Мої переконання цілком відповідають Біблії і розходяться з нею лише в одному питанні: у Біблії сказано, що людину створив Бог, а я думаю, що навпаки.
Петро Капіца
У «ДТ» №20 від 6 червня 2009 р. опубліковано статтю К.Щоткіної «Еволюція науки...», в якій подано інформацію про недавню «наукову» подію, яка відбулася в Києві з нагоди 200-річчя від дня народження Ч.Дарвіна. У ній авторка докоряє науці і науковому співтовариству загалом за нездатність пояснити навколишній різноманітний світ так, щоб «пересічний громадянин» визнав її (науки) правоту, а не релігії.
Хотів би звернути увагу і автора, і читачів «ДТ» на широко обговорювану у світі, без перебільшення епохальну, промову президента США Б.Обами з дуже промовистим заголовком: «Наука потрібна нам як ніколи раніше», з якою він виступив наприкінці квітня ц.р. перед членами НАН США. У ній президент як справжній лідер нації проголошує, що всіма цивілізаційними досягненнями людство завдячує тільки науці (котрій усього 300—350 років, що ніщо порівняно із часом існування людини і навіть релігій). З величчю філософа Б.Обама серед іншого визнав, що наука не може відповісти на всі запитання, і «...що більше ми проникаємо в таємниці світу, то покірливішими маємо бути. Наука не може замінити етику, цінності, принципи, віру, але може додати їм змісту: допомогти нагодувати дитину, вилікувати хворого, зберегти планету».
Як відомо, креаціоністи заявляють: мовляв, оскільки наука не може довести відсутність Бога (Вищого розуму, Творця), то залишається місце для віри. Але ці твердження не мають жодного логічного зв’язку. «Віра» досить широке поняття. Якщо хтось вірить, що 2х2=4, то він може це легко перевірити. Повірити ж у різні чудеса, якими просякнуте Святе Письмо, просто необхідно, оскільки їх перевірити неможливо. Мало того, якщо щось можна перевірити, то воно відразу втрачає свою привабливість як чудо.
Так, сучасна наука досі ще не може описати, як зародилося життя, залишається неясним і виникнення розуму. Але на шляху пізнання з’ясовано вже надзвичайно багато, і еволюційне вчення Ч.Дарвіна стало тут важливим етапом. Сам факт еволюції науково доведений, хоча Біблія говорить, що і тварин, і людей Бог створив із нічого (це і є основне положення креаціонізму). Ясно, що довести тут нічого неможливо, і йдеться про інтуїтивні судження, які є одним із предметів філософії. Але не про них мова. А от питання походження всього сущого і є центром зіткнення науки і креаціонізму. При цьому православ’я, на відміну від деяких інших релігій, зберігає останній в основі своєї віри, вважаючи навіть корисним вивчення в школі біблійних положень.
Упровадження в школи креаціонізму не тільки не сприяє комфортнішому перебуванню людини у світі, а, навпаки, спричиняє плутанину в головах і корозію свідомості. Навіть те, що релігій багато (і креаціонізм має кілька течій), свідчить про неоднозначність віри, коли кожен вільний вибрати те, що йому ближче. Наука ж єдина — і на католицькому Заході, і в православних країнах, і в ісламському світі. Вона спирається на перевірені і ті, які можна перевірити, факти. І моя віра, наприклад, у закон тяжіння не сліпа, а спирається на практичну діяльність, що включає розрахунки польотів літаків і супутників різного призначення. Це елемент наукового світогляду. Тому Парламентська асамблея Ради Європи у відомій резолюції 2007 року закликає країни ЄС відокремлювати науку від релігії.
Напевно, не варто було б писати про ці очевидні для, сподіваюся, переважної більшості з нас речі, якби місцем проведення всеукраїнської дискусії «Світоглядний вибір...» не вибрали Київський планетарій, головне призначення якого — нести в маси найсучасніші знання про Всесвіт і світобудову. І що вже зовсім неможливо адекватно пояснити — це те, що організатором креаціоністичного заходу стало українське товариство «Знання».