Про проект навчальних планів для старшої школи.
Міністерство освіти і науки запропонувало для обговорення проект навчальних планів для 10- й 11-класників. Думки щодо нього в освітянському і науковому середовищі дуже поляризувалися - від "корисна реформа" до " диверсія". Додає жару дискусії те, що оприлюднений проект буде реалізований зовсім скоро - у 2018 р.
Навчальні плани - своєрідна матриця, на основі якої кожна школа організовує навчання. У них розписано, скільки уроків з якого предмета має проводитися в школі.
Нині школи користуються якимись навчальними планами, навіщо ж міністерство освіти придумує нові? Дочекалися б уже нового закону "Про освіту", який, швидше за все, запровадить 12-річну школу, і тоді починали б розробляти щось нове.
Насправді створення саме зараз нових навчальних планів для 10-х і 11-х класів - це не вигадка чи забаганка Міносвіти. Це плановий крок, про який було відомо ще у 2011 р. Є постанова Кабміну № 1392 від 23.11.2011 р., підписана ще 3, у якій вказаний цей час "Ч" - 1 вересня 2018 р.
Що за дивовижа, чому ми маємо виконувати прийняті "папєрєдніками" рішення в період сучасних "масштабних реформ в освіті"? Річ у тому, що у 2018-2019 навчальному році в 10 клас прийде особливе покоління. Це діти, які закінчили початкову школу, коли вирішено було відмовитися від 12-річки. Вони почали навчатися у 5 класі за новим державним стандартом, розрахованим на 11-річну школу. Тоді було створено нові навчальні плани, програми та підручники. Але зроблено все це - тільки для 5-9 класів. Тепер справу треба завершити. Ці діти і ті, хто йде вслід за ними, мають довчитися за стандартами 11-річки. Навчальні плани, програми та підручники для них мають бути готові до вересня 2018-го. Саме цю роботу й розпочало МОН сьогодні.
Отже, ті, хто критикує Міносвіти за невідповідність проектів навчальних планів чинному державному стандарту, помиляються. Ці плани абсолютно узгоджуються із Держстандартом 2011 р., просто він ще не запроваджувався у наших 10-х та 11-х класах.
Ну, а 3 пояснює свою ініціативу щодо створення нових навчальних планів так: "Проект типового навчального плану для 10-11 класів, який виставлено на громадське обговорення, має набути чинності в 2018-2019 навчальному році, - це перший крок до змін у межах масштабнішої реформи "Нова українська школа".
Задля справедливості, слід сказати, що, попри орієнтування проекту навчальних планів від МОН на державний стандарт 2011 р., він не суперечить сучасним тенденціям у сфері освіти і допомагає створити місток для повноцінного переходу до 12-річної профільної школи. "МОН хоче показати напрям реформ та зробити більш якісним і сучасним навчання старшокласників" - зазначено в коментарях відомства.
Що ж пропонує Міністерство освіти? Досі школи були дуже обмежені в організації навчання старшокласників. Із розроблених 25 варіантів планів вони обирали потрібні. Але якщо завдання профільної школи - максимально орієнтуватися на потреби учнів, то їй треба дати більше свободи в організації навчання.
Тепер Міносвіти пропонує дати школам один універсальний навчальний план. По суті, це навіть не готовий план, а конструктор, набір деталей. Кожна школа може брати з нього потрібні "запчастини" і будувати свій план.
Перший блок "деталей" - фундаментальні. Це обов'язкові для всіх предмети, що вивчаються не поглиблено, а на рівні стандарту. Раніше їх було аж 22, а тепер буде лише 9. Аргументів на користь такого скорочення кілька. Перший - велика кількість обов'язкових дисциплін ускладнює якісну підготовку учнів (спробуйте-но опанувати все і зразу!) Звісно, неофіційні виходи з цієї ситуації знаходяться. Не секрет, що в 11 класі і школи, і випускники вже відверто працюють на ЗНО (одним потрібні рейтинги, іншим - вступ). І вчителі чудово знають, кому який предмет важливий для вступу, а тому часто заплющують очі на вивчення інших наук і просто ставлять потрібну оцінку. Та навіть якщо й не ставлять - учні все одно виділяють для себе пріоритети у навчанні.
Другий аргумент на користь скорочення кількості обов'язкових предметів - це дозволяє вивільнити час для поглибленого вивчення профільних.
Які ж предмети вивчатимуть усі і обов'язково? Це "Українська мова", "Іноземна мова", "Математика", "Фізична культура", "Захист Вітчизни", "Література (українська і зарубіжна література)", "Історія (історія України і всесвітня історія)", "Людина і природа" (біологія, географія, астрономія, екологія, фізика, хімія), "Людина і суспільство" (правознавство, економіка, предмет "Людина і світ").
