Тернопільська академія народного господарства стала першим і поки що єдиним вищим навчальним закладом (ВНЗ) України, де студенти можуть отримати два дипломи — Української та Німецької держав. У листопаді 2003 р. у міністерстві освіти Федеративної Республіки Німеччина було підписано угоду про співпрацю в сфері підготовки фахівців сучасного рівня. Про це «Дзеркалу тижня» розповів ректор академії Сергій ЮРІЙ.
Наші традиції плюс європейська освіта
«Підписанню цієї угоди передувала серйозна і тривала робота, — розповідає ректор. — Перші кроки у цьому напрямі були зроблені викладачами та студентами нашого навчального закладу ще у 1988 році. Тоді доцент академії Сергій Ріпа вперше отримав стипендію Німецької служби академічних обмінів, а викладач із університету Гете, що у м. Франкфурті-на-Майні, доктор Йохан Геблер, приїхав до нас прочитати цикл лекцій з макроекономіки. Тобто академія понад 15 років ішла до того, щоби дати можливість студентам, котрі бажають отримувати навики роботи в умовах розвиненої економіки Німеччини та теоретичні знання в академії, застосувати це на практиці».
Нині співпраця Тернопільської академії народного господарства (ТАНГ) із німецькими ВНЗ, вважає Сергій Юрій, в апогеї. У цьому переконує і проведена нещодавно у Криму конференція представників спілки ректорів вищих навчальних закладів України та ректорів і президентів вищих навчальних закладів Федеративної Республіки Німеччина. На ній професор доктор Ханс Візмет із Дрезденського університету розповідав про співпрацю навчального закладу, який він представляє, із Тернопільською академією народного господарства щодо навчання українських студентів та стажування викладачів. Про результативну діяльність ТАНГу у цьому напрямку говорила і член правління Німецької служби академічних обмінів професор Гізели Раушхофер.
«Фактично ми даємо можливість нашим студентам здобути диплом бакалавра та магістра як національного ВНЗ, так і Федеративної Республіки Німеччина, наголошує Сергій Юрій. — Проте, як показує співпраця вищих навчальних закладів двох європейських країн, на цьому шляху чимало проблем.
У 1999 році була підписана Болонська угода, яка передбачає створення європейського освітнього простору. Це означає, що мають бути уніфіковані навчальні плани освітніх закладів Європи. 25—26 листопада минулого року у Міністерстві освіти і науки України відбувся міжнародний семінар «Реформування вищої освіти та Болонський процес» за участю семи представників Ради Європи, а також ректорів і директорів вищих навчальних закладів України, представників законодавчої та виконавчої гілок влади. На ньому зазначалося, що болонський процес — це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і необхідних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. «До 2010 року передбачено створити єдиний європейський науковий та освітній простір, — зауважує Сергій Юрій. — Це дасть нові можливості випускникам ВНЗ щодо працевлаштування, підвищення їх конкурентоздатності на європейському ринку праці, підняття престижу європейської вищої школи». Тому, вважає ректор ТАНГу, щоб вступити до болонської співдружності, нам потрібно зробити чимало, і в першу чергу проаналізувати вітчизняну систему науки та освіти на тлі європейської.
Для порівняння: у розвинених європейських державах студент протягом навчання вивчає від 39 до 45 дисциплін, а наприклад, у Тернопільській академії народного господарства доводиться студіювати від 65 до 80 дисциплін за весь час здобування освіти. При цьому більшість предметів в українській вищій школі, вважає ректор ТАНГу, роздроблені, досі існує практика створення кафедр «учорашнього дня».
Проте, на думку С.Юрія, не потрібно повністю відкидати традиції вітчизняної вищої школи, адже вони вироблялись роками, відшліфовувались, враховуючи національні особливості вітчизняної освіти і науки.
Досить суттєва різниця між національними і, зокрема, німецькими вищими навчальними закладами полягає в оцінюванні знань студентів. «Ми маємо розбіжність між вищими навчальними закладами України, — зауважує Сергій Юрій. — А треба уніфікувати критерій оцінювання відповідно до європейських стандартів».
