Демонстративне небажання виконувати рішення суду та Міністерства охорони здоров’я може не лише коштувати ректорові Київського національного медичного університету ім. О.Богомольця Віталієві Москаленку посади, а й загрожує п’ятирічним строком ув’язнення.
«ДТ» уже писало (№19, 2006 р.) про перипетії, пов’язані з передачею будинку Національного музею медицини, що нині перебуває на балансі медуніверситету, самому музею. Коротенько нагадаємо суть питання. Практично з моменту самого заснування музею виник конфлікт інтересів між його директором професором Олександром Грандо та ректором на той час іще медінституту професором Євгеном Гончаруком: останній нізащо не погоджувався передати зазначене приміщення на баланс музею. Кілька років тому «естафету» підхопив новий ректор — Віталій Москаленко.
Затятість ректорів у відстоюванні своїх амбіцій за 17 років не змогли похитнути ані два доручення президента країни про передачу споруди, ані постанови Ради Міністрів УРСР і уряду вже незалежної України, ані статті закону, ані рішення судів, ані настійні прохання (чому не накази?) міністрів охорони здоров’я — Андрія Сердюка, Раїси Богатирьової, Миколи Поліщука. Як наслідок — Музей медицини виявився єдиним у країні національним музеєм, якому не належить будинок, де він розміщується!
Але питання чиїхось особистих амбіцій ніколи не стали б предметом широкого обговорення, якби не доля пам’ятки архітектури та унікального музею, що капітально не ремонтувався всі 150 років свого існування і тепер руйнується буквально на наших очах. Уже постраждав діорамний комплекс, один історичний інтер’єр, окремі вітрини. У музеї з острахом чекають дощів, які можуть спричинити справжню катастрофу — через дах, який протікає.
А парадокс у тому, що, попри виділені гроші, музей не має права ремонтувати власне приміщення, а медуніверситет хоч і не може витрачати кошти на інші потреби, не поспішає рятувати пам’ятку. (Чи, можливо, не хоче, оскільки остаточно зруйнована й не придатна для музею споруда в центрі Києва — бажаний об’єкт для бізнесменів, ладних платити за нього чималі гроші?)
Терпець працівників музею увірвався торік у грудні, коли вкотре не вдалося повноцінно витратити виділені з бюджету кошти на ремонт будинку. Тоді ж було подано і позов до суду, який зобов’язав медуніверситет і Міністерство охорони здоров’я все-таки виконати наказ Мінздоров’я УРСР від вересня 1989 року про передачу споруди на вул. Леніна (нині Богдана Хмельницького), 37, в оперативне управління Національному музею медицини.
Рішенню суду в університеті, певне, знову не надали особливого значення, оскільки там несерйозно поставилися навіть до подачі апеляції: першого разу вони не доплатили держмита, другого — згаяли час її подачі. За триразове невиконання рішень суду на ректора медуніверситету Віталія Москаленка було накладено штраф — 1870 грн.
А на початку жовтня директор Національного музею медицини Вадим Шипулін подав до прокуратури шевченківського району столиці заяву про невиконання паном Москаленком рішень суду. Нині прокуратура проводить своє розслідування. Після його закінчення справу передадуть до суду. Стаття ж, за якою може бути порушено кримінальну справу, передбачає заборону обіймати керівні посади протягом кількох років, а також позбавлення волі до п’яти років.
Ясна річ, ми аж ніяк не хочемо, щоб ректор шанованого в країні навчального закладу опинився за ґратами. Але, сподіваємося, сам факт такого суду все-таки переконає його в тому, що Національний музей медицини — не чиясь «вотчина», а надбання всього народу України.