Наш знаменитий земляк М.Булгаков колись зауважив, що москвичів зіпсувало квартирне питання. Судячи з останніх скандалів навколо Київради, киян зіпсувало земельне питання. І до такої міри, що вони не гребують відбирати землю в дітей.
Колись це було звичайне будівельне ПТУ, яке навчало ремесла хлопчиків і дівчаток із робітничих районів Києва та приміських сіл. Ще 1963 року Київський міськвиконком виділив училищу 2,5 гектара землі, а через двадцять років укотре підтвердив своє рішення і дозволив обладнати на цьому місці спортивний комплекс. На жаль, прихід «демократії» не минув безслідно для навчального закладу — кілька років тому в нього забрали корпус, у якому містилися їдальня й гуртожиток. Кажуть, що без нього ну ніяк не могла обійтися податкова служба — там обладнали відомчий готель для відряджених. Провели це рішення чиновники легко, час було вибрано вдало — в училищі саме міняли директора, через мізерну зарплату звільнялися викладачі та майстри, отже, боронити майно було нікому. Новий директор Г.Алексенко спробував домогтися справедливості, але шансів виграти справу в податківців, як ви розумієте, ще менше, ніж у гравця-початківця, який мріє отримати свій перший мільйон у телестудії...
Сяк-так в училищі звикли до нових умов: через відсутність гуртожитку довелося відмовляти випускникам сільських шкіл, але все-таки план набору виконували. Поступово відремонтували майстерні, обладнали спортзал і впорядкували спортмайданчик — встановили футбольні ворота, бруси, а потім і кільця для баскетболу. Тут займаються спортом на уроках фізкультури майбутні будівельники, а ввечері й у вихідні сходяться звідусіль діти — старші грають у футбол чи баскетбол, малята — у бадмінтон.
Та в один січневий ранок навколо стадіону раптом виріс паркан, а потім з’явився щит із написом «реконструкція». В училищі здивувалися — хто цей благодійник, що ні з того ні з сього взявся реконструювати їхню власність?
З’ясувалося, що будувати паркан доручено робітникам ВАТ «Київміськбуд-3», але ніяких дозвільних документів у них при собі не було. Схоже, реалізувалася схема, добре обкатана в Києві: спочатку ставлять паркан, потім хутенько будують елітне житло на невеличкому п’ятачку, а вже потому — можете скаржитися скільки завгодно й куди завгодно.
— З нами ніхто нічого не погоджував, ні про що не запитував і не попереджав, — розповідає директор училища Георгій Алексенко. — Київрада, яка розпорядилася нашою землею, не вважала за потрібне поцікавитися: а що, власне, він являє собою, той майданчик, — пустир чи футбольне поле? Давним-давно, коли виділяли землю під стадіон, було вирішено, що він служитиме спортивною базою не лише нам, а ще восьми профтехучилищам, розміщеним у мікрорайоні Відрадний. Займаються спортом тут і учні двох загальноосвітніх шкіл, які не мають своїх стадіонів, одна з них узагалі тулиться в приміщенні дитсадка (про які заняття фізкультурою там може йтися)! Відомо, що в столиці земля коштує дуже дорого, ось чиновники, мабуть, і вирішили, що в дітей відібрати її найлегше.
— Згідно із законодавством, земля належить тому, хто отримав право власності на неї — державний акт. Може, хтось за вашою спиною зумів довести, що земля нічия, й ухитрився отримати цей акт, а потім — уже на законній підставі — розпочав будувати стадіон?
— Відповідно до закону, ми і тільки ми як землекористувачі маємо право на цю ділянку, тому за нашою спиною ніхто не міг оформити державного акта. Ми теж не можемо його сьогодні отримати, знаєте, скільки для цього потрібно часу і грошей? Навчальному закладу це взагалі не по кишені, адже бюджет не передбачає таких витрат, однак частину необхідних довідок ми вже оформили. Нещодавно отримали підтвердження з державної податкової адміністрації Солом’янського району, що училище є платником земельного податку (до речі, ця сума становить понад 42 тисячі гривень на рік).
Папка з довідками та іншими документами розпухає — адміністрація училища має намір довести, що стадіон належить саме цьому навчальному закладу. Хоча, якщо розкрити Земельний кодекс України, то нікому нічого доводити не потрібно — стаття 84 гласить: державні землі не передаються ні в комунальну, ні у приватну власність, якщо вони закріплені за державними професійно-технічними училищами.
