Новий навчальний рік у вищих навчальних закладах, з одного боку, розпочався в нових реаліях, які накладають на всіх учасників освітнього процесу карантинні обмеження. Це і протиепідеміологічні заходи, і необхідність проводити максимальну кількість занять дистанційно, і, найголовніше, — психологічна готовність викладачів і студентів адаптуватися до нових умов. З іншого боку, цієї осені університети виявилися набагато краще підготовленими до нових викликів, бо досвід весняного семестру та необхідність терміново перебудувати процеси для забезпечення дистанційного навчання зробили університети сильнішими.
Нещодавно відбулася панельна дискусія онлайн “Університети в умовах карантину — як забезпечити якісний навчальний процес?”, де спікери — проректори університетів Києва, Харкова, Львова та Дніпра — поділилися досвідом, як їхні освітні установи переживають ці непрості часи, як долають нові виклики.
Приємно зазначити, що, незважаючи на труднощі, з якими стикнулися адміністрація університетів, викладачі та студенти, всі спікери завважують позитивний поштовх, який дала ситуація з вимушеним переходом до змішаного навчання — від створення великої кількості нових онлайн-курсів до підвищення цифрової культури учасників освітнього процесу.
Але водночас це не скасовує таких труднощів, як економічні витрати університетів на дотримання карантинних заходів, мотивація студентів навчатися онлайн, стратегія адаптації першокурсників, перевантаження та вигорання викладачів і нові підходи до цифровізації освіти.
Отже, що відбувається зараз у провідних університетах країни, як пристосовуються до нових умов роботи викладачі, як почуваються студенти і головне — чи не втратимо ми якість освіти, розглянемо в цьому матеріалі.
Децентралізація процесу навчання та технології проти психології
Проректор із науково-педагогічної роботи КНУ ім. Т.Шевченка Володимир Бугров наголошує, що з погляду організації процесу навчання в університеті пішли шляхом децентралізації. Тобто кожен інститут чи факультет університету мав виробити власну модель проведення занять, адже між різними підрозділами є суттєві відмінності: і в кількості студентів на потоках, і в змісті та формі занять.
Була мета максимально перевести лекційне навантаження в онлайн, притому не втратити якості проведення лабораторно-практичних занять, наприклад, розбивати групу на маленькі підгрупи й робити це наживо. Відповідно, зараз університет має змішаний освітній процес на більшості факультетів.
Такий гнучкий підхід є особливо важливим для першокурсників, бо взаємодія зі студентами 1-го курсу бакалаврату виявилася одним із найбільших викликів для керівництва університету та підрозділів. Студенти щойно розпочали навчання, і зазвичай на початку осені вони соціалізуються, адаптуються до колективу, вивчають інфраструктуру університету, знайомляться з особливостями та відмінностями семінарських, лабораторних і практичних занять. Осінній семестр буде визначальним щодо правильного вибудовування комунікаційної траєкторії. Адже у весняному семестрі університет мав справу зі сталим контингентом студентів, які вже працювали разом, а на сьогодні приблизно третина контингенту студентів змінилася (магістри, які «перемішалися» по групах, прискорена форма навчання для випускників коледжів та бакалаври першого року навчання). Як залучити до ком’юніті цих студентів, які ніколи не складали сесії взагалі, не те що онлайн? Важливим моментом тут стане культура оцінювання, яку потрібно пропрацювати з викладачами.
Іще одна проблема, на якій наголошує пан Бугров, — психологічна. Університет змушений був поставити всюди дезінфекційне обладнання (наприклад, дезінфекційні кабіни на вході до корпусів), а це і фінансові витрати, і питання розрахунку часу на обробку дезінфікуючими засобами, вимірювання температури тощо. Але важче, ніж організувати все це технологічно, було донести до студентів складність ситуації, необхідність дотримуватися карантинних норм. Виявилося, що студентська молодь далеко не завжди відповідально ставиться й адекватно сприймає поточну ситуацію із пандемією.
Тобто інформаційна та психологічна проблеми забезпечення освітнього процесу в нових реаліях, на думку пана Бугрова, навіть важливіші за технологічну.
