Вступна кампанія близько, абітурієнти починають складати ЗНО і вже приблизно визначилися, куди подаватимуть документи на вступ. Більшість мріє вступити на бюджет, але як запасний аеродром розглядає варіант навчання на контракті. Раніше ціну на нього встановлювали самі виші, а нинішнього року з’явилися певні обмеження. Їх упровадив Кабмін ще за прем’єра Гончарука.
Що це нововведення означатиме для батьківських гаманців? Пояснюємо докладно.
Університетам показали вилку, в межах якої може коливатися ціна на контракт. Тепер є чітко визначена сума (так звана індикативна собівартість), нижче якої ціну за навчання опускати не можна. Її визначено для кожного університету окремо.
А ось верхня межа вартості контракту визначається для кожного регіону: всі виші, розташовані в цьому регіоні, можуть підвищувати річну вартість контракту лише до рівня трьох середньомісячних зарплат, які були в цьому регіоні у 2019-му році. Так, наприклад, у Києві вартість контракту становитиме не більше 47 тисяч 329 гривень на рік, у Харкові – 27 тисяч 243 грн, в Одесі – 27 тисяч 738 грн, Львові – 27 тисяч 813, Дніпрі – 32 тисячі 253 грн. Такі дані наводить Міносвіти .
Важлива деталь: обмеження цін на контракт стосується не всіх спеціальностей, а лише тридцяти восьми найпрестижніших: маркетологи, дизайнери, юристи, журналісти, політологи тощо. Ми всі їх чудово знаємо. Це саме ті спеціальності, на які кожної вступної кампанії подається найбільше заяв і куди косяком ідуть абітурієнти. А ось майбутні математики—фізики—інженери можуть спати спокійно: ціни на контракт на ці спеціальності виші встановлюють самостійно, і руки в них розв’язані. Правда, і буму серед вступників тут зазвичай не спостерігається. Швидше, скоро почнуть доплачувати тим, хто хоче стати фізиком.
А що з мінімальною ціною на контракт? За інформацією МОН, вона коливатиметься в межах від 6 до 39 тисяч гривень на рік. За ціновими пропозиціями університети можна розбити на кілька груп.
Перша група – найдорожчі, їх усього дев’ять. Тут ціна на контракт стартуватиме від 27 — 39 тисяч гривень на рік . Серед них – КНУ ім. Шевченка, Київський університет культури і мистецтв, Національний університет «Одеська юридична академія», Національний юридичний університет ім. Ярослава мудрого (Харків), Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту, Львівський інститут економіки і туризму.
Друга група вишів, до якої ввійшли 30 начальних закладів, запропонує своїм студентам контракт, що коштуватиме не менше 20–27 тисяч гривень. Це, наприклад, КНЕУ ім. Гетьмана, КНТЕУ, національні університети «Львівська політехніка» та «Одеська морська академія», Національний університет фізвиховання і спорту (Київ), Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», Одеський національний економічний університет, Університет митної справи та фінансів ( Дніпро), Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут», національний педагогічний університет ім. Драгоманова, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара.
Ще в 97 вишах вартість контракту стартуватиме від 13–20 тисяч гривень на рік. Серед них такі суперпопулярні монстри, як Могилянка, ЛНУ ім. Франка, Національний авіаційний університет, Національний університет «Острозька академія», Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» . А також інші виші й коледжі.
У 24 університетах вартість контракту можна буде опустити до 6-13 тисяч гривень на рік. Серед них – Чернівецький національний університет ім. Федьковича, Національний університет «Запорізька політехніка», Житомирський державний університет імені Івана Франка .
Навіщо держава втрутилася у вартість контракту в кожному конкретному виші?
Задля підвищення якості освіти. Ціни навчання за однією й тією ж спеціальністю в різних університетах завжди дуже різнилися й становили від півдесятка до півсотні тисяч гривень на рік. Студенти, які пролітали повз авторитетний університет із великим конкурсом, інколи йшли на дешевий контракт на цю ж спеціальність будь-куди, аби тільки отримати омріяний диплом юриста чи економіста. Деякі навчальні заклади тільки цим і приваблювали вступників: контракт дешевий, ну, а на низьку якість освіти при цьому можна заплющити очі.
Є ще одна важлива причина нововведення. Держава платить університетам за навчання кожного студента-бюджетника. Ця сума включає витрати на матеріальну базу, зарплатню викладачам, комуналку. А ось контрактникам, які оплачують навчання з власної кишені, виші часто виставляють набагато нижчу суму, бо розуміють, що інакше до них ніхто не прийде. Тож виходить, що контрактники не покривають повною мірою витрат на своє навчання, їх частково утримують за рахунок державних коштів. Коштів, відщипнутих від успішних абітурієнтів, які мали вищі конкурсні бали, виграли вступні перегони і стали студентами.
Щоб виправити цю ситуацію, КМУ ухвалив постанову, відповідно до якої вартість контракту поступово підвищуватиметься й за кілька років дорівнюватиме тій сумі, яку держава витрачає на одного бюджетника. Нинішнього року мінімальна вартість контракту становитиме лише 60% реальної вартості навчання, наступного планується — 70%, а 2022-го сягне позначки 80%. Більшість вишів це нововведення зовсім не злякало. Не в захопленні від нього ті, хто виживав за рахунок контрактників і заманював їх як міг.
Ректори деяких вишів виступили з ініціативою відтермінувати нововведення й не регулювати нинішнього року мінімальну ціну на контракт у зв’язку з пандемією. Мовляв, у абітурієнтів немає грошей, що їм – у ПТУ йти?
З одного боку – жаль абітурієнтів і їхніх батьків. Так, не всі зможуть зараз потягнути контракт. З іншого – обмеження цін на контракт стосується лише престижних спеціальностей. Отже, абітурієнти можуть вступити на іншу (не всім же бути економістами—юристами) або добре підготуватися до вступу наступного року. А може, і профтех – не такий уже й поганий варіант? Час нарешті відходити від традиції, що ледь не кожен випускник школи повинен отримати диплом університету. Чому ми маємо жертвувати якістю освіти тільки задля того, аби хтось «не вештався вулицею й не займався криміналом, хай краще йде в універ»?
Занижена ціна на контракт знову означатиме, що контрактників годуватимуть студенти-бюджетники, а точніше – всі ми з вами. І це несправедливо. За рахунок чого ми знову виставимо контрактникам нижчу плату, на чому заощадимо? На зарплаті викладачам, на матеріальній базі чи комуналці? І так нинішнього року контрактникам пропонують платити не повну суму вартості їхнього навчання, а лише трохи більше половини.
Є великі сумніви, що охочі відтермінувати нововведення – обмеження ціни на контракт — піклуються саме про студентів, а не про утримання на плаву своїх вишів. Впровадження обмежень на ціну контракту заважає їм демпінгувати.
За показну «доброту» ректорів і дешеве навчання наша країна заплатить якістю освіти, а отже — майбутнім. Давно настав час оптимізувати роздуту мережу університетів, залишивши лише якісні та конкурентоспроможні. І цей процес розпочався. Якщо, звісно, нововведення не буде скасоване командою нового міністра освіти, якого призначили буквально на старті вступної кампанії.
Всі статті авторки читайте тут.