Своєрідне підтвердження висловлювання губернатора Луганської області Олексія Данилова про те, що «луганчани — це еліта української нації», можна знайти в Луганську навпроти одного з корпусів обласного управління МВС. Два інститути культури та мистецтв у місті з півмільйонним населенням розташовані на одній вулиці, один навпроти одного, що є приводом для жартів.
Досліджуючи причини та наслідки виникнення такої «елітної» ситуації, кореспондент «ДТ» мимоволі торкнувся однієї з найактуальніших на сьогодні тем — своєрідного «переділу» закладів культури в Луганській області.
Осередком зародження професійної культурної освіти луганчан можна вважати створене в 1930-ті роки художнє училище, 1945-го до нього додалося музичне училище, а в наступні роки — культурно-освітнє. 1962 року на базі Луганського педінституту було створено факультет музики, що дало змогу багатьом директорам музичних шкіл — випускникам музучилища — заочно здобути вищу педагогічну музичну освіту. 1997 року Луганський коледж культури та мистецтв (аналогів якому в Україні немає й сьогодні) об’єднав зазначені вище училища. Спочатку проти такого об’єднання виступали їхні колективи, але в результаті тільки виграли й у фінансуванні, і в збільшенні штату. 1998 року ліцензії на підготовку спеціалістів уже за профілем «Мистецтво і культура» одержав Луганський педуніверситет, який 2000 року створив на своїй базі інститут культури та мистецтв. Окрім фаху «музична педагогіка», тут з’явилися фахи «музичне мистецтво», «кіно-телемистецтво», «декоративно-прикладне мистецтво», «хореографія». Здавалося б, губернатор А.Єфремов, який неодноразово виступав за створення на території Луганщини інституту культури, міг бути задоволений. Але через два роки, «під вибори», він звернувся із проханням про сприяння в створенні в Луганську інституту культури та мистецтв до прем’єр-міністра А.Кінаха. Кабмін видав відповідну постанову, після довгих вагань погодилося зі створенням нового вузу й Міносвіти. Це був унікальний випадок, коли державний вищий навчальний заклад створювали практично на порожньому місці, причому з квітня 2002 року по січень 2003-го його утримання лягло на плечі обласного бюджету, оскільки фінансування новоствореного вузу в державний бюджет ніхто не включив.
Причиною появи в Луганську другого інституту культури через два роки після створення першого — практично з тими ж напрямами навчання та спеціалізаціями (різниця полягала тільки в тому, що Луганський педуніверситет підпорядковується Міністерству освіти, а створений 2002 року інститут культури — Міністерству культури) — за неофіційною версією, був інтерес двох посадовців — одного із заступників А.Єфремова Володимира Іванова і начальника управління культури та мистецтв ОДА Михайла Голубовича. Сьогодні М.Голубович, якому обійняти відповідну посаду в інституті, певне, завадили відсутність ученого ступеня та законодавча норма, яка забороняє обіймати керівні посади особам пенсійного віку, пішов на партійну роботу, практично усунувшись від адміністрування культури, а В.Іванов значиться в інституті завкафедрою. За офіційною версією, даний інститут, створений «з метою вдосконалення системи вищої культурної освіти», є завершальним у системі багатоступінчастої освіти та підготовки кадрів у галузі культури, що включала зазначений інститут і наявні заклади I—II рівнів акредитації. Педуніверситет, який 40 років видавав дипломи про вищу музичну освіту, опинився «осторонь».
Однак головний нонсенс у цій історії — фінансове підгрунтя створення нового інституту на базі існуючого коледжу культури і його «оселення» в приміщенні коледжу на правах безоплатної оренди. За останні три роки обласний бюджет виділив на потреби коледжу 12 млн. 835,3 тис. грн. (що давало можливість своєчасно сплачувати заробітну плату, стипендію та комунальні послуги), а Міністерство культури на створений 2002 року інститут — 2 млн. 450,5 тис. грн.
