Українська освіта стоїть сьогодні на порозі великих змін. Ми будуємо нову українську школу, здатну відповідати тим серйозним викликам, які ставить перед нею суспільство.
Щоб реалізувати таку амбітну мету, доведеться докласти чимало зусиль. Нам потрібно сформувати ринок освітніх послуг. На ньому має бути представлене розмаїття шкіл - різних типів і форм власності. Різноманітність шкіл - це різноманітність можливостей для батьків обрати для своєї дитини навчальний заклад. Чим більше у нас буде хороших і різних шкіл, тим цей вибір буде ширшим, і тим демократичнішою буде наша система освіти.
Я директор приватного навчального закладу "Ліко-школа", що відкрився відносно недавно -1 вересня 2014 р. Наша школа - один із небагатьох проектів, який не орендував готових приміщень, а збудував школу з нуля, з першої цеглини. Був важкий період будівництва, пошуку персоналу, створення матеріальної бази, набору дітей… І ось перше вересня - школа відкрита. Щасливі обличчя дітей, розгубленість батьків, невпевненість учителів.
Я замислилася: які спогади про школу залишилися з дитинства в мене? Дивно, але виявилося, що я майже нічого не пам'ятаю з тих часів. Залишилося тільки відчуття холоду, дискомфорту і відчайдушної несправедливості. Пригадую здоровезну відразливу стіну у вигляді дверей кабінету директора школи. Пам'ятаю, що туди викликали тільки тих, хто погано поводився. Але ж я була відмінницею, тому не потрапляла за ту кам'яну холодну скелю.
Перше, що я зробила, ставши директором приватної школи, - відчинила двері свого кабінету для всіх: дітей, батьків, персоналу, друзів, опонентів і однодумців. Схоже, тепер я компенсую все те, чого бракувало колись мені, - комфорту, тепла, позитиву, усмішок, ставлення до мене як до рівні, відчуття, що я все зможу, що я з кожним кроком стаю все сильнішою, що ми всі разом, і нас поєднали на все життя не тільки стіни, а й дух школи.
У наших класах - небагато учнів, тож є можливість приділити час кожному і забезпечити справжній індивідуальний підхід.
Приватна школа також має можливості для запровадження інклюзивного навчання. І не лише тому, що може створити безбар'єрне середовище (пандуси, поручні, проходи), а й тому, що здатна забезпечити індивідуальний педагогічний супровід. Наприклад, у моїй школі навчається дівчинка із синдромом Дауна. Це наше сонечко. Весь день поруч із нею перебуває соціальний педагог. За ті півроку, відколи наша сонячна учениця навчається в нашій школі, психологи констатують величезний прогрес у її розвитку, і це для нас - велика радість. Батьки інших учнів кажуть, що для їхніх дітей навчання в інклюзивному класі стало також важливим: "Дякуємо вам за сонечко".
Одна з головних проблем державних шкіл - недостатня матеріальна база. А без неї запроваджувати інновації надзвичайно складно. Приватні школи можуть собі дозволити і хороший Інтернет, і комп'ютерні класи з сучасним обладнанням , і природничі кабінети.
Щороку корпорація Майкрософт визначає у кожній країні перелік інноваційних шкіл. До переліку, складеного для України, поки що входять переважно приватні школи. Звісно, це не означає, що в державних школах працюють менш професійні вчителі. Це означає, що в них немає таких можливостей, як у тих, хто працює у приватних.
Але ми не замикаємося у своїй орбіті. Навпаки, намагаємося стати "точками кипіння" нових ідей, знань, можливостей для тих, хто працює у сфері освіти. Неважливо, з яких саме шкіл ці фахівці - державних чи приватних. Нам головне - об'єднати однодумців навколо цікавої ідеї.
Наприклад, зовсім скоро на базі нашої школи стартує форум EdCamp Kyiv 2017. Це частина міжнародного руху EdCamp, який об'єднує близько 25 тисяч учителів і різних стейкхолдерів навчального процесу з усіх куточків земної кулі для відкритого обміну педагогічним досвідом, співпраці та вирішення спільних завдань. На майданчику EdCampKyiv2017 ми хочемо зібрати освітян - агентів змін. У форумі візьмуть участь і представники Міносвіти.
