Через зростаюче використання штучного інтелекту в науковій діяльності варто переглянути саму систему академічного оцінювання, зробивши акцент не кількісних показниках, а на прозорій і відкритій експертній оцінці, оскільки вростання ШІ в систему наукових досліджень може взагалі зупинити розвиток науки, пише у статті «Виклики штучного інтелекту для освіти й науки» керівниця центру наукометрії та цифрової підтримки досліджень Національного університету «Києво-Могилянська академія» Тетяна Ярошенко.
Вона зазначає, що зараз науковці часто використовують ШІ для аналізу даних, огляду джерел і навіть створення концепцій чи ідей або написання статей чи дисертацій, однак є і інший бік медалі – коли рецензенти захочуть використати штучний інтелект для оцінки чужої роботи.
«Виникає сюрреалістична ситуація: штучний інтелект пише наукові тексти, а потім інший штучний інтелект їх оцінює... Це замкнене коло загрожує перетворити наукову комунікацію на своєрідний театр абсурду, де машини ведуть діалог із машинами, а людський інтелект відходить на другий план», - вказує вона на ризик втрати сутності наукової діяльності.
Головне в теперішній реальності, пише Ярошенко, прописати чіткі правила співпраці із ШІ. Насамперед дослідники мають детально розкривати, де саме, як і навіщо вони використовували штучний інтелект. Формулювання ідей, аналіз даних, наукові висновки — це прерогатива виключно людського інтелекту.
«Нині вже зрозуміло, що традиційні форми наукової роботи, які формувалися століттями, опинилися під загрозою. Можливо, виходом стане повернення до старої доброї традиції усного захисту дисертацій? Відкритого рецензування? Відкритих методологій та інших «стовпів» відкритої науки? Адже в живій дискусії під відкритими даними й відкритим текстом, під час відповідей на неочікувані запитання справжнє розуміння мети, завдань дослідження, отриманих результатів, даних і висновків неможливо підмінити згенерованим текстом чи відповідями чат-ботів. Це може стати новою парадигмою оцінювання наукових досягнень. Вирішення цієї проблеми потребує системного підходу», - додала авторка.
Допомогти у питанні можуть нові інструменти верифікації авторства та оригінальності думки, які враховуватимуть реалії епохи ШІ, оскільки від теперішніх рішень залежить майбутнє науки та освіти.