Ця стаття Земельного кодексу, стверджують лихі язики, як більмо на оці столичній владі — через неї стільки землі під різними ПТУ «гуляє»! Кажуть, що мерія столиці не даремно виношує плани змінити статус профтехучилищ — із державного на муніципальний. Упродовж минулого року точилися дискусії на цю тему, міська влада обіцяли прийняти ПТУ у свої обійми в будь-який зручний для них час. Щоправда, ніхто чітко так і не пояснив, кому й навіщо потрібна ця реформа, хто від неї буде у виграші.
Досвідчений чиновник добре знає: якщо чекати милостей від природи, то можна й не дочекатися. Те ж саме і з державними ПТУ — доки питання дозріє, ініціаторам уже на пенсію буде час. Проте животрепетне земельне питання можна вирішувати у приватному порядку, користуючись моментом, доки ще не видані державні акти. Основне — робити це з головою! Наприклад, вище професійне училище будівництва і дизайну просить видати довідку про нормативну грошову оцінку землі. Жодних проблем! Головне управління земельних ресурсів Київської міської держадміністрації, як і належить, видає її на фірмовому бланку 23 березня минулого року. В документі записано, що ділянка за адресою вул.Шепелєва, 3, значиться як «земля суспільного призначення», її площа 1,87 гектара, а нормативна оцінка — 3 мільйони 23 тисячі гривень (3 023 554, 98 грн.). Доки в училищі готували робітничі кадри (до речі, випускників постійно запрошують на роботу провідні будівельні фірми столиці), той самий чиновник із управління земельних ресурсів писав нову довідку. Ділянка землі, судячи з кадастрового номера, та ж сама, але адресок змінили — «знайшли» її на тій самій вулиці Шепелева, але під №5. Площа, правда, трохи збільшилася — стала понад два гектари, а ціна чомусь різко зменшилася — до 2 млн. 200 тисяч гривень. (2 200 112, 17 грн.). Не забули підкоригувати й пункт про функціональне використання: нині це «...відкриті землі, відведені під майбутнє будівництво». Завели кадастрову справу й видали документ майже через два місяці після того, як училище отримало свій, — у червні минулого року.
Як з’ясувалося, земельне питання вирішувалося на користь дочірнього підприємства «Міськінвестжитлобуд». Якби освоєння майданчика розпочали відразу, у період відпусток і літніх канікул, училище, швидше за все, не змогло б зашкодити початку будівництва.
— Але сьогодні люди, які пройшли «університети» Майдану, вірять у те, що можуть відстояти справедливість, закон і свої права, — ділиться наболілим Вікторія Юхименко, представник громадськості мікрорайону. — Не даремно ж молодь, розбираючи щити дерев’яного паркану, скандувала: «Разом нас багато, нас не подолати!» Разом з училищем ми, жителі сусідніх будинків, хочемо відстояти єдиний у нашому районі стадіон. Слід віддати належне учням — вони там постійно наводять лад, доглядають за деревами, що по периметру озеленюють стадіон, прибирають листя і навіть будівельне сміття, яке іноді любителі євроремонтів тишком-нишком викидають на футбольне поле. Коли про це почули ті, хто претендує на цю ділянку, вони лише посміхнулися: «Ваша справа — сміття прибирати, а наша — гроші загрібати!» Правда, побачивши, як дружно люди стали на захист стадіону, почали «заспокоювати» — що, мовляв, оренда підписана всього на п’ять років і будуватимуть тут не лише висотки, а й спортивні споруди. А в документах, як нам стало відомо, передбачається будівництво чотирьох 25-поверхових будинків і закритих автостоянок, про спортивні ж об’єкти там жодного слова. Ми нині відчуваємо особливу відповідальність перед дітьми — чи зможемо всі разом обстояти справедливість і законність, а чи підростаюче покоління вкотре побачить, що в нас закон — як дишло...
Громадський комітет надіслав листи Президентові України, меру й прокурору м.Києва, депутатам усіх рівнів. Правда, щодо депутатів є в жителів Відрадного деякі сумніви. Дуже часто в документах, які стосуються оренди цієї ділянки землі, згадується прізвище Щербаков. Висновки різних міських служб скеровувалися в.о. директора «Міськінвестжитлобуд» Щербакову, договір оренди засвідчив приватний нотаріус із таким самим прізвищем, серед депутатів міськради теж є Щербаков, який до того ж працює в комісії з питань містобудування і землекористування. Дивним чином ініціали В.З. теж збігаються. Песимісти вбачають у цьому поганий знак: якщо людина при владі має якийсь інтерес, то вона свого доб’ється. Оптимісти сподіваються, що Київрада подарує своєму депутатові Земельний кодекс і пояснить йому зміст статті 84.