Вітчизняна практика залучення до навчальної дисципліни одного викладача абсолютно суперечить європейським нормам, — переконує Сергій Юрій. — Там практикується інший принцип. Читає лекції один викладач, а іспити приймає інший, «сторонній» фахівець з даної дисципліни, котрий не знає студента. Це дає змогу більш об’єктивно оцінювати знання».
Водночас, за словами ректора, така практика лякає нашого студента. Коли в одній із груп на зимовій сесії повідомили, що екзамен буде приймати сторонній викладач, то на здачу іспиту з’явилося лише 27 студентів з 32.
«Роботу в рамках болонського процесу необхідно здійснювати не стільки на рівні міністерства, скільки на рівні вищих навчальних закладів», — вважає Сергій Юрій. І тут найважливішою є робота з молоддю, праця самого студента, його відношення до навчання.
«Побувавши нещодавно у Віденському університеті, ми помітили, що тамтешній студент відчуває себе значно вільніше, — розповідає Сергій Юрій. — Віденські спудеї не завжди відвідують пари, у них практикується здача заліків та іспитів протягом відповідного відтинку часу, а не у визначений день, професорсько-викладацький склад менше спілкується зі студентами». Проте останнє, на думку ректора, не є позитивом в освіті. «Активне спілкування молоді з досвідченими науковцями, переймання досвіду є серйозним чинником у отриманні студентом справді якісних знань», — стверджує Сергій Юрій.
Разом з тим на навчальний процес впливають й інші чинники, в тому числі проживання у гуртожитку. Адже необхідні і затишок, і комфорт. За кордоном гуртожитками та поселенням до них займається не ректорат, а відповідні служби. Адміністрація академії вирішила передати один із гуртожитків у студентське самоврядування. За словами Сергія Юрія, це буде, звичайно, зробити непросто. Всім будуть розпоряджатися самі студенти, та й кошти потрібні чималі: і на ремонт приміщень, і на обладнання, і на облаштування побуту.
Однак, зазначає ректор, чи не найгостріше проблема переходу до європейських норм стоїть перед викладачами. Саме вони повинні швидше перебудуватися, зламати власну психологію. А це дуже складно і є бідою практично кожного ВНЗ України.
Не обмежувати права людини
«Нині в Україні є ще чимало інших проблем, які вимагають розв’язання найближчим часом, — каже Сергій Юрій. — Ринкова економіка не повинна порушувати права людини. Тобто навіть при «перевиробництві» фахівців із певної спеціальності заборонити отримувати ту чи іншу професію не можна. Це вже інша проблема — реалізує чи ні людина себе у цьому фаху».
З іншого боку, ректор розглядає питання фаховості випускників ВНЗ України. «Нині випускають сотні, десятки спеціалістів певного профілю, а потрібні — одиниці, — стверджує він. — Але це повинні бути фахівці, готові до ринкових «цунамі», підковані і теоретично, і практично».
Тому, на думку ректора, треба переосмислити і переробити систему. «Ми повинні працювати за двояким принципом — жорсткість і вимогливість до знань, дисципліни, та реалізація права на освіту. Студент повинен відповідати рівню того навчального закладу, де навчається. Це, до речі, є одним із основних критеріїв вищих шкіл Європи», — резюмує він.
Науку поєднувати з практикою
10 жовтня відбулася нарада у Кабінеті міністрів, на яку запросили і ректора Тернопільської академії. Головував на ній перший заступник прем’єра Микола Азаров. «На нараді були поставлені вимоги до економічної і, зокрема, фінансової науки щодо необхідності наукової розробки державного бюджету на 2005 рік, — розповідає Сергій Юрій. — Унітарність держави показує, що бюджет тримає її економічну міць. Коли державний бюджет є хребтом того економічного процесу, навколо якого рухаються всі господарські дії країни, щоб утримувати і соціальну сферу, і управлінський апарат, і юридичні служби держави, то саме концентрація наукових сил є якісним показником успіху».
Нині в академії створено групу фахівців, до якої входять доктори економічних наук Ольга Кириленко та Олександр Дзюблюк, доценти Василь Диминишин, Йосип Бескит та Андрій Крисоватий. Це науковці, які займалися безпосередньо бюджетною сферою і братимуть участь у розробці бюджету на 2005 рік. «Це приклад реального зв’язку між наукою і практикою, — вважає ректор. — І такий вклад науковців у безпосередньо виробничий процес необхідний нині нашій незалежній Україні».