Трансформація освіти та конкуренція ЗВО у нових умовах
Проректор із науково-педагогічної роботи ХНУ ім. В.Каразіна Анатолій Бабічев наголошує, що відбувається трансформація системи вищої освіти загалом та надання освітніх послуг зокрема, й університет іде до цього свідомо, розуміючи, що найближчим часом повернення назад не буде.
Пан Анатолій ділиться думкою, що вища освіта вже ніколи не буде такою, як була ще минулого року, і це є світовою тенденцією. Зміниться все: попит на вищу освіту зменшуватиметься зокрема й через карантин, а от боротьба за споживачів освітніх послуг зростатиме в найближчі роки. З одного боку, великим університетам ніби легше в цих умовах, бо не у всіх є технології, які можна впровадити в освітній процес, аби бути привабливими для студентів. Але водночас проблема і в тому, що великим закладам вищої освіти (ЗВО) важче змінюватися й адаптуватися до нових реалій. І тут питання автономії університетів є важливим, бо на місцях видніше, як саме змінюватися.
З огляду на це, університет робить усе можливе, щоб урізноманітнити перелік освітніх послуг, які надає. І тому, незважаючи на всі труднощі, університет живе цікавим життям, і звісно ж, багато чого відбувається саме в онлайн-форматі, зокрема виставки та міжнародні конференції.
Весна багато чого навчила й керівництво структурних підрозділів і викладачів, тому влітку науково-педагогічні працівники разом із завідувачами кафедр працювали над організацією освітнього процесу. Наприклад, було створено +50% нових онлайн-курсів, і на сьогодні більш як 2000 курсів університету можна побачити на платформі Moodle як для денної, так і для заочної форми навчання. Важливо також створити умови, щоб кожен студент міг легко знайти всі необхідні матеріали для навчального процесу.
Важливим моментом, який відзначає Анатолій Бабічев, є те, що відвідувати лекції цілий день в онлайн-режимі дуже важко. Тому й підхід до проведення лекцій онлайн змінюється від стандартної лекції (як це було в аудиторії) до діалогу з викладачем, бо тільки так можна втримати увагу студентів, мотивувати їх до навчання й не втратити якості освіти. Зміна методики викладання матеріалу — це зараз ключовий момент. Фактично всі ми стаємо модераторами освітнього процесу, і завдання як керівництва університету, так і викладачів полягає в тому, щоби студентам було цікаво навчатися, щоб вони йшли до університетів. Ми не розуміємо, що буде завтра, який колір епідеміологічної зони буде в тому чи іншому регіоні, але вся робота менеджменту має бути спрямована на пошук нових шляхів комунікації та підвищення педагогічної майстерності.
Незворотна цифровізація освіти та нові канали комунікації
Проректор із науково-педагогічної роботи та інформатизації ЛНУ ім. І.Франка Віталій Кухарський каже, що освіта отримала позитивний поштовх, пов’язаний із вимушеним переходом до онлайн-навчання. Не можна стверджувати, що це відбулося без втрати якості, тому сьогодні слід шукати розумний компроміс між повним переходом навчання у віртуальний простір і традиційною очною освітою. Як відбудеться перехід до звичайного освітнього процесу? Віталій Кухарський прогнозує, що він буде новим, змішаним, адже багато чого освітяни навчилися за цей період і буде важко відмовитися від нових підходів до навчання.
Хотілося, щоби процес діджиталізації став незворотним, а цифрова культура невпинно розвивалася у кожному університеті. Водночас нині неабияке значення має формування інформаційного середовища в університеті — що в умовах фінансової нестабільності є серйозним викликом.
Важливим моментом є канали комунікації, які, за свідченням студентів, дуже швидко змінюються. Нещодавні опитування, проведені в університеті, показали, що найкращим варіантом комунікації для здобувачів освіти нині є Instagram і Telegram. Це не можна не брати до уваги, тому у Львівському університеті на додачу до Instagram запустили внутрішні канали у Telegram, які допомагають спілкуватися й дисциплінують співробітників. Використовуються як загальноуніверситетські, так і факультетські канали. Загалом пандемія допомогла виявити канали комунікації, які реально працюють, і кожен університет відчув, як можна цю комунікацію налагодити, використовуючи сучасні підходи та засоби.
