Ринок праці — своєрідний індикатор, що визначає стан економіки держави. Соціальний захист населення у разі втрати роботи, безумовно, є загальнонаціональною проблемою, чи то в таких країнах, як США, Німеччина, Японія, або ж в Україні. Для обговорення ситуації на українському ринку праці й основних завдань із надання соціальних послуг роботодавцям і населенню глави регіональних центрів зайнятості зібралися на розширене засідання у Скадовську Херсонської області.
Одним із головних завдань на 2004 рік Державний центр зайнятості (ДЦЗ) України вважає ефективну взаємодію регіональних центрів зайнятості з роботодавцями. Так від листопада минулого року в трьох регіонах України — місті Києві, Київській і Харківській областях — проводився експеримент із удосконалення форм і методів такої співпраці. Директор Державного центру зайнятості — керівник виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Володимир Галицький зазначив: «Нині готується впровадження єдиної технології обслуговування роботодавця (ЄТОР). У результаті експерименту в Києві збільшилася кількість вакансій у 1,8 разу; рівень працевлаштування зріс, у свою чергу, на 30%. Чим більше вакансій, тим більша інваріантність для пошуку та працевлаштування громадян. Трохи гірші показники в Харківській і Київській областях».
Не зайве навести цифри, які відбивають ситуацію на ринку праці в загальнонаціональному масштабі, озвучені на брифінгу, організованому для представників електронних і друкованих ЗМІ. За словами Володимира Галицького, «лише за чотири місяці нинішнього року послугами служб зайнятості скористалося понад 1,8 млн. незайнятих громадян. Щодня центри зайнятості обслуговують більш як 55 тис. чол. по всій Україні; кожен третій, влаштований на роботу в різні галузі економіки й господарства, скористався системою держслужби зайнятості».
Найважливішу роль в інформаційному забезпеченні роботи фонду відіграє унікальна, не лише для країн близького зарубіжжя, а й для Європи, Єдина інформаційно-аналітична система (ЄІАС). На 12 червня 2004 року нею охоплено 674 регіональні центри. Багато в чому завдяки створенню інформаційного простору вдалося домогтися зниження безробіття в Україні з 10,1% до 9,1%. Визначаються показники за загальноприйнятою методологією Міжнародної організації праці (МОП), і враховують економічно активне населення віком від 15 до 70 років. Наявне реальне зниження рівня безробіття на 10%.
Позитивна динаміка в Херсонській області за останній рік — 13,5%—11,7%. Якщо в регіонах, де проводили експеримент, економічна інфраструктура розвинена, то на Херсонщині навіть незначна кількість великих промислових підприємств практично не працює. Основний акцент в області роблять на сільському господарстві. Як зазначив директор Херсонського обласного центру зайнятості Євген Єрашов, «ми сьогодні маємо широкий спектр бази даних за всіма напрямами, передусім за вакансіями. Річ не стільки в кількості вакансій, скільки в їхній якості. Ми сміливо можемо заявляти: вакансії у нас є. Проблема в оплаті за працю. Із одного боку, є зростання кількості вакансій. Із іншого — людина відмовляється від непрестижної роботи. Але ми не можемо чекати, поки найбільші підприємства області досягнуть необхідного економічного рівня. Ми реалісти й тому звертаємо більше уваги на аграрний сектор, де значне безробіття. Тут у нас основні партнери. Із допомогою механізмів Єдиної системи обслуговування роботодавців виходитимемо на якісно новий рівень організації ринку праці. Необхідно працювати конкретно з кожною людиною. Головні проблеми на Херсонщині — легалізація праці й сезонні роботи, непідзвітні ніяким службам. Легалізація — це й пенсія, і бюджетні надходження, і забезпечення соціального захисту».
Попри вельми складну ситуацію на ринку праці Херсонської області, у січні-травні 2004 року центрами зайнятості працевлаштовано 9,2 тис. незайнятих громадян, що на 10,1відсотка більше, ніж за аналогічний період 2003 року. За п’ять місяців поточного року комплекс різноманітних послуг і матеріальне забезпечення в центрах зайнятості Херсонщини отримали 63,1 тис. незайнятих громадян.