До речі, подібна практика вже існує на місцевому рівні. За словами Сергія Юрія, міська рада при прийнятті бюджету співпрацює з кафедрою фінансів ТАНГу. Щороку за місяць-півтора головне фінансове управління разом із кафедрою складають проект бюджету міста. Торік завдяки такому підходу вдалося відшукати приблизно на мільйон гривень додаткових коштів.
«Разом з тим, така співпраця, на думку ректора ТАНГ, є для студентів прикладом того, як відбувається зв’язок науки із практикою.
Днями Тернопільська обласна рада дала відповідні контрольні показники зведеного бюджету на 2004 рік. З одного боку, звичайно, це означає, що між економічним розвитком і науковим потенціалом міста існує тісний взаємозв’язок. Але, з іншого боку, така робота повинна здійснюватися протягом усього бюджетного року, а не наприкінці.
До речі, з 2003 року почала плідно працювати економічна рада при голові облдержадміністрації та голові обласної ради. Разом із депутатськими комісіями та фахівцями ОДА вона брала участь у підготовці до бюджетного процесу 2004 року. Зокрема були враховані пропозиції всіх ланок самоврядування — від обласної до селищної. «Це також сприяє зміцненню зв’язків науки з виробництвом і покращує практичні результати, — підсумовує ректор. — Адже бюджетний процес усе більше централізується».
«Треті джерела» заробітку для вищої школи
Водночас, стверджує Сергій Юрій, орієнтація на два дипломи не повинна стати самоціллю. Не менш важливим є те, де випускник академії застосує набуті знання.
На останнє спільне засідання Тернопільської академії народного господарства та Дрезденського університету були запрошені представники німецької компанії «Ліоні». Це підприємство спеціалізується на виготовленні кабельної продукції для автомобілів. Нині на території України вже функціонує одне із спільних німецько-українських представництв компанії у м. Стрий. На часі відкриття таких СП у Мукачевому та Ужгороді. Компанія вкладає власні кошти у нинішніх випускників ТАНГ. «Ми залучаємо наших студентів до розробок економічних прогнозів для цієї фірми, — розповідає Сергій Юрій. — Тому чимало наших теперішніх випускників, навчаючись в академії, вже мають робочі місця у представництвах компанії». Зокрема студентів ТАНГу запрошують працювати у прогнозних департаментах, департаментах економічного і господарського розрахунку. Разом з тим, компанія «Ліоні» оплачує студентам та викладачам академії поїздки та стипендії, допомагає у придбанні навчальних матеріалів.
Звичайно, за словами Сергія Юрія, це, можливо, не зовсім «треті джерела» заробітку навчального закладу. Але це досить перспективне і вигідне залучення коштів підприємств, що в результаті дає можливість працевлаштувати студентів.
Держава не повинна відбирати кошти у ВНЗ
Власне, стверджує Сергій Юрій, у кошти впирається практично все. Але грошей завжди не вистачатиме. Тому їх треба розподіляти відповідно до визначених пріоритетів.
Нинішній кошторис академії, за словами Сергія Юрія, дозволяє впевнено дивитися у завтрашній день академії і працювати у відповідності з критеріями вищої школи. При цьому кошти, як правило, є свої й чужі. Логічно, у зв’язку з проблемами нестачі грошей постає питання: якщо існують державні вищі навчальні заклади, то держава повинна фінансувати їх. Тернопільську академію народного господарства, як і більшість подібних закладів в Україні, держава фінансує менше ніж наполовину. Тобто більшу частину коштів національні ВНЗ заробляють для себе самі. Водночас є ряд пропозицій щодо змін до проекту бюджету на 2004 рік, які передбачають забирати у вищої школи те, що вона заробила. Зокрема, за словами ректора ТАНГу, планується введення податку на додану вартість, податок на землю і для ВНЗ.
Адміністрація академії звернулася до голови Верховної ради, прем’єр-міністра, голови комітету з питань науки та освіти, бюджетного комітету ВР з пропозицією зняти такі положення або хоча б відстрочити на певний час їх введення. Днями ректор отримав з Верховної Ради лист-подяку за висловлене занепокоєння з підтримкою ряду пропозицій, розроблених академією.