Вгадайте, в кого у вихідні перевтілюється начальник Головного управління освіти і науки (ГУОН) м. Києва Борис Жебровський? Виявляється, останнім часом Борису Михайловичу частенько доводиться виконувати роль старанного учня, оскільки його п’ятирічній внучці Ганнусі дуже подобається гратися з дідусем у школу. Напевно, саме тому все, що стосується «космічного покоління», — так головний освітянин столиці називає однолітків Ганнусі, — йому особливо близьке. Що й засвідчила недавня прес-конференція начальника ГУОН.
Дошкільна освіта пережила дуже серйозну трансформацію. Чого вартий тільки той факт, що дитсадки втратили шестиліток. Адже вся робота дошкільних закладів будувалася з урахуванням їхніх особливостей, на них поширювалися всі державні програми підготовки до школи... Тепер же старша дитсадківська група — п’ятилітки, отже, всю усталену структуру діяльності дошкільних закладів необхідно суттєво коригувати. Як саме? Можливо, чітку й аргументовану відповідь на це запитання дасть міська науково-практична конференція, що стартує 17 березня в Києві. На цьому форумі вчені, медики, психологи, педагоги вперше предметно розмовлятимуть про проблеми розвитку п’ятирічних дітей із погляду їхнього нового статусу.
Безумовно, у київської дошкільної освіти є й низка «фірмових» особливостей. Одна з найпомітніших тенденцій останніх років — різке збільшення кількості ясел. Свого часу, коли вийшов закон, який дозволяє брати трирічну відпустку (неоплачувану) для догляду за дитиною, столиця фактично втратила такі групи, у багатьох садках їх закрили, у споруджуваних — і не передбачали. Сьогодні ж Київ переживає справжній ясельний бум. Воно й зрозуміло: не багато знайдеться мам, які у наші дні можуть дозволити собі присвятити кілька років виключно малюкові — треба заробляти гроші. З цієї ж причини величезний попит у киян і на цілодобові дитсадки.
Сумно, але факт: останніми роками істотно зросла й мережа спеціалізованих дошкільних закладів, санаторних груп, що свідчить про серйозні проблеми зі здоров’ям у наших хлоп’ят і дівчаток. На противагу невеселій — інформація зі знаком «плюс». Сьогодні кияни можуть вибирати, куди відвести доньку чи сина — чи в садок поблизу дому, чи в заклад, який має свою філософію виховання і працює за оригінальною педагогічною методикою, наприклад, Марії Монтессорі, Рудольфа Штайнера, Софії Русової.
Ще одне столичне ноу-хау — кияни на практиці довели, що цілком реально починати вчити малюків комп’ютерної грамотності не з першого класу, а вже в дитсадках. Так, у місті є, як мінімум, десять дошкільних закладів, де вже не один рік цілком успішно відпрацьовуються програми «Діти і комп’ютер». До речі, столиця може похвалитися і найвищим у країні відсотком дітей, котрі відвідують дитсадки. Це дві третини дошкільнят, тоді як у середньому по Україні таких рівно вдвічі менше.
Поруч із успіхами, не бракує столичній дошкільній освіті й проблем. Передусім ідеться про кадрове питання, що тут стоїть ще гостріше, ніж у школах. Адже, попри більш ніж напружений робочий день, величезне психологічне навантаження, необхідність виконувати найрізноманітнішу роботу — від ремонту приміщень до виготовлення наочного приладдя, — зарплата у дитсадківських вихователів навіть нижча, ніж у їхніх колег-учителів. Наступного року, пообіцяв Б.Жебровський, цю дискримінацію буде ліквідовано: «дитсадківці», як і шкільні викладачі, теж одержуватимуть із місцевого бюджету десятивідсоткову надбавку до платні.
У планах ГУОН — впритул зайнятися актуальною проблемою якості середньої освіти. Полігоном для її вивчення обрано навчальні заклади Святошинського району м.Києва.
— Почнемо з першокласників, точніше, з визначення того, які дітлахи приходять у школу, — пояснив Борис Жебровський. — Що вміють і знають діти, котрі відвідували дитсадок? Наскільки готові до навчання хлопчики та дівчатка, котрі не ходили в дитсадки? Які навички і знання у малят, котрі навчалися вдома з батьками і гувернантками? Це дуже серйозні питання, оскільки до першого класу більшість столичних дошкільнят уже вміє читати-писати, багато хто відвідував курси іноземної мови, володіють азами комп’ютерної грамотності. Шкільна ж програма починає все з нуля. У результаті чимало дітей втрачають інтерес до навчання. Крім того, виходить, що і гроші, витрачені батьками на додаткову дошкільну освіту (у половині столичних дитсадків освітні корпорації надають масу різноманітних послуг, від вивчення іноземних мов і до айкідо та ушу), виявляються викинутими на вітер.
Хоча щойно вступає у свої права весна, працівники Головного управління освіти і науки м. Києва вже готуються до нового навчального року. Як завжди, до 1 вересня ГУОН планує приурочити низку нововведень. Яких саме, Борис Михайлович не уточнив, пообіцявши розкрити таємницю не раніше, ніж у травні. Водночас пан Жебровський переконаний: роль першопрохідників киянам тільки на користь. Адже, скажімо, новинки 2003/2004 навчального — вивчення іноземної мови не з другого, як у всій країні, а з першого класу, «безоцінковий» перший місяць у п’ятикласників тощо — цілком себе виправдали.