Сьогодні засоби масової інформації часто підкреслюють важливість для України входження у Міжнародну систему комунікацій.
Активне впровадження інформаційних технологій, широка інтеграція у світову інформаційну мережу можуть стати тим локомотивом розвитку, якого так потребує наше суспільство.
Загальновідомо, що кількість користувачів Інтернету бурхливо зростає.
За даними NUA Internet Surveys, кількість користувачів Інтернету в липні 2000-го сягнула 359,8 мільйона. Варто додати, що половина їх або й більше — американці. Використання світової WEB-мережі продовжує зростати і подвоюватись кожні 100 днів. Обсяги торгівлі в режимі «on-line» зростають приблизно так само. Реальним є очікування, що число користувачів «on-line» сягне 450 мільйонів 2000 року і одного мільярда до 2005 року.
На жаль, немає точних даних про кількість користувачів Інтернету в Україні. Приблизно нараховується їх від кількох сотень тисяч до одного мільйона, що, звичайно, мало. Це стримує розвиток багатьох інших со-ціально, політично і технічно важливих процесів, які з допомогою Інтернету відбуваються у світі.
Одним із найважливіших і, можливо, найефективніших шляхів ширшого впровадження Інтернету та інших сучасних інформаційних технологій в Україні є формування потреб, «вирощування» споживачів. Формуватиметься потреба — йтиме процес її задоволення. Заповнюватиметься ця ніша — зростатиме попит, і так далі.
Але що перешкоджає? На мій погляд, тут варто згадати Альберта Ейнштейна, який сказав: не змінивши моделі нашого мислення, ми не зможемо роз-в’язати проблему, створену нами з допомогою нашої нинішньої моделі мислення. Отже, ідея потреби в Інтернеті, в усьому, що з ним пов’язане, усвідомлення неминучості формування та задоволення цієї потреби має пронизувати всі гілки наявних в Україні владних, бізнесових структур, і не в останню чергу тих, з кого починається формування такого нового мислення — освітніх установ та освітян. Тому зупинюсь докладніше на ролі саме освіти, і особливо бізнес-освіти, розв’язанні цього важливого завдання.
Для початку наведу приклад із життя Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ). 1999 року, йдучи назустріч побажанням наших замовників із регіонів України, ми відкрили модульну МБА- програму, яка передбачає чергування повного тижня роботи студентів в інституті з відривом від виробництва з кількома тижнями самостійної роботи і комунікації з МІМ через Інтернет. З початком навчання у більшості учасників програми з’явилася гостра потреба не тільки в комп‘ютерах, а й у засобах комунікації — в Інтернеті і, зокрема, в електронній пошті. Керівництво підприємств, де працюють наші студенти, змушене було придбати їм комп’ютери та надати доступ до мережі Інтернет, щоб забезпечити належний рівень комунікацій з інститутом та віртуальну участь у навчальному процесі. Таким чином, уже сам процес навчання дав потужний імпульс формуванню нових потреб та їх задоволенню.
Коли ми активно пропагуємо впровадження новітніх інформаційних технологій у навчальний процес, ми виходимо з того, що Інтернет-технологіі з метою поліпшення і трансформації внутрішніх бізнес-комунікацій використовують бізнесові структури всього розвиненого світу, і без цього сучасного «інструменту» менеджерам не обійтися.
Щоправда, впровадження комп’ютерних мереж та інформаційних систем потребує швидкого реагування на постійні, нерідко дуже швидкі зміни, а Інтернет часто створює інформаційне перевантаження. До того ж, системи інформації на базі WEB не завжди прості для користувача, особливо на перших етапах їх створення, а для багатьох людей важкий перехід від реальної комунікації до віртуальної — діє інерція «все має бути на папері». Водночас важливо розуміти, що Інтернет- технології позитивно впливають на інформаційні потоки у сфері менеджменту за умов належної інфраструктури і відповідності організаційної структури компанії бізнесовому середовищу (в глобальному чи бодай у регіональному контексті). Крім того, інформаційна стратегія компанії має відповідати її бізнес-стратегії і навпаки.
