Подібно до вправного героя американського бойовика (не завжди, до речі, законослухняного), який невтомно боровся із закордонною мафією, українські чиновники і депутати-коаліціянти героїчно рятують українську освіту від «згубного» впливу Європи та реформ попередників.
Перший удар — вступна кампанія і замах на ЗНО, другий — 12-річна школа. Тепер під снайперськими пострілами захиталася дошкільна освіта. Її випускний рік прив’язали до 11 років школи, створивши таким чином видимість 12-річної освіти в Україні. Та дуже скидається на те, що нам підсунули звичайнісіньку 11-річку російського розливу. Можливо, так буде простіше писати спільні підручники і програми?
«Якщо повернулися до 11-річки — навіщо чіпляти сюди п’ятирічних дітей? Якщо ні — скажіть людям чесно: у нас 12-річна освіта, але вона починається з п’яти років. Навіщо викручуватися, надувати щоки і називати те, що робиться, реформою? Батьки навіть не уявляють, наскільки підло їх зараз лохотронять», — каже знайомий освітянин-управлінець.
Що важливо для кожного гравця в лохотрон? Не потрапити в пастку і не купитися на щедрі обіцянки. А їх у новій «реформі» чимало. Спробуймо зняти рожеві окуляри і розглянути найпоширеніші байки для батьків.
І школи, і дитсадки готові працювати по-новому з початку навчального року
«Для цього зроблені всі розрахунки. Ми встигаємо абсолютно нормально переглянути навчальні програми, розвантажити їх», — цитує Табачника for-ua.com.
Такі заяви далекі від дійсності. В готовому вигляді ніяких документів сьогодні немає. Як повідомляє поінформоване джерело, нещодавно міністр освіти звернувся до прем’єр-міністра України Миколи Азарова з офіційним листом, у якому просить напередодні 1 вересня провести розширене засідання уряду і розглянути на ньому одразу цілий пакет ініціатив: зміни до документів та актів, що встановлюють терміни навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, Державну цільову програму розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року, Концепцію розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, Концепцію державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти в Україні на 2010—2020 роки, Концепцію та державну програму «Відкритий світ», План заходів з розвитку вищої освіти на 2011—2020 роки, рішення про передачу вищих навчальних закладів, що підпорядковані міністерствам і відомствам, до сфери управління МОН. Лист уже прикрашає схвальна резолюція прем’єра.
От і не встигають тепер на авральних роботах витирати рясний піт із чола чиновники міністерства, пожертвувавши літніми відпустками. Крім названих документів, їм потрібно скласти ще й нові навчальні плани. До програм руки поки що не доходять. Про громадське обговорення концептуальних основ освіти (у тому числі й дошкільної) не йдеться. Наскільки якісними будуть концепції, вистраждані безсонними ночами, невідомо. Зате відомо інше — коли пан Табачник звинувачував попередників у неготовності до запровадження 12-річної школи, а потім пропонував реформу освіти за формулою 1+11, кероване ним міністерство абсолютно не було готове до неї. Не кажучи вже про освітян, які в очі не бачили останніх ідей керівництва. І отримають їх у кращому разі 31 серпня. Це все одно, що дати штурману літака карту польоту тоді, коли літак розганяється на злітній смузі. Чи гарантоване таке повітряне судно від аварії?
Але якщо нові програми для школи бодай плануються, то дитсадок, незважаючи на його нову місію — стати частиною 12-річної освіти — працюватиме за тією ж програмою, що й до «історичного» рішення парламенту. Її, до речі, було прийнято ще за попереднього міністра і застарілої тепер концепції освіти. А отже, в дитсадку нічого не зміниться.
Ідею обов’язкового року дошкільної освіти забезпечено законодавчо
Автори Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти (щодо організації навчально-виховного процесу)», проголосованого як законопроект №6518, звичайно, дуже старалися і в рекордні строки «переорали» статті 3 і 9 «Закону Про дошкільну освіту», доповнивши їх словами про «обов’язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку». Але деяких неузгодженостей недогледіли. Згідно зі статтями 5 і 8 «Закону про дошкільну освіту» і статтею 33 «Закону про освіту» сімейне виховання і досі вважається одним із різновидів дошкільної освіти незалежно від віку дитини. У статті 53 Конституції України сказано: «Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою». Жодного слова про обов’язковість дошкільної. Легітимною залишається і стаття 179 КЗОТу, за якою мама має право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення дитиною шестирічного віку. Отже, поки що наше право не водити дитину до дитсадка закріплене в законодавстві.
Відвідувати садок можуть усі діти
Сімейний лікар Зоряна Таран підкреслює: хоча термін «несадкові діти» не науковий, проте є малюки, які часто і довго хворіють. Для них піти в дитячий колектив до шести років і в шість — істотна різниця. Адже саме на відрізок від чотирьох до шести років припадає один із критичних періодів імунного статусу дитини. У цьому віці відбувається перебудова гемопоезу (формули крові), що спричиняє в деяких дітей часті імунологічні патологічні стани і прояви пізніх уроджених імунодефіцитів.