Важливий елемент роботи з безробітними — професійне навчання. Так, у цьому регіоні профнавчання пройшли 3500 чол., а в цивільних роботах взяли участь 4500 чол. На дотаційні робочі місця від початку 2004 року працевлаштовано 600 безробітних із соціально незахищених громадян. Заступник директора Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Яків Бондар, відповідальний за взаємодію із профспілками, зауважив: «На паритетній основі на рівні представництв різних сторін — органів влади, профспілок, роботодавців — вирішуються стратегічні питання розвитку держслужби зайнятості, фінансування. На Херсонщині ми ознайомилися з роботою підприємств, із механізмами взаємодії із роботодавцями щодо створення нових робочих місць».
У питанні взаємодії центрів зайнятості (із залученням органів місцевої влади) з роботодавцями дуже важливий діалог. Володимир Галицький підкреслив: «Із одного боку, роботодавець є соціальним партнером, одним із джерел формування коштів Фонду й однією зі сторін, яка керує розподілом цих коштів, із іншого, для нас роботодавець — клієнт, котрим є і безробітний. Ми посередині між людиною, яка через об’єктивні й суб’єктивні причини залишилася без роботи, і роботодавцем, що має потребу в робочих руках тієї чи іншої кваліфікації...»
Система взаємовідносин служб зайнятості з роботодавцями передбачає такі етапи: дотація на працевлаштування за рахунок коштів Фонду; надання роботодавцям робочої сили потрібної кваліфікації і паралельно — фонду заробітної плати на цілий рік. При цьому «роботодавець не виймає ці гроші; їх виплачує Фонд, який є ефективним економічним інструментом взаємовідносин».
На запитання кореспондента «ДТ», який вигляд мають реальні цифри перетікання робочої сили з регіону в регіон України та чи відслідковуються Державним центром зайнятості потоки трудової еміграції за межі України, Володимир Галицький відповів: «Ми сьогодні виконуємо близько 40 функцій: фахове перенавчання безробітних, профорієнтаційні, консультаційні, екологічні, гендерні послуги... Одна з болючих проблем — трудова еміграція. Її можна розділити на дві складові. Передусім це трудова еміграція за межі України та внутрішня. Вона має цілком природний характер і вписується у систему ринкових відносин. Сьогодні, за різними оцінками, 6—7 млн. наших співгромадян працюють за рубежем. Експерти вважають: кількість трудових емігрантів коливається в межах трьох мільйонів, хоча офіційно зареєстровано лише 50 тисяч чоловік. Треба захистити нашого громадянина від усіх проблем, які можуть виникнути в результаті нелегальної еміграції. Коли людина отримує робочу візу, вона вже соціально захищена відповідно до законів тієї країни. І автоматично на неї поширюються усі пільги (пов’язані з травматизмом, тимчасовою непрацездатністю). Завдання уряду України в тому, аби громадяни не виїжджали, працювали над збільшенням ВВП. Для цього треба підвищити заробітну плату.
Внутрішня еміграція присутня на рівні великих обласних центрів і сусідніх районів та областей. Приміром, Київ і область — розвинені регіони, а Житомирщина — депресивний. Природно, люди з Житомирської області приїжджають на роботу в Київ. Якщо вони легально влаштовані на роботу, то ці питання також фіксуються ЄІАС. Але тут простежується негативна тенденція. Польща вступила в ЄС. Мине небагато часу і приплив нелегальних емігрантів у Західну Європу з Польщі зросте. Запитання: а хто займе робочі місця (і вже займає) за Західним Бугом і Сяном? Наші громадяни. А хто заповнить ніші вакансії в Україні? Китай, В’єтнам, Молдова, Таджикистан... Ми й нині маємо дуже багато проблем. Зокрема, на Херсонщині: привозять молдаван, котрі працюють як раби. І з цим необхідно боротися. Треба законодавчо розв’язувати проблеми трудової еміграції, але ж не можна й заборонити людині купити турпутівку. Проблема в тому, що невідомо, їде вона відпочивати чи залишається там працювати».