Під прикриттям пандемії очільники держави протягують небезпечні зміни. Дійшло й до питань медичної освіти. Наприкінці нинішнього року Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) ініціювало радикальні зміни у системі безперервного професійного розвитку (БПР) лікарів — ідеться про постанову Кабінету міністрів України №302 від 28 березня 2018 року.
На жаль, зазначені зміни не підуть на користь ані лікарям, ані пацієнтам, хіба що зиск із них матимуть ті, хто ці зміни й затіяв. Ініціатори планують узяти під контроль ринок освітніх медичних послуг, який ще навіть не встиг сформуватися, а лише останні два роки розвивається.
Розберімося, що ж насправді пропонують сьогодні українській медичній спільноті під привабливою вивіскою покращення.
Перша небезпека — абсолютна невизначеність правил гри. Проєкт нової постанови про БПР пропонує нібито абсолютно правильну, прийняту в цивілізованих країнах річ — створення єдиної загальнонаціональної електронної автоматизованої системи. До неї мають підключитися всі лікарі країни, а також усі ті, хто проводить будь-які освітні заходи для медичних працівників, — тобто провайдери. При цьому з документа зовсім незрозуміло, хто буде адміністратором усієї системи, а також — хто є власником.
Чітко прописано в новій постанові лише одне – що адміністратора визначає МОЗ. Але за якими критеріями, за які гроші фінансуватиметься його діяльність і робота системи загалом, у проєкті постанови немає жодного слова. Як і немає жодних пояснень стосовно цього в супровідній документації.
Це означає, що загадковий «адміністратор» із документа, згенерованого МОЗ, підміняє собою функції незалежної акредитаційної агенції. Саме її створення дуже очікували й сподівалися сумлінні провайдери освітнього контенту для медиків. Але згадка про таку агенцію взагалі зникла з нової версії постанови. Натомість рішення про те, на що витрачатимуться державні кошти, а також власні кошти лікарів і їхніх роботодавців, МОЗ покладає на невизначеного технічного адміністратора, якого сам же й призначить. Фактично, це встановлення контролю над грошовим потоком.
А сама постанова — ґрунт для колосальних корупційних ризиків.
Друга небезпека, яка ховається у змінах до постанови, — замовчування джерел фінансування. За чий рахунок буде бенкет, у цьому документі теж не йдеться. Згідно з проєктом постанови, держава планує витратити на створення автоматизованої електронної системи БПР нуль (!) гривень. Покажіть мені, будь ласка, хоч якесь державне безкоштовне IT-рішення. Таких немає. Це означає, що «свято автоматизації» відбуватиметься за рахунок самих лікарів і провайдерів БПР. Або ж цей атракціон небаченої щедрості — за рахунок адміністратора, який хоче щастя і безкоштовних якісних освітніх послуг для всіх лікарів України (спойлер: «ніт», тому що див. попередній пункт). У самій постанові зазначається, що саме адміністратор самостійно встановлює порядок надання доступу до системи всім медикам, провайдерам, органам влади та іншим учасникам БПР. Тобто всі умови, у тому числі — плату за користування системою — встановлює загадковий адміністратор. Найімовірніше — в обхід Антимонопольного комітету України та Державної регуляторної служби.
Третя небезпека. Нова постанова, фактично, позбавляє лікарів права здобувати бали БПР на іноземних медичних освітніх подіях — конференціях, тренінгах, закордонних стажуваннях. Новий документ відтинає міжнародну конкуренцію на українському ринку БПР. Нова постанова передбачає, що захід може проводити виключно провайдер, внесений до системи. А ось для того, щоб до неї міг потрапити іноземний провайдер, він мусить надати перекладену українською мовою відповідну документацію. Ви можете собі уявити авторитетну іноземну організацію, яка надає високоякісну освіту лікарям, що заморочується перекладом купи документів, аби могти потрапити до офіційної української електронної системи? Лише для того, щоб українські лікарі отримали за це бали? Я — ні.
