Сьогодні важко дати просту відповідь на запитання, чи гарантує вища освіта успіх. Наукові дослідження впродовж двадцяти років демонструють відчутний вплив високого освітнього рівня на шанс не опинитися серед бідних. Проте останніми роками це стосується, швидше, повної вищої освіти.
Справді, особа з вищою освітою здатна не лише поліпшити свої життєві шанси, а й «витягнути» своє домогосподарство з бідності. І чим більше членів сім’ї мають вищу освіту, тим нижчі ризики бідності. Принаймні про це свідчить дослідження проблем бідності та нерівних можливостей дітей, проведене Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. М.Птухи НАН України і Українським центром соціальних реформ спільно з ЮНІСЕФ в Україні. Воно ґрунтується на офіційному статистичному спостереженні. Отож домогосподарство, в якому є особа з вищою освітою, у півтора разу рідше стає бідним, ніж те, де таких осіб немає. А ось про що свідчать результати обстеження умов життя домогосподарств, яке проводить Державна служба статистики України з 1999 року.
Тож відповідь здається очевидною: освіта знижує бідність. Проте чому освічена працююча людина не убезпечена повністю від бідності? Чому суспільно важливі професії, які передбачають наявність вищої освіти (вчителі, лікарі), такі низькооплачувані? І чому диплом, врешті-решт, не гарантує високооплачуване робоче місце?
Відповідь на ці запитання охоплює комплекс причин.
Перша — низькі стандарти оплати праці в країні. Модель дешевої робочої сили призводить до того, що наявність роботи не захищає від бідності. Якщо у розвинених країнах від бідності не захищені лише низькокваліфіковані працівники, то в нас це стосується представників майже всіх професій, у тому числі тих, які передбачають обов’язкову вищу освіту. Коли заробітна плата лише трохи перевищує межу бідності, а працівник має хоча б одного утриманця, то сім’я автоматично потрапляє в зону бідності. Особливо гостро постає ця проблема в молодих сім’ях, де з’являються діти, а заробітна плата батьків без набутих стажу й кваліфікації — занизька. І диплом про вищу освіту ситуації не рятує. Звісно, кількість високооплачуваних робочих місць у сегменті сучасних професій, на які частіше претендує саме молодь, збільшується. Але це кардинально не змінює загальної картини.
Друга причина — недостатня конкурентоздатність освічених працівників. Тут поєдналися дві проблеми: з одного боку, це проблема суспільства, яке роками мало запит на дипломи про освіту, а не на знання. А з іншого — проблема системи освіти, яка під впливом суспільного запиту стала знижувати якість знань і нарощувати кількість дипломованих осіб.
У 1990-ті та нульові роки покоління батьків, які пам’ятали статус диплома радянської доби, намагалися будь-що дати дитині вищу освіту. Вони пам’ятали, що потрібен диплом, але не завжди розуміли, що в умовах конкурентного середовища більшої цінності набувають знання та навички. Отже, ці покоління сформували запит суспільства на дипломи про вищу освіту, що автоматично знижувало статус набутих знань, відводячи їм другорядну роль.
Зі свого боку, заклади вищої освіти відповіли на запит суспільства, відкрили широкі можливості для отримання дипломів і тим самим знизили рівень знань студентів та дипломованих спеціалістів. Тож закономірно, що їхня конкурентоспроможність на ринку праці сьогодні залишається низькою. До того ж ринок уже перенасичений дипломованими спеціалістами тих професій, які тривалий час вважалися в суспільстві перспективними і були популярними.
Отже, на сьогодні склалася ситуація, коли бажані робочі місця з високими заробітками отримують або за протекцією, або за комплексом потрібних знань і навичок, а не за дипломом престижного університету. Окрема група — це просто дуже активні люди, які в будь-які часи і в будь-якій сфері налаштовані на успіх, і не має значення, де і який диплом вони отримали. Решта випускників залишаються незатребуваними в тому сегменті ринку праці, на який вони націлювалися.
Третя причина — перенасиченість ринку праці працівниками з вищою освітою. Якщо, за даними перепису 1989 року, особи з повною вищою освітою серед населення віком 25 років і старше становили близько 12,5%, то у 2019 році частка осіб із дипломами бакалаврів та магістрів у цій віковій групі наближається до 30%. Незважаючи на трансформації, які відбулися в економіці за цей період, ринок праці все ж таки не потребує такої кількості дипломованих спеціалістів. Натомість зростає дефіцит представників робітничих професій. Такий перекіс призводить до ситуації, коли робітнича професія може гарантувати вищі заробітки, ніж диплом престижного університету.
Тоді як усе ж таки вища освіта знижує бідність? Відповідь знову неоднозначна. Дослідження свідчать, що люди з вищою освітою заробляють більше навіть тоді, коли не працюють за отриманим фахом. І тут можна говорити про вплив різних чинників.
По-перше, будь-яка вища освіта позитивно впливає на формування особистості. Розширюються горизонти мислення, що, вкупі з новими знаннями, сприяє кращій адаптивності людини до мінливого середовища. Особливо цінним такий досвід може бути в періоди суспільних трансформацій, коли руйнуються попередні статусні ознаки, з’являються нові професії та сфери діяльності, розширюється коло нових можливостей.
По-друге, деякі роботодавці за інерцією ще звертають увагу на дипломи і зазвичай із двох рівноцінних претендентів на робоче місце обирають того, хто має престижніший диплом або має його взагалі.
По-третє, зазвичай серед осіб із вищою освітою більший відсоток активних людей, які завжди шукають нові можливості й не погоджуються на низькі заробітки у своїй професії.
Можемо стверджувати, що освіта все ж таки розширює можливості, дає шанси на успіх і знижує ризик бідності.
Тож навчатися потрібно! Але слід пам’ятати про цінність знань та кваліфікацій. Якщо суспільство усвідомить їх цінність, воно автоматично дасть системі вищої освіти новий запит на знання. Це означатиме, що більша кількість абітурієнтів прагнутиме вступити до тих університетів, які дають сучасніші й актуальніші знання.
Якщо ж цього не станеться, то ми можемо стати свідками серйозних трансформацій у системі освіти. Адже запит певної частини суспільства на знання буде шукати виходу! Діти і їхні батьки обиратимуть або навчання за кордоном, або абсолютно новий сегмент освіти, який дасть їм потрібні для успішного працевлаштування знання, навіть без диплома про вищу освіту. Тож можемо побачити процес масового зникнення університетів, коли виживуть лише ті, які відповіли на сучасні виклики.