UA / RU
Підтримати ZN.ua

НАРКОМАНІЮ — У МУЗЕЙ

Під таким слоганом відбулася у вівторок презентація першого в Україні Громадського антинаркотичного музею, проведена однойменним добродійним фондом...

Автор: Лариса Ярова

Під таким слоганом відбулася у вівторок презентація першого в Україні Громадського антинаркотичного музею, проведена однойменним добродійним фондом. Зібрані в ньому експонати і наочне приладдя покликані не лише розповісти про згубність наркотиків, а й дати можливість відчути цю небезпеку. І навіть та мала їхня частина, що була представлена на презентації, — кинуті брудні шприци і посуд, моделі вражених у результаті наркоманії внутрішніх органів та натуралістичні фотографії жертв цієї залежності, — справді здатна викликати стійку відразу до самої думки доторкнутися до сфер, пов’язаних із наркотиками. Поки що музей існує лише у вигляді пересувної виставки, але незабаром він розпочне працювати в будинку Республіканського планетарію.

— Антинаркотична пропаганда, що здійснюється в країні, здебільшого серед молоді, часто не перекриває спонтанного бажання спробувати наркотик уперше, — говорить віце-президент добродійного фонду «Громадський антинаркотичний музей» Тетяна Кучер. — Ми сподіваємося, що ця експозиція, багато в чому шокуюча, надовго запам’ятається кожному, хто хоча б раз її побачить. І побачене в музеї людина пригадає в момент, коли перед нею стоятиме вибір — «пробувати або не пробувати».

Серед експонатів майбутнього музею — інтерактивна комп’ютерна програма, що демонструє, як можуть уплинути наркотики на організм її користувача. Достатньо знятися на цифрову камеру і заповнити анкету з основними своїми психофізіологічними показниками — програма покаже, як змінюватимуться ваше обличчя і параметри здоров’я з кожним роком прийому наркотиків. Видовище моторошне. Але головну роль у музеї повинні відігравати його працівники-екскурсоводи. Серед них — колишні наркомани, із числа тих, хто зміг самостійно «зіскочити з голки». Саме вони здатні знайти для молоді найбільш прості і дієві слова, що переконають ніколи не робити «першого кроку».