Конфлікти, що переростають у затяжні скандали, для запорізьких вузів взагалі-то не дивовижа. За останніх декілька років їх пережили Національний технічний, Національний і Медичний університети. І щоразу причина, що породжує протистояння, залишалася незмінною: бажання влади нав’язати колективові навчального закладу свою кандидатуру на посаду ректора. Не став винятком у нинішньому році і обласний Інститут післядипломної педагогічної освіти.
Попри солідну біографію (основу вузу заклали створені у 1939 році вчительські курси), він не належить до наукових флагманів. Маючи дев’ять кафедр, на яких працюють 30 кандидатів і сім докторів наук, інститут покликаний підвищувати кваліфікацію педагогів середніх шкіл. Як установа комунальної власності, він фінансується з обласного бюджету. Але, оскільки кошти, що виділяються щорічно, покривають лише витрати на заробітну плату і комунальні послуги, про повноцінний розвиток матеріально-технічної бази говорити, зрозуміло, не випадає. Донедавна ця база складалася зі старих меблів і одного комп’ютера. Щоб підтримувати аудиторії у більш-менш пристойному вигляді, працівники інституту в складчину купували шпалери, фарби, а професори й доценти опановували будівельні спеціальності.
Такий стан справ став звичним, тому з призначенням 2001 року ректором Миколи Фролова колектив дуже скептично сприйняв запевнення про ремонт приміщень, закупівлю меблів, комп’ютерів. Але сказане не виявилося порожньою обіцянкою: незабаром інститут обладнав два комп’ютерних класи, придбав нові меблі, стало затишно в аудиторіях.
У березні нинішнього року М.Фролов повернувся на попереднє місце роботи — заступником голови облдержадміністрації, а його наступником колектив інституту визначив проректора з науково-методичної роботи, завідувачку кафедри педагогіки і психології Валентину Ястребову, призначену в.о. ректора. У власника вузу, що ним є обласна рада, стосовно цього заперечень не виникло. Та й за виборними баталіями новообраному регіональному «парламентові» ніколи було займатися кадровим питанням. До нього дійшла черга лише наприкінці липня. Тоді й з’ясувалося, що кандидатуру Ястребової облрада не схвалює.
Спочатку причину пояснювали недотриманням формальностей. Мовляв, перед затвердженням на сесії претендентка не пройшла співбесіди у постійних комісіях. Але коли в інституті дізналися, що на посаду ректора розглядається кандидатура людини, котра вже скомпрометувала себе, керуючи одним із місцевих вузів, колектив вирішив відстоювати свої права.
Візит інститутської делегації до першого заступника голови облради Олександра Клепакова вселив у ходоків надію. Ознайомившись із їхніми аргументами, заступник голови заявив, що під час вирішення кадрового питання в першу чергу буде враховано думку трудового колективу. На жаль, це запевнення спростував дальший розвиток подій.
Як альтернативну кандидатуру на посаду ректора облрада висунула голову постійної комісії з питань прав людини, інформації та свободи слова Володимира Пашкова — члена Партії регіонів, начальника відділу управління зв’язків із громадськістю АТ «Мотор Січ».
Якщо взяти до уваги, що вісім із 14 постійних комісій висловилися за Пашкова і всього дві — за Ястребову при чотирьох, які утрималися, — результат депутатського волевиявлення був цілком передбачуваний. Тому в день проведення сесії не випадково зібрався пікет із представників трудового колективу інституту, директорів шкіл та педагогів.
Він не пройшов повз увагу керівництва облради. Щоб не затримувати протестантів, перший заступник голови облради Клепаков запропонував розглянути питання про затвердження ректора інституту не 36-м, як стояло спочатку у проекті порядку денного, а першим. Випадок, прямо скажемо, безпрецедентний. Особливо якщо врахувати, що, хоча практично жодна сесія не минає без пікетів, досі це не сприймалося як привід для зміни порядку денного. Може, більше схоже на правду інше мотивування, пов’язане з прибуттям на сесію нардепа В’ячеслава Богуслаєва, чиїм підлеглим у недалекому минулому де-юре, а нині де-факто є В.Пашков? Після нетривалих дебатів, не давши виступити претендентам, депутатська більшість затвердила Пашкова ректором, чим, безперечно, потішила його патрона, який, не чекаючи завершення засідання, залишив зал.
Правда, за словами працівників інституту, багато хто з депутатів-«регіоналів» потім просив вибачення, посилаючись на те, що перед початком сесії їм поставили чітку установку: голосування за Ястребову веде до негайного виключення із фракції.
