Останній теплий день перед осінніми холодами й затяжними дощами пройшов у Києві дуже тепло.
І річ тут не в атмосферних фронтах, а в особливій атмосфері, яка панувала у центрі міста, у парку ім. Тараса Шевченка, - там проходили наукові пікніки.
Така традиція з'явилася в Україні п'ять років тому і підтримується не лише у Києві. Ідея наукових пікніків народилася у Польщі. Вже понад двадцять років тамтешні популяризатори науки збираються на пікніки на величезному Варшавському стадіоні. Згодом традиція була підхоплена ще кількома країнами. До України її привезли наші студенти, які навчалися в Польщі. За п'ять років географія наукових пікніків в Україні істотно розширилася - тепер вони відбуваються у десятках міст. "Якоїсь офіційної мережі наукових пікніків немає, - розповідає Анастасія Шелевицька, одна з координаторів заходу. - Координація відбувається через соціальні мережі. Учасників пікніків і волонтерів ми також шукали через Фейсбук. Можна було дати заклик через управління освіти чи культури, але ми не хочемо, щоб на наукові пікніки зганяли наказом згори, натомість шукаємо неформальних контактів. Дуже підтримала пікніки наукова спільнота".
Учасники наукових пікніків дуже різні - від поважних відділів академій наук та кафедр іменитих університетів і до аматорських гуртків, де самотужки збирають моделі машин чи ракети. Координатори київських пікніків - лікар Анастасія Шелевицька і голова Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів та молодих учених НАУ Ксенія Семенова.
У пікніках взяли участь півсотні волонтерів (переважно студенти столичних вишів). Вони запрошували людей на вулицях долучитися до пікніків, допомагали учасникам проводити майстер-класи та досліди, а відвідувачам - не загубитися у всій цій красі.
А подивитися було на що. Майдан у парку, де проходив пікнік, нагадував мурашник. На ньому рясніли намети, прикрашені таблицями, плакатами, колбочками і трубочками. Одночасно працювало кілька сцен, на яких проводилися лекторії з найрізноманітніших питань - від математичних міфів і до правильного харчування та сексології. Навколо сцен можна було сидіти, лежати, ходити, дискутувати - словом, усі почувалися дуже невимушено і розкуто. Це не нагадувало солідні наукові конференції, швидше - жваву розмову небайдужих.
І, звісно, не обійшлося без наукових дослідів з усіма належними атрибутами: трубочки з кольоровим димом, колбочки з яскравою рідиною. На "фокусників" сипалися з усіх боків тисячі запитань "чому?" Ба більше, що експерименти проводилися не лише з хімічними речовинами, а й зі звичайним кетчупом, апельсином, підфарбованою водою.
Серед тих, хто демонстрував досліди, були не лише науковці і студенти, а й школярі. Наприклад, старшокласники з Василькова. Всі вони - учасники Малої академії наук, захоплюються фізикою. "Фізика мені дуже подобається, бо це експериментальна наука, - розповідає одинадцятикласник Михайло. - У школі на уроках ми проводимо досліди, у нас є обладнання. Я збираюся стати вчителем фізики. Чому? Тому що мені подобається працювати з дітьми, це - по-перше. А по-друге, це сімейна традиція. В мене бабуся вчитель фізики і математики, мама - вчитель фізики і я буду вчителем".
У наметі науково-природничого музею НАНУ можна було потримати у руках кістку страуса і побачити справжні кігті орла. Студенти і викладачі НУБіП показували дітворі королівського пітона і запрошували подивитися у справжній мікроскоп. Чого-чого, а мікроскопів на пікніку було доста. У них можна було розглядати все: від краплини крові й до кліщів-вошей-бліх.
У якомусь із наметів охочим демонстрували шумоміри. "От би мені такий у школу! Він би там показав!", - захоплено крутив у руках незвичайний прилад першокласник. А загалом, яких тільки приладів не було на пікніку! Робототехніка, ракети, 3Д-принтер, моделі машин, ракети, складені власноруч - це далеко не повний перелік чудес, до яких можна було доторкнутися і роздивитися.
Хоча у Києві медичні пікніки проводяться окремо, медицина теж була широко представлена. Біля наметів кафедри загальної хірургії НМУ ім. Богомольця можна було потренуватися накладати хірургічні шви (тренувалися на апельсинах, поролонових мочалках та муляжах). І навіть спробувати зробити лапароскопічну операцію на спеціальному тренажері. Все, що відбувалося під час "операції" у "тілі" (звичайній коробці, можна було побачити на екрані смартфона, який імітував екран в операційній.
Студенти з гуртка сексології розповідали про шкоду абортів, про те, як відбувається запліднення і навіщо потрібні презервативи. "Дуже круто, що ви про це розповідаєте, кажу вам як медик", - подякував один з відвідувачів. Усі охочі могли взяти участь в опитуванні про формування сексуальності - одна із учасниць гуртка пише наукову роботу з цієї теми.
У пікніку також взяли участь навчальні центри, що проводять тренінги з надання першої медичної допомоги. Разом з волонтерами відвідувачі вчилися накладати на муляжі джгути, бинтувати і навіть робити непрямий масаж серця. Як розповіли волонтери, ідеальним ритмом для масажу є ритм пісні "Stayin'Alive" групи Bee Gees.
Микола, інструктор ГО "Захист патріотів", прийшов на наукові пікніки разом із сином. "Тут ми проводимо майстер-клас, - розповів він. - Пояснюємо, як надати першу допомогу, що можна зробити до приїзду фахівців. А загалом проводимо курси для медичного персоналу і для людей без медичної освіти: базова підтримка життя, військові, лікарські курси, курс для поліцейських і пожежників. Проводимо курси й для вчителів - насамперед учителів фізкультури, праці, військової підготовки".
Дуже популярним був намет Інституту спеціальної педагогіки НАПНУ. Тут можна було потренуватися читати і писати шрифтом Брайля. Або, зав'язавши очі пов'язкою, спробувати здогадатися, що намальовано на картинках, надрукованих цим шрифтом. І не просто здогадатися, а намалювати свої, скориставшись спеціальним грифелем.
Ну що ж, нинішні пікніки пройшли на ура. На тлі всіх проблем вітчизняної науки це острівець позитиву і тепла. На пікніку про "драконів" не згадували - ні про фінансування, ні про плагіат, ні про відтік мізків за кордон. Зате отримували море позитиву від спілкування з ентузіастами.
До речі, про фінансування. Ці наукові пікніки фінансувалися з громадського бюджету. Проект "Рік науки Києва" виграв грант на 400 тис. грн. З них були профінансовані медичні і наукові пікніки та дні науки. Цього року організатори київських пікніків знову взяли участь у конкурсі, щоб отримати фінансування на наступний рік. Офіційні результати нового конкурсу ще не відомі, але за рейтингами є всі підстави стверджувати, що проект "Рік науки" знову стане переможцем і отримає грант. Кияни підтримали наукові пікніки.