За інформацією першого заступника начальника управління культури та мистецтв ОДА Володимира Зайцева, 2002 року виділені Луганському коледжу культури асигнування в розмірі 1 млн.800 тис. грн. було використано для проведення капремонту та реконструкції навчального корпусу №4 (Червона площа, 7), який передано в безоплатну оренду Луганському інституту культури та мистецтв розпорядженням Кабміну від 8.04.2002 р. 2003 року на придбання меблів, устаткування і техпристосувань для навчального корпусу №4 було витрачено 600 тис. грн., причому не вся придбана техніка ув’язується з мотивуванням «для коледжу». Бюджетний запит, який передбачає виділення інституту 5,6 млн. грн. на 2004 рік, не був затверджений, зате 2005 року в кошторисі Луганського коледжу передбачено асигнування на проведення капремонту в сумі 550 тис. грн. і придбання устаткування на суму 292,3 тис. грн.
Відповідно до результатів аудиторської перевірки ефективності використання коштів держбюджету на підготовку кадрів у сфері культури та мистецтв за 2002—2004 р. (інформація Головного КРУ в Луганській області), із 2 млн. 450,5 тис. грн. бюджетних коштів 1 млн. 782,23 тис. грн. витрачено на виплату заробітної плати (з нарахуваннями) працівникам інституту, 190,94 тис. грн. — на оплату комунальних послуг. Аналіз вартості навчання показав, що з усіх спеціальностей вартість навчання одного студента за держзамовленням у 1,5 разу (а в деяких випадках більш ніж удвічі) перевищує вартість навчання одного студента за контрактом. Причина — часткове покриття витрат на навчання студентів-контрактників коштами загального фонду держбюджету...
«Чи не розумніше було б розвивати один уже наявний інститут, додаючи спеціальності, відкриваючи додаткові факультети?» — ставить риторичне запитання начальник управління культури та мистецтв ОДА Ганна Овчаренко.
Але таке питання, схоже, не турбувало попередніх «сіячів» культури. Втім, як і інше — протягом трьох років директор коледжу Валерій Філіпов виконував обов’язки ректора інституту, а в січні 2005 року — офіційно став ректором, виконуючи при цьому обов’язки директора коледжу. Коли ж питання про те, що більш як шість місяців не проводиться конкурс на заміщення вакантної посади директора коледжу було порушено в облраді, керівництво навчального закладу попросило перенести розгляд запиту на початок наступного навчального року, вважаючи, що «порушувати вказані в запиті проблеми в період держіспитів і в самісінький розпал приймальної кампанії недоцільно й, більше того, шкідливо для нормальної життєдіяльності коледжу»...
Сьогодні зроблено запізнілу спробу врегулювати багаторічну неузгодженість із законодавством. Але це сприяло створенню іншої, не менш суперечливої ситуації, яка, на думку багатьох, є не чим іншим, як спробою зберегти двовладдя Валерія Філіпова, котрий, можливо, вперше стикнувся з відмовою управління культури дофінансувати коледж — новий начальник управління культури ОДА Г.Овчаренко не підписала платіжки на загальну суму 292,3 тис. грн. (ці кошти передбачалося використати на облагороджування та придбання меблів для актового залу все того ж навчального корпусу №4). З одного боку, вважаючи, що ці гроші будуть потрібні іншим спорудам коледжу, а з іншого, передбачаючи ймовірність чергового перетікання грошей «для коледжу» в інститут, який перебуває на держзабезпеченні, Ганна Едуардівна не захотіла починати свою кар’єру державного службовця з нецільового використання коштів. Після цього її запросили на педраду коледжу, головним питанням якої стало обговорення однозначно схваленого варіанта подальшого існування інституту та коледжу — у вигляді комплексу з єдиним керівництвом. Незабаром на ім’я глави Луганської ОДА О.Данилова та голови Луганської облради В.Тихонова надійшов лист за підписом міністра культури України О.Білозір із клопотанням про передачу коледжу з комунальної власності в державну.
