Ці нотатки є спробою продовжити дискусію, викликану публікацією "Наука чи наукова самодіяльність?" із підзаголовком "Як студентів привчають робити фейкові дослідницькі роботи" (DT.UA, №28, 2019 р.).
У цій статті професорка Л.Атраментова гостро критикує ранні спроби і бажання студентів виконувати дослідницьку роботу. Певною мірою агресивним є висновок: "Чи має непрофесійна наукова діяльність, по-іншому, наукова самодіяльність, як і художня самодіяльність, право на існування? Гадаю, ні. Чому? Та тому, що, поспівавши й потанцювавши на університетській сцені, майбутні фахівці продовжать наукову самодіяльність в основній професії, у чому легко переконатися, почитавши будь-який білябіологічний журнал категорії В. То що ж робити? Дати можливість студентам займатися своєю прямою справою - вчитися".
Як заступник директора інституту з наукової роботи студентів мушу зазначити, що студентська наукова робота, за правильної організації і, безумовно, добровільності, є не лише важливим етапом професійного зростання студента, а й джерелом корисних наукових результатів, та навіть більше - потужним мотиваційним чинником для студентів із високим рівнем базової підготовки.
Не секрет, що в природничих спеціальностях і в фундаментальних науках інколи саме наукова робота студентів - чи не єдиний спосіб мотивувати призера всеукраїнських етапів предметних олімпіад і турнірів активно вчитися далі, бо більшість його/її одногрупників будуть наздоганяти його/її рівень базових знань аж до кінця навчання. Є, звісно, різні випадки, але саме ранній науковий старт - те, що дає багатьом нашим студентам перевагу при вступі в аспірантури до провідних європейських університетів.
Так, організація науково-дослідної роботи студентів - дуже непроста справа, яка потребує чимало часових і часто матеріальних ресурсів. Але ці проблеми можна вирішити. Ефективною практикою є залучення студентів молодших курсів до роботи зі старшокурсниками, - це дозволяє побачити, чим хто займається, опанувати основні прилади та операції, свідомо обрати напрям досліджень. Колись на кафедрі ми розробили лист навичок та знань, яких студент мав набути до закінчення навчання, якщо він/вона хотів(ла) займатися науковою роботою чи продовжувати навчання в аспірантурі. Ще на початку 2000-х у цьому переліку був переклад англомовних статей, ціла низка технологічних операцій, робота з основними комп'ютерними програмами. Як свідчить досвід, добре працюють студентські наукові конференції, - вже кілька років ми робимо їх із міжнародною участю. Але навіть у ті часи, коли вони ще залишалися суто внутрішніми, - були ефективними: в окремі роки з 30 учасників секції "Хімія" за неповних 20 років третина ставала кандидатами наук, а то й докторами у престижних європейських університетах.
Під час дискусій багато колег запитують: де брати на це все ресурси? На сьогодні основні можливості дають, по-перше, конкурси МОН для молодих учених, які прямо вимагають залучення студентів до виконання проєктів, навіть із заробітною платнею, по-друге, є можливості стажування та наукового обміну за програмами Еразмус+, які можуть цілком включати наукову складову. Зрештою, є ресурси кафедр та інші можливості.
З питанням ранньої наукової роботи тісно пов'язана проблема забезпечення сучасним науковим обладнанням. На мою думку, саме для такого поєднання навчання та науки воно й потрібне. Слід розуміти, що навіть у Європі студенти не працюють рутинно на дорогих приладах. А яка ефективність разового показу чи однієї лабораторної роботи, ми всі чудово знаємо... А ось коли студент(ка) має доступ до доброго обладнання і науковий проект, над яким він чи вона працює, - це стимулює як до формування навичок, так і до розвитку інтересу до подальшої наукової кар'єри. Хай там як, але тепер студентам доступні технології й прилади, які ще 10–20 років тому були мрією для аспірантів та докторантів.