Що стосується безпосередньо навчального процесу в МІМ-Київ, то ми виходимо з того, що студенти мають не просто слухати лекції про Інтернет чи про електронний бізнес або електронну комерцію, а й активно працювати з інформаційними системами. Прямий зв’язок зі світом через Інтернет та канали інформаційного агентства Ройтерс, участь у міжнародних навчальних програмах дають можливість слухачам набути практичних навичок використання сучасних інформаційних технологій у бізнесі.
Дуже популярні серед слухачів МІМ-Київ комп’ютерні симуляції (ділові ігри), які моделюють реальні бізнесові ситуації. Одна з таких ігор, яку ми використовуємо, розроблена в Центрі інтерактивного комп’ютерного моделювання університету Карнегі Меллон (США) професором Девідом Ламонтом. Вона проводиться у міжнародному середовищі, де конкурентами і партнерами слухачів МІМ-Київ є студенти навчальних закладів різних країн — США, Японії, Китаю, Мексики, Аргентини, Чилі. Команди слухачів різних навчальних закладів виступають у ролі керівників компаній, приймають рішення з маркетингу, фінансів, виробництва, розвитку підприємства. Учасникам гри ставиться завдання розробити стратегічний план діяльності компанії на 3—5 років, захистити його перед радою директорів та успішно втілити в життя у конкурентному середовищі. Гра проводиться через Інтернет і адмініструється спільно викладачами університету Карнегі Меллон та МІМ-Київ.
Ми дійшли однозначного висновку, що не маємо права стояти осторонь підготовки менеджерів для майбутнього, достатньо компетентних у галузі інформаційних технологій та менеджменту інформаційних систем, зокрема у галузі електронної комерції. Нині в МІМ-Київ створюються кафедри менеджменту інформаційних технологій. Це обумовлено ще й тим, що багато наших випускників та студентів працюють в мультинаціональних компаніях в Україні і використовують Інтернет-технології для їхніх бізнесів. Як бізнес-школа, що вже 10 років готує майстрів бізнес-адміністрації за міжнародним форматом, ми маємо наміри (і частково вже реалізуємо їх) щодо застосування G3 mobilephone technology (2 мегабайти за секунду) через Європу в 2002 році…
Менеджмент, побудований на ефективному використанні інформаційних технологій, — критичний фактор успіху у бізнесі. Ще 1998 року в журналі Business Week від 31 серпня президент компанії New York Clearing House Джіл Консідайл заявив: «Сьогодні ми перебуваємо в позиції, коли можемо конкурувати краще. Ми не змогли б цього досягти без супертехнологій. Однією з цих технологій є Інтернет».
За сучасного рівня комп’ютерного забезпечення бізнесу Інтернет/Інтранет-технології дають великі можливості вести справи, спілкуватися, обмінюватись інформацією. Тому для будь-якої компанії дуже важливо як забезпечувати присутність в Інтернеті, так і створювати внутрішні бази даних певних знань у рамках компанії. Водночас слід враховувати, що в умовах України багато компаній, особливо за межами великих міст, не мають відповідної внутрішньої і зовнішньої комп’ютерної та інформаційної інфраструктури. Тому традиційними методами обміну інформацією («розмовними») — через конференції, семінари — теж не варто нехтувати. Я впевнений, що вони відіграватимуть свою позитивну роль навіть в умовах добре розвинутих інформаційних мереж. Віртуальна взаємодія з допомогою найсучасніших технічних засобів ніколи повністю не замінить цінності людських стосунків. Тому, на мій погляд, поєднання обох цих підходів є найкращим способом використання інформації як могутнього ресурсу в наших трансформаційних умовах. Понад те, аби не створювати штучного бар’єру між «комп’ютеризованими» організаціями і тими, які ще не зуміли стати такими, мудрі керівники мусять бути гнучкими і толерантними, особливо коли йдеться про зов-нішню комунікацію.
Спостерігаючи за студентами МІМ-Київ, можна сказати: сучасне покоління менеджерів повністю усвідомлює, що Україна простує в той економічний світ, де без сучасних засобів комунікації та інформації вижити і досягти успіху дуже важко чи й просто неможливо. І тому бізнес-освіта мусить першою взяти на себе цей виклик.