У рамках неринкової централізованої системи видання та розповсюдження навчальної літератури, що діє ще з радянських часів, за державні кошти видаються і постачаються в школи підручники, більшістю яких учні майже не користуються через їхню низьку науково-методичну і літературну якість. Ці творіння далеких від шкільної освіти авторів друкують з рукописів(?) за рішеннями конкурсних комісій МОН України без належної апробації у масовій школі і без врахування відгуків учителів.
Якби такою ж «методикою» користувалися в інших галузях, наприклад, у літакобудуванні, то це мало б такий вигляд: проводиться конкурс паперових літаків, обирається «найкращий» і відразу ж, без належних випробувань на землі і в повітрі, запускається у масове виробництво. Такий добір авторів і видавництв вузьким колом анонімних експертів МОН України за всієї обіцяної прозорості і відкритості принципово не може дати позитивних для школи результатів. Під-ручники, відібрані на так званих конкурсах, захищені державним замовленням від конкурентної боротьби з іншими виданнями.
З усього видно, що в новому навчальному році школам знову пропону-ватимуть нові «базові підручники», видрукувані на державне замовлення, про які ніхто з учителів не чув і які не проходили апробації. І це в той час, коли є посібники, що пройшли всі необхідні експертизи і випробування, постійно оновлюються і багато років використовуються вчителями та учнями в усіх регіонах України.
Головною причиною такої ситуації є державна монополія на організацію, фінансування друку і постачання підручників у навчальні заклади. При централізованому розподілі державних коштів якість змісту підручників і їх відповідність державним про-гра-мам стають другорядними. Щоб добитися грифу і держзамовлення, застосовуються неза-конні схеми, школи отримують «безкоштовно» купу макулатури, яка осідає у бібліотеках. А вчи-телі й учні за власні гроші купують посіб-ники тих авторів і видавництв, які за свої кошти і на власний фінансовий ризик випускають кращі і дешевші навчальні видання.
Розв’язати цю проблему, на думку багатьох учителів і керівників системи освіти, можна, передавши бюджетні кошти безпосередньо освітянам (наприклад, в обласні, міські або районні управління освіти), щоб вони закуповували саме ті підручники, які найбільше відповідають методиці й програмі навчання. Наприклад, у Франції офіційними документами для шкіл є навчальні програми та коментарі до них. Саме на їх підставі розробляються підручники, а видавці діють на вільному конкурентному ринку. Закуповується література навчаль-ними закладами за рахунок бюджетних коштів. За таких умов самі собою відмирають «схеми» прийняття рішень про друк підручників, і школи щороку примусово не завалюють книжками за державним замовленням. Крім того, це дозволяє не тільки оптимі-зувати систему постачання підручників, але й позбу-тися корупції й протекціонізму.
Кожне навчальне видання повинне проходити такі етапи: рукопис — друкований посібник — випробування у школах — експертиза — список рекомендованої літератури. Саме такий порядок уже багато років тому в Україні створили приватні видавництва, і він дає якісні результати. Практика «грифування» навчальної літератури не гарантує від випуску низькоякісних книжок, тому потрібно її доповнити попередньою апробацією пробних видань в умовах реального навчального процесу.
Звичайно, потрібно зберегти науково-методичну експертизу МОН України, на яку приймати лише ті посібники, які пройшли етапи масового випробування у школах і зібрали позитивні відгуки вчителів-практиків. Експертиза повинна тільки перевіряти відповідність навчальних видань вимогам діючих програм з єдиним вердиктом: «так, відповідає» або «ні, не відповідає» з описом недоліків для можливого перевидання. Навчальні видання, які пройшли експертизу, включати до щорічного списку рекомендованої літератури, що даватиме їм переваги при закупівлях освітянськими установами. На цьому роль МОН України завершена! Далі нехай працюють автори і видавництва різної форми власності, які в умовах конкуренції забезпечать найкращі пропозиції для успішного навчального процесу.
Вибрати потрібну навчальну літературу допоможуть школам регіональні відділи освіти, керуючись відгуками на вчительських семінарах і конференціях та форумах в Інтернеті. Саме так зробило МОН Росії, розмістивши на //forum.fsu.edu.ru/asp/default.asp форум для відкритого обговорення підручників, рекомендованих до використання у навчальному процесі.