Не знаю, як в інших університетах, але по п'ять-шість наших студентів із невеликого курсу хіміків "розмітають" в аспірантури за кордон... Часто здатність до критичного і творчого мислення, а також акуратність у роботі цінуються за кордоном значно вище, ніж знання окремого приладу або технології...
Всі ці речі, безумовно, вимагають добровільності як із боку студента, так і з боку викладача, адже якщо в студентів ще є невеличкий стимул у вигляді незначної добавки до стипендіального рейтингу (яка, правда, мало допомагає за низької успішності), то викладачам робота зі студентами на молодших курсах не приносить жодних очевидних бонусів. Але нагадаю, що навіть перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань і практичних умінь та навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов'язків за обраною спеціальністю. Зокрема, від бакалаврів очікується "здатність розв'язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у певній галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає застосування певних теорій та методів відповідних наук і характеризується комплексністю та невизначеністю умов", і було б наївно вважати, що такі результати можна сформувати лише виконанням курсової та бакалаврської роботи.
Ми поставили кільком користувачам Фейсбук-групи "Українські науковці у світі" з різних університетів та міст запитання щодо їх особистого студентського наукового досвіду.
1. Що заохотило вас зайнятися науковою роботою в студентські роки, на якому курсі це було?
2. Чи співпрацювали ви з іншими студентами під час досліджень?
3. Яких навичок, корисних для науковця, ви набули у студентські роки?
4. Чи була наукова робота додатковим стимулом для навчання?
5. Альма матер, галузь, у якій ви працюєте, де працюєте, звання і ступінь.
Катерина Теребіленко:
1. Бажання стати викладачем ВНЗ і їздити на наукові конференції по всьому світу.
2. Перший рік працювала під патронатом студента останнього курсу, потім розібралася з методиками та обладнанням, і мені дали окрему тему, за якою захищала дипломну роботу.
3. Дві навички вважаю найважливішими: перша - спілкуватися у своєму науковому колі, знаходити корисні знайомства і не боятися співпрацювати, друга - не боятися негативних результатів і невдалих синтезів.
4. Швидше, наука доповнювала навчання. Виявилося, якщо на доповідь чи реферат відшукати оригінальні англомовні статті, а не підручники, загальний бал значно вищий, а високі бали стали запорукою різних бонусів: президентської стипендії, оплачуваних відряджень.
5. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, там же і працюю доцентом на хімічному факультеті, к.х.н., доцент.
Віка Паєнтко:
1. Хотіла здобути навички самоосвіти, керівником була зав.кафедри , яка знайшла мене на МАН (вона була в журі), займалася з першого курсу.
2. Співпрацювала зі студентами та аспірантами кількох установ.
3. Зрозуміла, що це не просто якесь там переписування книжок, навчилася ставити задачі і їх розв'язувати, вмію працювати з інформацією.
4. Так, звичайно. Була і є.
5. Працюю в Інституті хімії поверхні імені О.Чуйка НАНУ.
Наталія Матійців:
1. Виконання планової курсової роботи на 3 курсі.
2. В лабораторії одночасно виконували курсові роботи близько 10 студентів, під керівництвом різних викладачів, однак робота була над однією науковою тематикою.
3. Засвоїла конкретні методи. Вміння підсумовувати, узагальнювати та представляти свої результати (мала виступи на конференціях). Але, думаю, найважливіше: а) здобула вміння планувати та організовувати свою роботу в лабораторії, поєднувати з теоретичною роботою (навчанням); б) розуміння того, що моя експериментальна робота - це частинка великої ідеї, над якою працює більше людей.
4. Так, це був стимул. У навчальній програмі налічувалося багато нудних предметів. Але робота в лабораторії завжди була приємною, захопливою.
5. Працюю зараз там, де вчилася, - кафедра генетики і біотехнології Львівського національного університету імені Івана Франка, к.б.н., доцент.