Недавно на освітньому форумі в Лондоні я познайомилася з представниками Європейської асоціації STEM-освіти. Наша школа стала членом цієї асоціації. Це для нас дуже важливо, адже ми ростемо разом із нашими учнями, скоро очікуємо відкриття нашої старшої школи - технологічного ліцею для старшокласників. Хочемо, щоб це була сучасна профільна школа європейського зразка зі STEM-лабораторіями (з фізики, хімії, біології, математики), технологічними майстернями та інжиніринговим центром (робототехніка, 3D-моделювання, креативне мислення, програмування, ТВРЗ-педагогіка). Для талановитих дітей у нас передбачено грантові програми .
Цей проект буде важливим не лише для учнів і вчителів нашої школи. Ми зможемо транслювати найкращий європейський досвід у системі STEM-освіти для всіх українських освітян. Сподіваюся, створення технологічного ліцею, в якому буде втілено найсучасніші технології, стане одним із перших важливих кроків на шляху формування профільної старшої школи нового типу. А вона вже не за горами. Робота над законом "Про освіту" виходить на фінішну пряму.
До речі, представники приватних шкіл також входять до робочих груп, які працюють над цим законом. Ми брали участь в обговоренні концепції "Нова українська школа", нині спільно з колегами з усієї України працюємо над розробкою проекту нових освітніх стандартів.
Але сидіти й чекати, коли будуть прийняті закони чи постанови, ми не можемо. Вже зараз у нас з'являються проекти на випередження. Наприклад, "Клуб успішних освітян" для тих, хто хоче професійно зростати. Це своєрідна альтернатива нинішній системі підвищення кваліфікації вчителів. Цей проект - чудовий приклад об'єднання школи, громади, бізнесу.
Коли говорять про середню школу, здебільшого мають на увазі школу державної форми власності. Ні, звісно, про те, що в Україні є приватні школи, знають усі. Але про те, як живе приватний сектор освіти і яке його місце в освітній системі, згадують не часто. Та й то, на жаль, переважно у сенсі "захмарних " статків тих, хто працює у приватних школах.
Хоча теоретично ніби все гаразд: у законах, програмах і стратегіях розвитку освіти, прийнятих на різних рівнях, завжди підкреслюється, що потрібно розвивати і підтримувати школи різного типу власності. Однак насправді жодної державної підтримки приватні школи не отримують. А без цієї підтримки деякі приватні навчальні заклади виживати не можуть. З 2013-2014-го навчального року по 2015-2016-й рік в Україні закрилося 29 приватних шкіл.
Мене запитають: а чому держава мусить щось доплачувати приватному бізнесу? Але ж, погодьтеся, "приватних дітей" не буває, - учні приватних навчальних закладів - такі ж громадяни України, як і їхні однолітки, що навчаються у школах державної форми власності. І їхні батьки, як і всі батьки України, сплачують податки, з яких фінансується, у тому числі, й освіта. Ось і виходить, що за освіту своїх дітей батьки з приватних шкіл платять двічі: податками і платою у приватній школі. Однак учні приватних шкіл не отримують ні безкоштовних підручників, ні харчування. Навчання у школі або виховання у дитсадку кожної дитини обходиться приватному навчальному закладу приблизно у 35-50 тис. грн. на рік . Це - без урахування харчування.
І, якщо вже говорити про економічну складову, пропоную провести елементарні розрахунки: у 2015 р. у столиці освітня субвенція на одного учня становила 8442,52 грн. Оскільки на учнів приватних шкіл ці кошти не виділялися, то "приватники", фактично, зекономили бюджетові Києва по галузі "Освіта" за 2015 р. 50 млн грн. Слід також врахувати, що приватні школи забезпечують робочі місця для вчителів, обслуговуючого персоналу.
Так, приватна освіта - це бізнес. І немає нічого поганого в тому, що ми, менеджери і власники приватних шкіл, намагаємося його розвивати. Для того, аби бути конкурентоздатними, маємо постійно рухатися вперед, запроваджувати новації. Однак ми свідомі того, що живемо не на безлюдному острові. Не можна досягти успіху у одному окремо взятому сегменті. Освітня система країни - це єдиний організм, де ми пов'язані між собою, і кожен виконує свою важливу справу. Приватні школи - це не паразитуючий наріст чи якийсь апендикс. Ми - дуже потужний ресурс для втілення інновацій. Як і всі патріоти своєї країни, хочемо жити в успішній, сильній і незалежній державі. Переконана, що всі разом ми зможемо змінити нашу освіту, нашу країну.