Тихо й непомітно для широкого загалу Міносвіти викреслило зі списку начальної літератури, дозволеної для використання у перших класах українських шкіл, підручники для розвивального навчання за методикою Д.Ельконіна - В.Давидова.
Напередодні кожного навчального року Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України видає спеціальні методичні листи, в яких повідомляє школам, якими підручниками та посібниками вони можуть користуватися, організовуючи навчальний процес.
Перелік підручників на 2012/2013 навчальний рік виявився справжньою несподіванкою і для педагогів, і для керівників шкіл, і для батьків. Адже з нього дивним чином, без публічних пояснень і попереджень, зникли підручники для першого класу за методикою розвивального навчання Ельконіна-Давидова. А отже, першокласники не зможуть навчатися за цією методикою.
І, хоча підручники для 2-4 класів наразі залишилися чинними, очевидно, що наступного року за ланцюговою реакцією буде вилучено і їх. Чим не догодила чиновникам методика, яка успішно працює в українських школах із 2001 року, залишається загадкою. Адже це єдиний навчальний курс, побудований так, що дитина не отримує від учителя готові знання, а самостійно відкриває їх, розв’язуючи систему спеціальним чином складених навчальних задач.
Здавалося б, ця ситуація - головний біль батьків першокласників, які обрали для навчання своєї дитини розвивальний клас (а потрапити туди досить важко). Та насправді рішення МОНМС матиме наслідки для розвитку всієї нашої системи освіти.
Відтепер підходи до навчання української малечі будуть більш уніфікованими. Прикрашена модними термінами «компетентісний підхід», «диференціація», «розвивальний характер», традиційна методика викладання, за якою навчали ще наших бабусь, стане чи не єдиною можливістю отримати знання. З цілої гілки розвивальних методик у першому класі залишиться лише «Росток». І це важко назвати прогресом в освіті.
Хоч би як ми ставилися до тієї чи іншої методики, важливо одне: кожен із підходів - і традиційний, і розвивальний - має право на існування. А вчителі й батьки мають право обирати, як саме хотіли б навчати дитину. Останнє рішення міністерства позбавляє нас цього вибору.
Варто зазначити, що різноманітність методик свого часу позитивно вплинула на їхній взаємний розвиток. Варіативність підходів до навчання стала чудовим приводом до обміну досвідом між учителями, центрами підвищення кваліфікації та методичними центрами.
Кому все це заважало? Чому розвивальні підручники для першого класу досі не отримали грифа Міносвіти, хоча були доопрацьовані відповідно до нового Держстандарту і давно надіслані до міністерства?
Звісно, відповідь на це запитання знають лише в МОНМС. Проте аналіз наказів і листів цього відомства примушує замислитися.
По-перше, наказ Міністерства освіти №882 «Про використання навчальної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» був підписаний 2 серпня ц.р., а листи МОНМС із цього приводу - взагалі 23 серпня. Тобто напередодні навчального року, коли змінити щось уже неможливо за браком часу. Для порівняння, в Росії відповідний наказ було видано ще 7 березня. Й опубліковано не лише в педагогічній пресі, а й у «Російській газеті», що дало батькам важливу інформацію і дозволило правильно оцінити ситуацію.
По-друге, в наказі Міносвіти з’явився пункт загрозливого змісту: «Державній інспекції навчальних закладів України… під час здійснення контролюючих заходів перевіряти використання у загальноосвітніх навчальних закладах тільки тієї навчальної літератури, якій надано відповідний гриф МОНмолодьспорту або схвалення для використання у загальноосвітніх навчальних закладах, та результати перевірки винести на розгляд колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України у ІІ кварталі 2013 року». Ніколи раніше в аналогічних наказах в Україні (та й у Росії) не спостерігалося такої відвертої демонстрації батога.
По-третє, якщо порівняти перелік підручників із математики для першого класу, рекомендований Міносвіти на новий навчальний рік, і список підручників - переможців Всеукраїнського конкурсу підручників у 2012 році, з’ясується, що лише два з п’яти переможців потрапили до списку дозволених. Це тим більше дивно, що, згідно з наказом МОНМС №118 від 7 лютого 2012 року, вони отримали гриф «Рекомендовано», а отже, можуть використовуватись у школі.
І ще один надзвичайно цікавий момент. Інститут інноваційних технологій та змісту освіти почав розглядати підручники і програми з математики, української та російської мов за методикою Ельконіна-Давидова ще у березні 2012 року. Й ухвалив рішення: «Порушити клопотання перед МОНмолодьспорт України про надання грифа «Рекомендовано МОНмолодьспорт України» (про що є повідомлення на сайті інституту). Отже, вітчизняні експерти підтримали розвивальну методику. Проте Міносвіти цього клопотання «не помітило».
Тимчасом, як випливає з повідомлення на сайті Інституту інноваційних технологій, підручник із математики за традиційною методикою (автори М.Богданович та Г.Лишенко), що значиться у переліку Міносвіти як рекомендований до використання, ще в червні отримав низку зауважень і висновок «На доопрацювання».
Не все так просто в цій історії. Дедалі гострішає відчуття, що нинішні зміни є початком великих перетворень, які здійснюватимуться непрозоро. Хочеться щиро позаздрити Росії, де підручники за системою Ельконіна-Давидова, як і раніше, входять до федерального переліку. Де методисти-розробники розвивальної програми отримали свого часу премію президента РФ і урядову нагороду «За внесок у розвиток вітчизняної освіти». Де започатковано російсько-американський проект математичної освіти, що грунтується на засадах та ідеях Ельконіна-Давидова.
Невже хтось вирішив, що нам усе це не потрібно? Що нас задовольнять набридлі ще з совкових часів одноманітність і ходіння строєм? Ну скільки ж уже можна палити папіроси «Біломор» на вулиці імені Суслова?
P.S.: Коли верстався номер, від поінформованих джерел у Міносвіти стало відомо, що в останній день літніх канікул МОНМС замислилося над своїм рішенням щодо долі розвивального навчання. У черговий раз продемонструвавши організованість і прозорість своєї роботи.