Глушко Альона:
1. Мені дуже сподобався предмет "Матеріалознавство"; стало цікаво розглядати структури металу з використанням мікроскопа; вивчати, як різні термічні обробки будуть впливати на структуру. Викладач запропонував мені взяти участь у конкурсі наукових студентських робіт і поїхати до Тернополя з виступом. Це було на 3 курсі.
2. Поки була студенткою, на жаль, ні.
3. Оформлення презентації для виступу; як структурувати текст для виступу; корисні знайомства.
4. Звичайно, мені ще більше хотілося відвідувати пари, які мене цікавлять!
5. НТУ "Харківський політехнічний інститут", працюю на кафедрі "Зварювання" НТУ "ХПІ". Напрями моєї роботи: матеріалознавство, зварювання, теплова енергетика. Кандидат технічних наук.
Альона Воронкіна:
1.У студентські роки до науки спочатку був, радше, спортивний інтерес: а що ж воно таке? Перший виступ на студентській конференції мала вже на другому курсі.
2.Практика співпраці між студентами на час мого навчання була не надто налагоджена. Вже зараз розумію, що робота в команді часто продуктивніша й корисніша як для результату, так і для виконавців, тож намагаюсь об'єднувати кілька студентів у роботі над однією темою. Особливо цікаво спостерігати за співпрацею вітчизняних студентів з іноземними, адже підходи до вирішення завдань часто дуже різняться.
3. Особисто в мене студентська наукова робота сформувала перші знання щодо етапів наукового дослідження, навички збору та аналізу інформації, підготовки до друку тез доповідей, а потім і статей, оформлення супровідної документації і, звісно, що дуже важливо, публічного виступу перед аудиторією та презентації отриманого результату.
4. Якоїсь додаткової мотивації до навчання наукова робота, мабуть, мені не давала, швидше, навпаки: бажання навчатися нового стимулювало наукову роботу.
5.Закінчила у 2008 р. Вінницький національний медичний університет ім. М. Пирогова за спеціальністю "Фармація". Зараз працюю на посаді доцента кафедри фармації цього ж вишу. Кандидат фармацевтичних наук, спеціальність 15.00.01 Технологія ліків, організація фармацевтичної справи та судова фармація.
Василь Хом'як:
1. З першого курсу - бажання вступу на бюджет у магістратуру, з 4 курсу - стипендійна програма Zavtra.UA. Скрізь за статті давали додаткові бали.
2.Робота з іншими студентами в рамках наукових проектів кафедри.
3.Навички - розуміння методів аналізу, а також "ринку" статей, як правильно публікувати.
4. Наукова робота й навчання - це був для мене єдиний процес, не розглядав їх як щось роздільне.
5. Спеціальність - економічна кібернетика, КНУ ім. Т. Шевченка. Кандидат економічних наук. Головний економіст у Національному банку України
Володимир Ліходієвський:
1. Почав займатися студентською наукою наприкінці 1 курсу, оскільки хотів поглибити знання з дисципліни (у школі був учасником студентських олімпіад).
2. Так, співпрацював з іншими студентами: студенти старших курсів навчали мене методик досліджень, а коли я сам став старшокурсником - навчав студентів молодших курсів.
3. За студентські роки опанував методики проведення оперативних втручань на тваринах - знеболення, виконання хірургічних маніпуляцій; проведення гістологічного дослідження - від забору матеріалу до мікроскопії скельця, методики статистичної обробки матеріалу.
Зазвичай у нашому універі цим темам приділяється одне-два заняття, й іншого способу навчитися таких методик немає.
4. Загалом, наукова робота заважала навчанню, оскільки відбирала час, проте добре стимулювала самоосвіту.
5. Національний медичний університет імені О.Богомольця, медичний факультет №1. Галузь: гістологія, нейрогістологія, нейронауки.
Місце роботи: Національний медичний університет імені О. Богомольця, кафедра гістології та ембріології, асистент кафедри, аспірант 4-го року
* * *
Як бачимо, досвід наукової роботи і мотивація до неї - дуже різні, більше того - такий досвід може бути корисний навіть тим, хто вирішив не продовжувати наукову кар'єру.