Бо якби ми, команда проекту "Пересувна виставка цікавої науки" з найнауковішого міста України Харкова, бодай один раз працювали у вашому місті, містечку чи селі, ви б про нас точно знали. Бо мандрівна наука - це коли зранку діти (а часто й дорослі) збираються туди, де, кажуть, можна доторкнутися до блискавок, відчути себе творцем нових гір, рівнин і океанів, попрацювати в секретній біолабораторії, зануритися у світ дивовижних торнадо. Це коли ти сьогодні в Енергодарі Запорізької області прийшов просто з цікавості подивитися на "якусь там науку", бо хтось тобі сказав "та сходи", а завтра, не спавши всю ніч, обговорюючи зі своїми дітлахами чи друзями емоції, враження і фантазії, усією компанією їдеш слідом за пересувною виставкою в наступне місто, Кам'янку-Дніпровську, щоби знову опинитися там, де навіть ті самі непереборні з дитинства фізика чи геометрія стають зрозумілими, доступними і геть нестрашними. "Та не такий я вже й бовдур", - не раз чули ми реакцію здивованого відвідувача.
Та це емоції. А що ж таке насправді пересувна виставка цікавої науки?
Трішки історії. Колись мрійник родом з маленького харківського села Сергій Биченко захотів наробити цікавих і зовсім нескладних наукових експонатів і повезти їх у найвіддаленіші села й райони тим школярам, батькам і вчителям, які з вірогідністю до 100 відсотків не потраплять до сучасних музеїв, центрів науки, великих наукових інституцій чи наукових парків. 2016 року цю просвітницьку ідею підтримали Харківська ОДА, Департамент науки і освіти, Каразінський університет.
Проект стартував. Демонстраторами від науки виступили насамперед студенти університету, інколи долучалися викладачі. За перший рік виставка об'їздила майже всі районні центри Харківщини, працювала у Сватовому Луганської та Святогірську Донецької областей. Чим дивували? Та чим могли. Скрученими зі звичайних трубочок маятничками, тестами-роздруківками з психології і математики, дерев'яними логічними іграшками, живими тарганами, геометричними фігурами, зробленими з кульок, колючим стільцем із трьома з половиною тисячами шурупів на поверхні, філологічними міні-квестами, за участь у яких обдаровували цукерочками… Безперечно, допомагали небайдужі колеги з університету. Бо ж гарна профорієнтаційна робота. Факультети давали на виїзди якесь своє обладнання: невелику котушку Тесли, електромагнітну пушку, 3D-принтер, рідкий азот для експериментів, хімічні реактиви. Долучалося наше пречудове активне харківське студентство. Було весело! Однак цього ставало замало.
Проект відпрацював рік і набирав обертів. Треба було розвиватися. Але ані транспорту, ані коштів на нове обладнання не мали. Були десятки відмов - від різних організацій, фондів, комерційних компаній, бізнесменів і депутатів. Ми втрачали надію.
Проте як завжди буває в таких випадках, допомога приходить від звичайних небайдужих людей. Завдяки успішному проведенню в навчальному центрі "ЛандауЦентр" Каразінського університету виставки "Мікроби як люди" у співпраці з кафедрою патології Оксфордського університету з'явилися благодійники, які повірили в нашу щиру просвітницьку роботу і допомогли створити парк наукових експонатів. То й сьогодні на наших майданчиках можна побачити, зокрема, інтерактивну пісочницю - гордість наукової виставки, смугасте дзеркало, повітряну гармату, експонати "Метод шифрування Леонардо да Вінчі", "Зав'яжи шнурки за допомогою плоскогубців", "Звукові труби", "Бездонний колодязь", "Занурення підводного човна". Ми раділи! Експозиція істотно розширилася. Але проблеми з транспортом не вирішувались.