Серед обов'язкових предметів є інтегровані курси. Саме вони викликали шквал критики. Особливо курс "Література" та "Природа". На адресу Міносвіти полетіли листи, заяви, резолюції . У соцмережі і в приймальню МОН пишуть окремі вчителі й науковці, цілі кафедри і навіть учені ради. Як і слід було очікувати, особливо дражливим стало питання об'єднання української та зарубіжної літератури в один навчальний предмет ("це є нищенням національної системи мовно-літературної освіти", "не враховано вітчизняний досвід літературної освіти часів незалежної України - формування читацької культури, літературної (читацької) компетентності учнів"). Є побоювання, що об'єднання двох літератур призведе до "поглинання" одного предмета іншим. Не менше обурення викликала інтеграція природничих дисциплін в один курс ("це профанація", "у нас і так природнича освіта в кризі, ви не думаєте про майбутнє країни").
Міносвіти пояснює створення інтегрованих курсів так: "Зараз є багато нарікань щодо дублювання змісту предметів, особливо у старшій школі, де кожна хвилина навчального часу має використовуватися корисно та продуктивно. Інтеграція предметів має вирішити цю проблему. Наприклад, у старшій школі вивчення зарубіжної та української літератур - це насамперед не вивчення текстів, хоча воно є дуже важливим, це отримання знань про різні стилі творів, віршовані розміри тощо. Нині віршовані розміри вчать двічі - на уроках української літератури та зарубіжної. Тобто витрачають удвічі більше часу, ніж реально на це потрібно. Поєднання предметів допоможе створити навчальну програму, яка усуне цю проблему. Крім того, такий підхід дає можливість сформувати цілісну картину світу. Наприклад, українська література та її розвиток у рамках чинної системи сприймається відірвано від розвитку світової літератури. Діти не розуміють головного - передумов і механізмів, завдяки яким розвивалася література впродовж історії, взаємовпливів, які здійснювались між країнами в цій сфері", - зазначено в коментарі МОН.
"Маємо зрозуміти, що потреба у міжпредметній інтеграції перебуває у прямій залежності від дедалі більшого обсягу інформації, котра буквально лавиною покриває сьогоднішній світ, - вважає літературознавець Григорій Клочек.- Саме тому для освітньої галузі (рівень середньої школи) важливо в кожному освітньо-науковому напрямі (гуманітарно-мовно-літературному, фізико-математичному, природознавчому) знаходити й увиразнювати основні опорні моменти, засвоєння яких повинно слугувати певним захисним, стабілізувальним чинником саме тому, що допоможе людині орієнтуватися в бурхливих інформаційних потоках" (див. "Про час "Х" у реформуванні освіти", DT.UA, 13.08.2016 р.)
Критики проекту Міністерства освіти зазначають: навіть якщо створення інтегрованих курсів - корисна і прогресивна ідея, не можна втілювати її без апробації та широкого обговорення результатів.
Важливо також, хто викладатиме інтегровані предмети. Адже в наших педагогічних вишах поки що не готують учителів-універсалів, які могли б викладати і фізику, і хімію, і біологію, і географію одночасно. Якість педагогічної освіти взагалі далека від бажаної. Як і відбір студентів на педагогічні спеціальності, - якщо пам'ятаєте, в останню вступну кампанію сертифікати з найнижчими балами ЗНО подавали саме майбутні вчителі фізики (див. "По справедливості, а не по домовленості", DT.UA від 6.08.2016 р ).
Очевидно, що, пропонуючи запровадження інтегрованих предметів, Міносвіти мало б заодно сказати, як буде організоване їх викладання.
Цікаво, що питання, чи потрібен нам інтегрований курс природничих дисциплін, уже виникало у 2013 р. Тоді міністерство Д.Табачника пропонувало для обговорення Концепцію профільної школи, в якій містилася саме така пропозиція: викладати інтегрований курс природничих дисциплін "Природознавство". Це викликало зливу критичних зауважень, до Табачника зверталися з відкритими листами науковці. Однак концепцію було ухвалено у 2013-му "після громадського обговорення". І вже тоді планувалося для 10-11 класів реалізувати її у 2018 р.
Другий блок "деталей" конструктора-навчального плану - це профільні предмети і спецкурси. Саме вони забезпечують поглиблене вивчення тих чи інших дисциплін і формують профіль навчання. Їх "надбудовують" на фундамент. Наприклад, ті, хто обрав філологічний напрям, на рівні стандарту вивчають природничі науки (предмет "Людина і природа"), а поглиблено - мови і беруть якийсь спецкурс із літературної освіти. Ті, хто обрав фізико-математичний профіль, окрім інтегрованого курсу "Людина і природа", можуть узяти уроки фізики чи математики, які вивчатимуться поглиблено, а також різні цікаві для себе спецкурси.
