування, швидше — навпаки, було чимало таких, хто намагався «відмазатися» від обов’язкового направлення на місце роботи.
Сьогодні ситуація на ринку праці змінилася кардинально. За підрахунками фахівців, економічний потенціал країни за останні 10 років упав більш як на 60%. Сфера виробництва в стагнації. Тому диплом про професійну освіту не гарантує працевлаштування. За даними облстатуправління, рівень безробіття (відношення кількості безробітних громадян до загальної кількості працездатного населення) 1996 року становив 0,43%, а в першому кварталі поточного року він досяг 3,8%. Ставитися до цих показників слід критично, бо виведені вони на даних державної служби зайнятості. А звертаються в цю установу далеко не всі, кому потрібно. Соціологи вважають, що реальний рівень безробіття вдвічі-втричі перевищує офіційний. За повідомленнями підприємств, установ і організацій, на 1 березня поточного року кількість вільних робочих місць становила 1126. Водночас на місце, яке потребує спеціальної підготовки, претендували 120 чоловік. Перше місце серед безробітних утримує «прекрасна» стать, друге — молодь віком до 28 років. До цієї категорії й потрапляють випускники вищих навчальних закладів.
У Херсоні є два навчальних заклади, які щороку випускають понад 200 фахівців з судноремонту й суднобудування. Досить зателефонувати до відділу кадрів профільних підприємств і поцікавитися: чи потрібні фахівці? Тим, хто обізнаний зі станом цієї галузі, — відповідь відома.
Фінансовий добробут кожного навчального закладу безпосередньо залежить від кількості учнів. Однією з «принад» для абітурієнтів служать гарантії їхнього працевлаштування. А тому вузи намагаються в будь-який спосіб «увіпхнути» своїх випускників куди завгодно. З цією метою солідні навчальні заклади створюють власні служби працевлаштування (приміром Херсонський державний технічний університет). До речі, держзамовлення на кількість зарахованих студентів на перший курс формується в надрах Міністерства освіти і науки за принципом: досягнуте торік — мінус кілька відсотків (з огляду на стан економіки). Рада ректорів державних вузів півдня України у цьому питанні має дорадчий голос. Кількість студентів-ліцензійників (тих, хто навчається за плату) визначається в основному матеріальною базою навчального закладу. І нікого по-справжньому не цікавить, чи довго працюватиме випускник за фахом, скільки йому заплатить роботодавець за кваліфіковану працю. Номінальна заробітна плата на Херсонщині сьогодні становить 189 гривень, за значної її диференціації. До речі, зростання заборгованості із зарплат у першому кварталі нинішнього року простежувалося в більшості галузей економіки області. А тому нелегка нині доля і пролетаря, і фахівця з дипломом. І все-таки, опинившись в однаковій життєвій ситуації, вони мають різні шанси на розв’язання своїх матеріальних проблем. Чому? Звернімося до даних обласного центру зайнятості населення.
У першому кварталі нинішнього року до служби зайнятості звернулися 333 спеціалісти з вузівськими дипломами. Цифра незначна, порівняно з кількістю громадян, котрі мають статус безробітного, — 37880 чоловік. Реально допомогти «високоосвіченим» із працевлаштуванням тут не можуть, бо потреба у фахівцях із «поплавцем» незначна. Не менеджерів, юристів, психологів, економістів і банкірів бракує в нашому регіоні, а будівельників, зварників, малярів-штукатурів, кондитерів, кухарів та інших представників робітничих професій. Щоб переконатися в цьому, досить ознайомитися зі змістом стендів запропонованих робочих місць у міському центрі зайнятості. Ось причина, з якої в робочої людини більше шансів бути затребуваною. Держава враховує цю обставину і надає фахівцям з освітою скромну підтримку — вони можуть пройти перенавчання. Тобто за бажанням освоїти одну з потрібних на ринку праці професій. Пропонується їх, мало не видасться, — 60. Діапазон: від перукаря до слюсаря-сантехніка. Справедливо, що вчитися ніколи не пізно. У стадії освоєння нової професії нині перебуває 2570 чоловік.
Постає запитання: якщо в нашій державі немає попиту на інтелект, навіщо потрібні численні щорічні випуски молодих спеціалістів? По-перше, система фахової освіти інерційна й консервативна. Її легко миттєво зруйнувати, але важко модернізувати. По-друге, не можна допустити суцільної люмпенізації (люмпен — пролетар, який не має кваліфікації) населення з усіма негативними наслідками.