…Того літа ми подавалися на різні грантові програми. Усе марно. Неформатними виявилися. І ось у вересні 2017-го приємний жіночий голос сповістив, що ми виграли грант Посольства США в Україні на наступний рік! Це означало, що в нас тепер буде гарний транспорт, і ми зможемо значно розширити географію проекту. Тож на сьогодні ми не лише вдруге з'їздили (і чи правильно це було - питання) майже в усі райони Харківщини, а й відвідали міста Енергодар і Кам'янка-Дніпровська Запорізької, Чигирин Черкаської, Горішні Плавні Полтавської, Кривий Ріг Дніпропетровської, Сватове і Рубіжне Луганської, Святогірськ Донецької областей, а також працювали в Житомирі, Полтаві та Львові. (Саме в цьому місті до нас на майданчик заходили люди зі словами "Схід і Захід - разом!". Але з яким захопленням вони промовляли цю всім відому фразу!..) До речі, близько 120 тисяч відвідувачів прийшли на виставку впродовж двох років роботи проекту. Непогано, правда ж?
Слід наголосити, що дуже важливою є роль організаторів на місцях. Бо як можна створити адекватну виставку і відпрацювати один-два дні, якщо тобі ніде спати або нічого їсти, хоча ти - на крутому автобусі та ще й із причепом? Тому неймовірна подяка нашим колегам, які файно нас зустрічали, так само знаходили кошти, щоб ми приїхали в їхнє місто і мали добрі умови для життя, а також забезпечували нас рекламою, збирали групи дітей, висвітлювали події в ЗМІ. Як на мене, чудовий приклад колективної роботи і… колективної відповідальності, що важливо!
Далі. Посольство додатково виділило нам кошти на створення нових експонатів. Для Сергія Биченка, який був, є і, вірю, залишиться технічним гуру нашого проекту, це був майже виклик. І невдовзі в нас з'явились такі установки, як блискавичні "Сходи Якова", світна "Нескінченна парковка", найшумніші і найулюбленіші, за словами дітлахів, "Потоки Бернуллі" (другий експонат за популярністю після інтерактивної пісочниці), пластиковий торс людини. А ще було розроблено логотип проекту і брендвол для фотографування, який має неабиякий попит у відвідувачів. Тепер ми маємо дві зони для фотозйомок: "Ми шануємо науку!" від Посольства США в Україні і "Мікроби як люди" від кафедри патології Оксфордського університету.
З'явились і нові партнери та учасники виставок: БФ "Карітас Харків", компанія "PCShop", ГО "ЕкспертиЗА реформ", ТС "Винахідник", НПП "Слобожанський" і "Дворічанський" та інші. Найщиріша подяка видавництву "Ранок". Ми роздали десятки ящиків книжок для найактивнішої малечі України й істотно поповнили якісною літературою сільські бібліотеки. Часто кажуть, що в цій країні нічого не міняється. Але ж міняємося ми. Зовсім різні організації об'єдналися. І маємо результат!
Однак що далі? Грант Посольства США в Україні завершується. Ми фактично знову без транспорту, але з великою науковою експозицією, яка, я переконана, має працювати на людей, і прекрасними, відданими молодими популяризаторами науки, які гартувалися в дуже непростих умовах, але створили доброчесну і високопрофесійну спільноту просвітників.
Потенційні запрошення посипалися з усієї України. Луцьк, Херсон, Київ, Чернігів, тур Луганщиною (чи допоможе промисловість? І не розв'язане, на жаль, питання Станиці Луганської, куди б іще раніше виставка мала доїхати, та не домовилися), тур Донеччиною (ініціатива благодійних організацій), полтавські Великі Сорочинці (дорослі обіцяли власними машинами возити дітлахів з сусідніх сіл, щоб якомога більше школяриків побачили отаку нестандартну науку). А скільки запрошень маємо від дитячих будинків, санаторно-виховних комплексів, навіть дитячих садочків! І це цікаво! Бо наука відкриється кожному, хто зануриться в цей дивовижний і непередбачуваний світ, який створюють харківські просвітники.