Профільні предмети і спецкурси - це добра ідея, особливо для великих шкіл, у яких багато учнів, багато вчителів. А що робити маленьким сільським школам, де один невеличкий клас на паралелі і є можливість відкрити лише якийсь один профіль навчання (чи й взагалі жодного)?
Зараз школи можуть обирати для певних класів універсальний профіль, тобто дозволити не вивчати жодного предмета поглиблено. Але Міносвіти хоче відмовитися від цього профілю.
З одного боку, така пропозиція логічна: про яку профільну старшу школу можна говорити, якщо всі предмети вивчаються на рівні стандарту? З іншого - бувають ситуації, коли універсальний профіль стає виходом. Наприклад, для сільської школи, якщо їй не під силу організувати профільне навчання. Чи й у міській - якщо в школі, скажімо, не можуть організувати навчання за профілем, який мені потрібен, а я не хочу переходити з цієї школи в іншу, то разом із тими, у кого виникла така ж проблема, ми можемо взяти універсальний профіль. Або якщо наш клас не може знайти консенсус щодо вибору профілю, ми теж можемо взяти універсальний, а потім в індивідуальному порядку додатково (з репетиторами чи на курсах при вишах) готуватися до вступу за обраним профілем.
Третій блок "деталей" навчального плану - це вибірково-обов'язкові предмети ("Інформаційно-комунікаційні технології", "Технології", "Мистецтво", "Художня культура", "Економіка", "Екологія", "Філософія", "Психологія", "Правознавство", "Мова національної меншини", "Друга іноземна мова"). З цього переліку учні мають обрати не менше двох дисциплін. Їх можна вивчати як на рівні стандарту (тоді вони підуть у "фундамент"), так і поглиблено (тоді вони допомагатимуть будувати профіль навчання).
Є ще один невеликий блок "деталей" - факультативи та індивідуальні заняття.
30 січня завершується термін, відведений на громадське обговорення проекту. А далі події мають розгортатися прямо з калейдоскопічною швидкістю: у лютому-квітні 2017 р. буде написано нові навчальні
програми, у 2018 р. - надруковано нові підручники для 10 класу, а у 2019-му - для 11-го класу.
Чи з такими темпами знайдеться час на те, щоб усе добре обміркувати та обговорити з експертами і громадськістю? Чи можна чекати нових ідей і підходів при складанні підручників та програм (особливо з інтегрованих курсів)? Чи їх укладатимуть ті, хто робив це роками й десятиліттями (щось перекомпонують у старих рукописах, та й усе), бо нові автори просто не встигнуть зорієнтуватися? На жаль, більшість підручників, які ми зараз маємо, потребують не косметичного, а системного вдосконалення. Важкі для сприйняття тексти, "вінегрет" фактів і висновків замість чіткого структурованого матеріалу мають канути в минуле.
Це серйозні виклики, і треба дуже напружитися, щоб із ними впоратися. Свій проект навчальних планів Міносвіти позиціює як перший крок до створення профільної школи. В усьому світі профільна старша школа, як мінімум, трирічна. Така закладена і в проекті закону "Про освіту", на який часто посилається МОН. Зараз нам доведеться будувати дворічну профільну школу. Так історично склалося. Буде це реальна профілізація чи тільки красиві слова?
Висловлені побоювання небезпідставні. І не тільки з огляду на викладені вище плюси та мінуси запропонованих новацій. Середня школа - це той майданчик, на якому нинішнє Міносвіти відверто працює над своїм іміджем.
Проект навчальних планів, який сьогодні обговорюється, міністерство прив'язує до реформи "Нова українська школа". Що таке "Нова українська школа" ? Це концепція. В ній чітко зазначено: "Цей документ простою мовою пояснює ідеологію змін в освіті, що закладаються в проекті нового базового закону про освіту". Отже, пояснює ідеологію змін, закладених у проект закону. Зрозуміло, що участь у розробці і прийнятті такого важливого закону, як рамковий закон "Про освіту", може стати добрим політичним капіталом для тих, хто дотичний до цього процесу.
Обговорюваний сьогодні проект показує напрям реформ і робить перший крок до них, - це добре. Але є великий ризик непродуманими й непідготовленими змінами дискредитувати хороші ідеї. Особливо якщо вони мають стати містком до наступних реформ. До 12-річної профільної школи у суспільства й так неоднозначне ставлення. Вона не підперта таким міцним консенсусом, як, скажімо, ЗНО. За поспіх і прорахунки ми можемо заплатити дорого.