Також викликом є адаптація студентів 1-го курсу. Зазвичай в університеті проводяться офлайн-заходи на кшталт Welcome Week, де новоприбулих знайомлять із особливістю організації студентського життя. Цього року він вперше відбувся в онлайн-форматі й зібрав широке коло першокурсників. Було висвітлено багато важливих питань, від правил дотримання санітарно-гігієнічних норм до особливостей цьогорічного освітнього процесу, а важливим елементом заходу було залучення до участі роботодавців.
Також пан Віталій зазначив, що в університеті працює система управління навчальним процесом, і поточний та сесійний контроль відбувається в режимі електронних журналів і електронних відомостей. Ще одним позитивним моментом є те, що нинішня ситуація перевернула ставлення до електронного навчання, а університет отримав багато нових онлайн-курсів, що додає оптимізму й віри в подальший стрімкий розвиток інформаційних технологій змішаного навчання.
Ключовий момент переходу до онлайн-навчання — підвищення кваліфікації викладачів. Цьогорічна університетська програма викликала шалений інтерес із боку викладачів, нині є понад 450 бажаючих підвищити кваліфікацію. Основний напрям таких програм — використання інформаційних технологій в освітньому процесі. У рамках програми планується додатково висвітлити питання міжнародної мобільності, комунікації зі студентами, методики проведення занять в онлайн-режимі, забезпечення стандартів якості та багато іншого.
Загалом, каже Віталій Кухарський, питання викладацької майстерності як інструмент зацікавлення студентів — це ключовий виклик на найближчі місяці. Кожен університет має проводити опитування студентів і співробітників і користатися соціологією, аби розуміти ситуацію.
Сприйняття інформації та нові технології — як пристосуватися до змін
Перший проректор Національного ТУ «Дніпровська політехніка» Олександр Азюковський ділиться думкою про те, що головна проблема — не в технологіях, а в нас самих, бо динаміка розвитку технологій значно випереджає динаміку змін у свідомості.
Формат донесення інформації має бути іншим, бо важливим завданням викладачів є доносити та передавати емоції, але водночас потрібно навчити отримувачів освітніх послуг приймати ці емоції в нових реаліях. Тобто отримати технологію — не проблема, проблема — навчитися її використовувати, а це потребує змін у світогляді.
Пан Олександр зазначає, що зворотній бік діджиталізації освіти — це збільшення навантаження викладачів, адже підготовка до викладання онлайн є надзвичайно важкою та копіткою справою, і на кожну годину проведення заняття припадає 4–5 годин підготовки до нього.
Також важливою проблемою є сприйняття інформації. Нині фактично не існує університетів у звичайному сенсі цього слова, світ змінився, він уже інший, і чи зможемо ми повернутися назад — важливе та хвилююче питання. Тому перед адміністрацією університету та викладачами виникає безліч питань. Наприклад, який додаток для комунікації обрати? Різні студенти звикли до різних сервісів, і це також треба брати до уваги, бо ми всі є рівними учасниками освітнього процесу.
Але змінюються не лише університети — змінюються також ринок і роботодавці, формуються нові тренди, яким учасники освітнього процесу мають відповідати. Використовуючи досвід роботодавців, ми створюємо нові навички у студентів — від культури електронного листування до внутрішньої цифрової дисципліни.
Потрібно розглядати будь-яку кризу як виклик і резерв для самовдосконалення, наголошує Олександр Азюковський. З огляду на нові реалії, майбутнє вже настало, а яким буде нове завтра — залежить від кожного з нас. Географічні та часові чинники нас уже фактично не обмежують, усі учасники освітнього процесу об’єднані інформаційним простором, який ми ж самі й формуємо, і це додає оптимізму.
Інші матеріали автора читайте за посиланням