Лист міністра культури, як вважають багато людей, поставив під сумнів сенс оголошеного 30 травня конкурсу на заміщення вакантної посади директора коледжу, переможець якого вже чекає затвердження облрадою. Рішення на користь Мінкультури дозволить В.Філіпову й далі керувати коледжем та інститутом. І, як видно, трудовий колектив коледжу-інституту (викладачі коледжу сполучають роботу в інституті) не усвідомлює можливих наслідків переходу на фінансування Міністерства культури, яке вже в попередні роки показало свою щедрість. У зв’язку з чим, досягнення озвученої в клопотанні О.Білозір «мети подальшого розвитку якісної підготовки спеціалістів для заходів культури та мистецтв Сходу України» бачиться якось невиразно. Як не бачить і досягнення «мети вдосконалення системи вищої культурної освіти» з допомогою другого інституту культури ректор Луганського педагогічного університету Віталій Курило, котрий погодився дати свою оцінку ситуації.
За словами Віталія Семеновича, із Луганським інститутом культури та мистецтв пов’язано багато порушень, у тому числі неоформлена постановою Кабміну передача корпусу колишнього ПК ім.Маяковського на баланс коледжу, у якому й розмістився інститут; у цьому ж будинку на правах суборенди знаходиться філія Київського національного університету культури та мистецтв; початок діяльності без наявності ліцензій (в «інституті Філіпова» три роки навчають за фахом «переклад» не маючи на те ліцензії та до цього часу не подавши документів на її одержання).
На сьогодні в інституті культури при університеті навчаються 858 студентів із урахуванням заочного відділення (загалом у Луганському педуніверситеті налічується близько 20 тис. студентів). За даними на квітень 2005 р., в інституті культури на Червоній площі, 7 загальний контингент студентів на трьох курсах становив 465 осіб (30% від загального числа студентів галузі в Луганській області). Відповідно до висновків згаданої вище аудиторської перевірки, держзамовлення на підготовку кадрів для сфери культури не повністю відповідає потребам ринку праці. На сьогодні кількість безробітних спеціалістів у цій сфері в 1,9—2,3 разу перевищує кількість вакансій. Причому, починаючи з 2002 р., число студентів, які навчаються в інституті на. Червоній площі, 7 за держзамовленням, зросла в 4,4 разу. За даними Луганського обласного центру зайнятості, спеціалісти таких професій, як бібліографи та бібліотекарі, становлять більш як 60% серед безробітних у сфері культури (2004 року зі 140 спеціалістів галузі, зареєстрованих у центрі зайнятості, 86 осіб належали до цих професій). При цьому число студентів профільного інституту культури за фахом «книгознавство, бібліотекознавство та бібліографія» збільшилося з 11 2002 року до 20 2003 року і 51 — 2004-го. (Навчання одного студента за держзамовленням із цієї спеціальності обходиться державі в 1,9 тис. грн. на рік).
Хоча, як з’ясувалося, проблеми ринку праці інституту культури, очолюваному В.Філіповим, не страшні — із 17 лютого 2004 року між цим інститутом і управлінням культури ОДА діє угода, відповідно до якої управління культури зобов’язане забезпечити випускників інституту робочими місцями в закладах культури області, які мають потребу у спеціалістах відповідної кваліфікації. Подібні угоди строком до 2010 р. також було укладено з більшістю закладів культури області (з усіма театрами, цирками, школами естетичного виховання та ін.). Після такого прикладу створення нерівних умов за потурання державних органів нескладно повірити й розповідям про існування методів, із допомогою яких студентів коледжу «стимулюють» продовжувати навчання тільки в інституті В.Філіпова. І зовсім не дивує висновок тієї ж аудиторської перевірки про те, що діяльність Луганського інституту культури та мистецтв «вкрай необхідна» для розвитку регіону...