Четверта небезпека. Загалом, постанова являє собою нормативно-правовий хаос, який не спрощує життя гравцям ринку, а лише його ускладнює. Насамперед, на рівень регулювання Кабміном із якогось дива винесено вимоги і до провайдерів БПР, і до заходів, які вони організовують. Це так як коли б колір стін у під’їзді будинку вашого ОСББ визначала обласна держадміністрація. З гармати — по горобцях.
Умови, в які ставить учасників БПР нова постанова, не дозволять їм швидко адаптуватися до таких викликів, як, наприклад, пандемія COVID-19. Щоб провести якийсь медичний освітній захід, провайдер буде змушений внести вичерпну й деталізовану інформацію про нього не пізніше, ніж за шість місяців до події. Але така вимога справедлива лише для великих нерегулярних заходів — конференцій, конгресів, симпозіумів. А уявіть собі, що ви тричі на місяць проводите тренінги з УЗД черевної порожнини. Або іноземний фахівець вирішив відвідати ваш заклад і з цієї нагоди ви хочете провести майстер-клас для своїх лікарів. За новими вимогами, ви не зможете ані проводити тренінги, ані влаштувати такий майстер-клас. Бо ж не зареєстрували офіційно своїх намірів за пів року до того.
Ще одна вимога — така сама «корисна», як і попередня. За місяць до проведення вашого освітнього заходу ви мусите надати інформацію про теми програми, «час виступу викладачів» — так, не «тривалість», а саме «час». Так і написано. Після всього цього адміністратор упродовж 20 днів верифікуватиме відомості, які ви надали (якщо вам це вдалося). І залишає за собою право відмовити вам. Тобто лише за 10 днів до заходу ви розумітимете, чи він взагалі відбудеться. При цьому основні кошти на захід ви вже витратили.
А з яких причин адміністратор може вам відмовити? Найцікавіша — якщо у поданих відомостях «вбачається конфлікт інтересів чи порушення вимог до провайдера». Але критерії, за якими адміністратор вирішуватиме, чи є конфлікт інтересів, — не прописані. Ця «дрібничка» — зручна шпаринка для ручного керування ринком провайдерів БПР.
Відповідно до нової версії постанови, МОЗ встановлює правила контролю за дотриманням провайдерами вимог. Але про «контролера» — знову ж таки, жодного слова. До речі, незалежна акредитаційна агенція, про яку МОЗ технічно «забуло», і мала б це контролювати.
Це ми вже не кажемо, що новою версією постанови уряд виставить однакові вимоги до заходів для лікарів, медсестер, провізорів і фармацевтів. Ніде в цивілізованому світі не практикують такого підходу. А для акредитації заходів працюють окремі незалежні акредитаційні агенції із кожного з цих напрямів.
П’ята небезпека. Ці зміни можуть спочатку заблокувати, а потім і взагалі завалити всю систему БПР в Україні. Чому? Тому що з наступного ж дня після того, як постанову ухвалить Кабмін, почнуть діяти нові правила. Відповідно до них, мине, щонайменше, півроку, поки провайдери зможуть провести свої перші заходи. Наступні півроку лікарі гарячково намагатимуться набрати необхідні бали. І все це — за умови, що електронна система БПР вже створена й працює.
І тут постає запитання — то, може, ця система вже існує? Може, адміністратор давно визначений і рішення Кабміну — лише формальність? Усе скидається на те, що нова версія постанови про БПР написана просто під цього адміністратора і чиюсь приватну систему.
Замість висновків
Здавалося б, пандемія — той час, коли унаочнюються всі вади і з’являються можливості виправити їх. Щоденна зміна медичного порядку денного, шалені темпи оновлення інформації, результати досліджень, реагування на виклики у безпрецедентних умовах — усе це має стати поштовхом до формування нових освітніх форматів. Однак, як бачимо, в Україні це працює досить своєрідно.
На жаль, поява нової версії постанови про БПР свідчить, що всі виклики, які мали б запустити процес активного розвитку, спрацювали навпаки. Вони стали приводом до встановлення справжньої диктатури та монополізації українського ринку БПР.
Гірше того. Така перспектива переділу ринку насамперед зашкодить лікарям. А відповідно — і пацієнтам.