На думку фахівців, важливим для захисту імунної системи хворобливих малюків є те, що в шість років повністю завершується комплекс щеплень проти багатьох інфекцій. І краще, щоб усі щеплення такі діти отримали поза дитсадком. Тому педіатри рекомендують мамам піти у відпустку для догляду за дитиною до шести років.
Ну а для тих, хто має патології здоров’я, існують спеціалізовані дитсадки. Але потрапити туди ще важче, ніж у загальні. «У моїй групі є дитина з ацетономічним синдромом, — розповідає вихователька з 25-річним стажем Олена Чумак. — Перевести її до спеціалізованого закладу, з належним медичним доглядом і дієтою батьки не змогли. В нашому садку дієтичного харчування не передбачено. А приймати їжу від батьків дитсадок не має права. От і виходить, що дитина постійно голодна. Або мама дає малюкові на день пакетик печива, щоб дитя хоч якось протрималося до того, як його заберуть додому».
Але стан здоров’я — не єдина причина, з якої діти не можуть відвідувати дитсадок. Є сім’ї, які не можуть дозволити собі цього просто через брак коштів. Адже крім плати за харчування є багато інших сплат: від внесків за миючі засоби та альбоми до грошової участі у придбанні нових меблів і ремонті. Варіант сидіти з бабусею вдома набагато економніший.
У віддалених селах проблемою для батьків може стати елементарна відсутність садка або неможливість дістатися до нього.
Місце в дитсадках для п’ятирічок знайдеться
Навіть при тому, що сьогодні лише 56% маленьких українців відвідують дитсадки, місць у них катастрофічно не вистачає. Групи переповнені — по тридцять-сорок дітлахів замість двадцяти, дозволених «Законом про дошкільну освіту».
В інформаційних матеріалах, підготовлених МОН до парламентських слухань стосовно 12-річної школи, зазначено: проблему приміщень для дитсадків планується вирішити за рахунок звільнення їхньої площі від орендарів. Та навіть якщо припустити таку можливість, виникає запитання — де взяти гроші на ремонт і переобладнання?
Фінанси — найгостріша проблема дошкільної освіти. «Говорити про якісний розвиток, індивідуальний підхід до кожної дитини за таких умов безглуздо, акцентує Олена Чумак. — Немає хороших наочних посібників, сучасних розвиваючих ігор. Та й просто іграшок. Бо немає коштів». Немає і не буде, оскільки збільшення видатків на освіту в держбюджеті, м’яко кажучи, не планується. Як не планується і підвищення зарплатні вихователям. Про них узагалі ніхто не згадує. Вони працюють «на знос» у вдвічі переповненій групі на одну ставку (800 гривень), часто навіть без няні (бо де знайти бажаючих працювати цілий день за 500 гривень).
Пан Табачник часто робив заяви про повагу до шкільного вчителя. А от про повагу до вихователя, на якого тепер «навісили» ще й абсолютно непродуману реформу, жодного разу не згадав.
Проблему переповненості вирішать освітні округи на базі шкіл і садочків
та групи короткотривалого перебування дітей
Як саме це буде організовано, не знає поки що ніхто. «Я телефонувала у ближні й віддалені від дому дитсадки, і чула одне й те саме: «Ми не отримували з цього приводу ніяких наказів чи інструкцій», — ділиться розгублена мама дошкільняти. — Ну як таке можливо — перше вересня на порозі, а ніхто нічого не знає?».
Та навіть красиво написані інструкції (яких поки що дійсно немає) ситуації не змінять. З огляду на брак фахівців і приміщень у самих дитсадках, реалізація цієї ідеї — велика проблема. Школи також не стануть рятівною соломинкою для таких груп, бо не мають спеціально обладнаних ігрових кімнат, санвузлів, меблів відповідного розміру, ігрових майданчиків.
Дошкільну освіту можна буде здобувати вдома
Виникає запитання — а хто цим опікуватиметься? Вихователь дитсадка покине своїх підопічних і піде до «надомників»? Учителя початкової школи (не фахівця!) довантажать? Бабусю навчать на спеціальних курсах і доплатять за виховання онука(и), а заодно й сусідської дитини? І, найголовніше, — де знайдуть гроші на оплату такої роботи?
* * *
За словами Д.Табачника, прийняття Верховною Радою законопроекту №6518 врятувало українську освіту від катастрофи. Але експерти дотримуються іншої думки. Вони вважають, що тепер освіту чекає не катастрофа, а колапс. Ніяких реформ немає. Є лише їх видимість і купа нових проблем, від яких постраждають діти.
Депутатська група «За Україну» звернулася до президента з вимогою не підписувати закон про примусову дошкільну освіту. Тим більше що прийнятий він був у першому читанні без належного обговорення на підставі нелегітимної ухвали профільного комітету. Проте надій на це мало.