Як запевняє канадка Елен Бялісток, люди, котрі виросли в двомовному середовищі й розмовляють двома мовами, краще захищені від появи вікових змін у мозку.
Експеримент, поставлений доктором Бялісток, вважається класичним. Для участі в ньому добирали людей із порівняними показниками соціально-економічного й інтелектуального розвитку. Правда, в одній групі виявилися ті, хто вільно володів двома мовами, а в інший — лише одною. Ті, кого випробовували, стежили за екраном монітора, на якому справа чи зліва хаотично з’являлися червоні й сині квадрати. У разі появи синього квадрата треба було натиснути ліву клавішу «Shift», а на появу червоного, відповідно, відреагувати натисканням правої клавіші. Для правильної реакції при появі синього квадрата на правій половині екрана й червоного на лівій було потрібно більше часу, ніж при появі синього квадрата в лівій половині екрана й червоного в правій.
З’ясувалося, двомовні з найпростішими когнітивними завданнями справлялися набагато краще, ніж ті, хто з дитинства звик спілкуватися лише однією мовою. Вони швидше реагували як на «правильні» квадрати, так і на «неправильні». Припустивши, що ця відмінність пояснюється здатністю двомовних придушувати активність вибірних ділянок мозку (передусім тих, що відповідають за «зайву» в даний момент мову, а в експерименті — за просторове розташування квадратів), експериментатор ускладнила завдання, застосувавши квадрати чотирьох різних кольорів, які «випадають» у центрі поля. Але й у цьому випадку двомовні досягли кращих результатів. Більше того, дивовижні результати показали літні люди зі знанням двох мов, тоді як їхні одномовні однолітки продемонстрували симптоми старечого недоумства…