На зборах трудового колективу інституту переважною більшістю голосів рішення сесії було розцінене як протизаконне. Про підтримку освітян заявив голова обладміністрації Євген Червоненко, який закликав депутатів змінити рішення щодо кандидатури ректора. На його думку, повагу до людей було підмінено політичною доцільністю, а справедливість — бажанням працевлаштувати однопартійця, поступившись фаховими критеріями. Втім, на рівні чуток з’явився й альтернативний погляд: таємний бік конфлікту зводиться до прагнення М.Фролова забронювати місце ректора для себе. Ці припущення він спростував, офіційно заявивши, що на зазначену посаду не претендує ні тепер, ні в майбутньому.
Не минуло й місяця, як прокурор області вніс протест на рішення сесії про призначення керівника інституту. Це примусило голову облради Олександра Нефьодова видати розпорядження про призначення В.Пашкова виконувачем обов’язків ректора до розгляду протесту на сесії.
У тому, що й наступне рішення сесії буде на його користь, пан Пашков не сумнівається. Він упевнений: прокурорський протест — не більш ніж інерційна реакція, викликана небажанням конфліктувати з обладміністрацією.
— В інституті сформувалася певна група проректорів, завідуючих кафедрами, які керуються своєрідним приватизаційним інтересом, — вважає В.Пашков. — По суті, колектив вимагає не демократичного рішення, а привілеїв. Головне завдання — вибрати свого ректора. І для реалізації цієї мети не виключаються заходи адміністративного впливу. Ті, хто виступає на боці нового ректора, піддаються дуже жорсткій обструкції, аж до образ.
Такі обвинувачення довелося почути і від опонентів.
— Свою діяльність в інституті Пашков почав із погроз, — розповідає В.Ястребова. — Постійно доводиться чути, що за незгоду з його кандидатурою «облрада візьме нас за горло»: структуру інституту буде змінено, штати — скорочено.
Такий формат відносин уже неодноразово був предметом розгляду на засіданнях профспілкового комітету, що, втім, не дозволило сторонам досягти порозуміння.
— В усіх своїх зверненнях представники трудового колективу посилаються на 39-ту статтю Закону «Про вищу освіту», якою передбачаються вибори ректора, — пояснює В.Пашков. — Однак при цьому ігнорують положення 21-ї статті, де сказано: повноваження власника вузу визначаються у рамках законів статутом вищого навчального закладу. Дивимося статут. «Ректор призначається на посаду і звільняється з посади рішенням Запорізької обласної ради». Що й було зроблено.
Хоча при цьому не завадило б 21-шу статтю прочитати уважніше. Особливо у тій частині, де зазначено, що керівник вузу призначається «відповідно до цього закону». Для навчальних закладів третього або четвертого рівня акредитації, до яких належать інститути післядипломної педагогічної освіти, це означає конкурс на заміщення посади керівника з наступними виборами на загальних зборах трудового колективу. І тільки після цього власник вузу має право призначити ректором претендента, який отримав не менше 30 відсотків голосів.
До речі, у тому ж таки законі гранично чітко встановлено критерії, яким має відповідати кандидат на посаду керівника вузу. Зокрема, він повинен мати звання професора. А цій вимозі не відповідає креатура ні трудового колективу, ні власника вузу, оскільки обидва доценти. Хоча не зайве зауважити, що виробничий стаж у В.Ястребової охоплює роботу в середній школі (від старшої піонервожатої до директора), а у В.Пашкова обмежується викладанням на кафедрі філософії в інженерній академії. Зате він багато сил віддає суспільно-політичній діяльності: у минулому як лідер обласних відділень «Російського руху України» та організації партії «Російський блок», а тепер — як голова правління Міжнародної асоціації молодіжних організацій російських співвітчизників, член експертної ради з питань захисту російської культурної спадщини і прав російськомовного населення України. І в цьому середовищі Пашков має авторитет людини, «відданої ідеям Російського Світу», на яку покладено завдання «закласти міцний фундамент справи відновлення вертикалі освіти з російською мовою викладання».
У світлі такої високої місії новопризначений керівник інституту протягом місяця роботи, зрозуміло, аж ніяк не міг обійтися без відряджень в Одесу на конференцію про Кримську війну і в Санкт-Петербург для участі в конгресі російських общин. А як же?! Без «будматеріалів» для міцного фундаменту не обійтися.
А тим часом і вчена рада, і трудовий колектив інституту наполягають на законних виборах ректора, висловлюючи непохитну готовність відстояти свої права. Їхнім колегам з інших вузів раніше це вдавалося...